На жаль, про сумне.

Случилася напередодні фігня нездорова… 06.05.2012… 23:30… Їхаю ядодому. Заїхав до зливи — двірники жодного разу не справлялися.Доїжджаю до світлофора (точніше, докочуюся на швидкості близько 50)-ти км/год.. Переді мною котиться ветеран 2107 блідо-рожевогокольору.І тут відбувається найвеселіше - наглухо гине світлофор, який до цього радісно блищав зеленим. Горезвісного анекдоту) невигадує нічого цікавішого окрім як "гальмо тиснути". Перехрестяздоровене і абсолютно порожнє, але ... Коротше, ні витягнути вбік, ні відгальмуватися у мене не вийшло ... Примудрився єдиногопопутника відфутболити від себе метрів на п'ять ...
< Вибіг, глянув — немає лівої фари (точніше, є її залишки, яківиявилися цілком дієздатними, але жодного разу не естетичними), грати, що тріснув бампер, погнуті обидва радіатори і відбиток йоговихлопу на номері… Видзвонив брата, який дотяг до дому… Покитягнув, підкапотка висохла… Виявилося, радіатори живі, але трохипритиснуті до двигла. У дворі паркувався вже своїм ходом, щоневимовно порадувало. Був наглухо приварений до лонжеронів тапідсилювачів крил. До станції, знову-таки, діставався своїм ходом.Баті, який, типу, страхував, довелося трішки гнатися за "одноокимДжо" =) У п'ятницю забрав Ластівку додому, попередньо завантажившипильовик моторки і бампер в папкін гібрид трактора і маршрутки=)Всю суботу вбив на збирання морди. Капот рихнув спочатку кулаком, апотім ма-а-аханьким гумовим молоточком типу "киянка" =) Коротше, мизнову в строю =) >
PS Вибачаюся, що без фоток — трохи не до того було (від образи надурість ситуації трохи настрій покосився). До речі, Одна фотказбірки після переварювання все-таки збереглася.