Вчора нарешті викроїв час щоб перевзутися на шипи. Снігу поки щенемає, але мінус вже відносно стабільний, і лід на дорогах подекудизустрічається. Виїхав з гаража рівно на довжину машини, непоспішаючи все замінив, сховав на стелаж літню гуму і тут меністало шкода заводитися і півхвилини крутити холодний двигун, щобзакотити машину назад в гараж. Метрів, підштовхну, і вона самавстане як треба.У гаража невеликий ухил від дверей, і є упор підпередні колеса з лежачої поперек рейки - тобто далі ніж требамашина не покотиться. Але на в'їзді невеликий поріжок - перекотитимашину через нього можна але вимагає зусиль Коротше, в найцікавішиймомент, коли руки на бампері, ноги на землі, а сам уже майжерозпрямився, передні колеса переповзають через поріжок, машинакотиться в потрібному напрямку, а я практично плазу лечу мордою васфальт. Голова залишилася цілою, бо впав на руки, а от коліна збивяк дошкільник. Блін, я так з великого не падав. Але завданнядосягнуто — гума на машині, машина на своєму місці. Сьогодні булоцікавіше і неприємніше. Треба було мотану на дачку дещо прибрати дозими — всього 50 км на дві сторони, сухо й сонячно, але з невеликимморозом. По дорозі заїхати на шиномонтаж підкачати колеса післязберігання і в пару магазинів за дрібницями для городу.
Вже згорнувши з траси розумію, що не доїду — треба відлучитися внайближчу посадку, сил ніяких немає. Ну ок, завернув із путівця напольову дорогу, трохи від'їхав щоб не палитись, стартую — а машинане заводиться. Зважаючи на все, здохнув акумулятор — панель ледвесвітиться, і сил вистачає на один чирк стартера. Хоча цього дняпісля всіх зупинок заводився з полтичка без найменшого натяку.Акумулятор старий і минулої зими пережив насилу, але тепер точнопіде під заміну. Вперше пощастило в тому, що я звернув у єдину навсій трасі посадку, яка йде в гору і можна акуратно скотитися зчистого поля хоча б на путівець. Рух на путівці більш-менш є, аленемає ні троса ні проводів для прикурювання, та й страшно. Покидумав що робити — заліз під днище подивився вуха для буксирування, і вони мені дуже не сподобалися — майже перекриті захистом днища.Цей момент явно потребує уваги. Зателефонував сусідові по дачі -він у місті і їхати не збирається. Довелося покладатися на власнісили. Згадав, як заводитися з штовхача — розігнатися, встромитипередачу вище та кинути зчеплення. Можливо, такої допомоги стартерувистачить — зараз хоча б клацає, і він намагається крутити. Дорогатам з помітним ухилом, але стою носом у гору - інакше викотитися невиходило.Так що довелося розганяти заднім ходом, дивлячись у праведзеркало на стрімку узбіччя. Через кілька спроб зрозумів, що машинаякось дивно сіпається в незвичну сторону — а на тахометрі булиоберти холостого ходу. Доїхав до найближчого розвороту і акуратнопоїхав додому, намагаючись ніжніше рушати зі світлофорів -заглухнути на трамвайних рейках чудово вписалося б у події цьогодня. Вже потім зрозумів, що пощастило і вдруге — якби не звернув, то з дачі точно не поїхав би — надвечір двигун охолоне, а гірки длярозгону там немає. Довелося б тягти з міста зарядне та/або новеакумулятор.
Винник урочистості
Тізер перед наступним постом
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.