Перший виїзд на трасу.

Виникла дуже велика спрага кудись з'їздити, подалі. Так подалі, якраніше ще ніколи не виїжджала. Адже поки що я їздила тільки Києвом, і то, в основному, в межах свого району.
А тут моя сестра, якраз сказала, що хотіла з'їздити на дачу, алеквитків на автобус вже не виявилося... І ось воно — рішення!
Виїхали з сестрою ми вранці. Погода була похмура, але бездощу.Спочатку в машині щось наполегливо постукувало.Потом минуло.Іпсихологічний ефект присутності пасажира — пару разів я не змогларушити з місця.Затихла.Потом уже втягнулася.<
Десь уже за Києвом заїхали на заправку.Нас недружелюбно зустрілисобаки, що біжать за авто з усіх боків, чим мене страшно напружилибо мені не хочеться придавити живність.
Заправилися на 20л 92м бензином, вийшло 210 грн.

Сестру я просила бути чимось на кшталт штурмана, щоб вона теждивилася на знаки та покажчики, бо у нас не було карти Київщини. І100% точно я дорогу не пам'ятала. Але у результаті я все робиласама. У сестри немає прав, вона ніколи і не хотіла водити, томучитати знаки вона не вміє. :)
Трохи пізніше почав йти дощ. І я дізналася, що двірники на моїймашині справні. :)
Десь вже під кінець шляху в напрямку дачі, мені стало реально невистачати якоїсь нитки шарманки. Нагадаю, що стоковий приймач ужене працює. Тож навіть радіо Промінь послухати не можна. Через це япочала співати пісні. :D

Гей, були, були на селі ©

< На дачі ми побули від сили півгодини, погода не дуже, попили чайку, перекусили, привіталися з сусідами. І вирушили узворотний шлях.

Зворотна дорога була набагато гірша. Так як дощ уже пішов сильний, видимість була вкрай погана. Але все обійшлося. Просто для мене цебув перший виїзд на таку відстань. І в дощ я теж ніколи не їздила.Також для себе я зрозуміла свої помилки. Добре, машин було мало.Потрібно працювати, більше практики. :)

Пробіг поїздки склав 224 км.