Уже дійсно давно не оголошувався тут… Так уже вийшло. У цьому записі хотів би підбити підсумки по всьому проекту. Взявся я за нього ще в листопаді 2010-го. Побачив оголошення про продаж сотки, а на той момент для мене в світі краще тачки не знайти було! А тут ще й Авант, на кваттрі, зі шкірою та й іншими фічами, на які я повівся.
Стан, в якому був автомобіль, мене не бентежило — я був сповнений ентузіазму і рвався в бій. Конкретного плану відновлення не було, так само не було приміщення, в якому могли б проводитися роботи, не було більшості інструментів та обладнання, крім базового набору з головками та ріжковими.
Розібравши все до голого кузова, зрозумів, що бліц-партією тут не відбутися. Закінчивши з косяками, вирішив вварити крила з дутими арками. Потім величезна робота з ремонту антикорозійного покриття кузова. Так само паралельно велися роботи з відновлення ходової частини. Взагалі кажучи, не тільки ходової, а й гальмівної системи, елементів керування, різного роду кріплень і т.п. Вся ця дрібниця відібрала величезну кількість сил і часу…
Був відновлений двигун. Ну і всіма улюблена система упорскування К-Е Джетронік. Ще довелося повозитися з салоном — стеля і інші деталі довелося перетягувати, ремонтувати зламані кріплення, збирати частини, що не дістають і т.п. Праці вкладено дійсно багато. Іноді ловив себе на думці, що навіть просто перерахувати все те, що довелося відновити в цій машині, ставати втомливо… Але довелося знайти сили, щоб закінчити проект. Тягнулося це все більше 3-х років… Бували моменти, коли набридло так, що навіть згадувати не хотілося. Але в той же час думки про почате і не закінчене не давали спокійно спати.
Загалом, якщо берешся за щось подібне, то вільного часу і тим більше грошей уже не буває. Ось і виходить, або доробляти, або поховати вкладення грошей і праці, а разом з ними ціль. Я це до чого все? Класно дивитися пости з гарними залозками, це мотивує щось робити самому. Але перш ніж братися за проект, потрібно чітко розуміти, у що лізеш, інакше цей шлях може виявитися набагато довшим і звивистим, ніж очікувалося.
Я пройшов цей шлях і отримав насамперед безцінний досвід. Я обзавівся пристойним багажем знань у автомобільному напрямку. Я назбирав пристойний комплект інструменту. Я зрозумів, що автомобілі — це моє, і я хочу це робити професійно. Я своїми руками випробував практично всі професії, пов'язані з автомобільним ремонтом. Це дозволило мені оцінити принади та підводні камені кожного напрямку і зупинитися на автоелектриці. Це, мабуть, те, заради чого варто було так напружуватися. А відновлена Сотка — то скоріше приємний бонус (ще б хавала по менше, ненажера!).
Автомобіль успішно експлуатується вже незабаром рік. Проїхав за цей час майже 7 тисяч. Спочатку спливало багато косяків і недоробок, які усувалися в міру можливостей. Так, наприклад, не варто було до чиста вимивати дросельну заслінку — в 20 років знос у неї пристойний, і вона щільно не закривається, таким чином в двигун надходить більше повітря на холостому ходу, і регулятор холостого ходу навіть повністю закритим не в змозі знизити холостий хід… Проблема вирішилася установкою дроселя з розбирання, який був у відкладеннях.
Ніколи раніше не їздив на бензиновому моторі з відносно великим обсягом, та ще й атмосферному (раніше був турбо дизель). Враження досить цікаві. Цей 2.3 чітко простежує 2 режими — економ і агресивний. Пік, що крутить у нього, лежить в районі 4500 об/хв. Тому агресивний режим — це коли на тахометрі стрілка бігає від 3500 до 5000 об/хв. Тоді він віддає все, що може. Звук при цьому теж стає агресивним, та й специфічним, властивий рядній п'ятірці. Економ режим — це до 3000 об/хв. Хоча у місті при спокійній їзді достатньо крутити і до 2500. При цьому жодних втискань у крісло не відбувається, але водночас не почуваєшся ущемленим серед інших учасників дорожнього руху. У цьому режимі все плавно і тихо — мотора практично не чути, немає ривків і смикань.
Так само записав не велике відео розгону. Стартував з мінімальної швидкості, щоб не палити зчеплення і гуму. Після 130 скидав — поворот попереду був. Взагалі максимум, що я поїхав на ній, було 160 км/година. Це не межа, вона ще охоче прискорювалася, але погодні умови тоді не дозволяли подуріти…
Авантівська задня ходова трохи збентежила – вона жорсткувата, і зад пристойно трусить на купинах доти, поки ззаду не посадиш хоча б -х пасажирів. Але навіть якщо в машині 6 осіб, просадка в кліренсі мінімальна і не обмежує при виїзді з компанією на природу. Загалом, в цілому вийшло досить непогано. Кінцева вартість проекту більш ніж у 2 рази перевищує ринкову вартість рядової сотні схожої комплектації. Так що з економічного боку це теж не серйозне заняття.
На цьому начебто все, проект вважаю закінченим, всі інші роботи вже потрапляють у категорію сервісного обслуговування, і висвітлювати їх на сайті, думаю, не варто - тут цього добра вже навалом. Хіба тільки якщо що нестандартне трапиться…
Так що велике спасибі всім читачам, усім, хто стежив, усім, хто допомагав порадою, і всім, хто справою допомагав, і за конструктивну критику, і за підтримку, і просто за добре слово!
Ще раз наголошую на розтягнутості в часі подібних заходів.









Коментарі(20)
DruhaVбув 1 рік тому
Андрій Возьняк
Їжджу на ИЖ 2125 1 Білий КомбіК
Кропивницький, Кіровоградська область
Підкажи, чи будуть коректно працювати електронні блоки, якщо викинути мізки Джеда і (запалювання)? Замість Джеда буде електронний упорскування.
Oleksandr277був 3 роки тому
Олександр Кравченко
Їжджу на Renault Megane
Черкаси, Черкаська область
У Росії одиниці спеців, хто стару 100 може лікувати правильно і добре, уприскування, по електриці по кватро. У кожній області по 2-3 специ.