Вилазка на край світу.

Я думаю, що у кожної людини, навіть у будь-якої істоти в нашомусвіті, має бути місце в якому можна сховатися. Не важливо, нагодину на день, або навіть на хвилину. Просто піти від роботи, друзів, повсякденності, людей зрештою... Тільки ти, вірний кінь, ітаємне місце... Іноді там так тихо і спокійно, що неспішно уявляєшяк душиш палко улюблене начальство. Перекручений мозок з різнимисадистськими примочками…
Так ось, сьогодні з ранку у мене багато не залагодилося, і явирішив втекти захопивши по дорозі двох товаришів і дзеркалку.Відмого рідного міста Києва, цей оазис моєї душі знаходиться в парідесятків кілометрів, потрапляючи туди з'являється відчуття, що часзупинився. Фотки припали до смаку.Чесно кажучи сподівався сильно незабруднитись, але на жаль, не зрослося. Дякую що читали цемарення)