Зустріч 30000км: Зайкін Новий рік, неймовірні пригоди або 5600км за два тижні на чужині.

мого фольксвагена звати Турбозайка тидіайка, а коротше "зайчика".Йому стало скушно. Їздити містом, на дачу. Нема куди навітьприміряти подарунки-обновки. Вів культурно, багато не жер.Зневіроюі гарною поведінкою всіляко натякав, що пора... Пора вжеповеселитися по дорослому.Обкатку пройшов, вік молодий, алеповнолітній.Тим більше, що у його зайчиного папки зріли плани наНовий Рік. Авіаквитки на даний період часу були неосудні, планиграндіозні, візи відкриті ... Словом - зважилося! Їдемо! Їдемоцікаво, далеко і з множинними цілями. Розгильдяйству та бездоріжжю(це головне), відвідати нерозлучного друга і зустріти з ним Новий2015 рік у глухому лісі під Чорнобилем, відвідати розкішне містоЛьвів, після насолоди радістю спілкування з осередком Європиусіляких благ і культури нашої держави, перетнути таки кордон, проЧехію, гальмувати на добу-дві у Відні, проскочити у справахконцесії до Німеччини, а потім-бігом до Альп на лижі. Але не статина лижі (як пастор Шлаг), а лише покататись! Ні ні! Навіть неподумайте! Руссо туристо-вигляд аморале! З цього приводу на зайчиканап'яли поперечки і багажник THULE (плід глибокої пихатої помилкизанйкиної папки), вклали в салон вітчизняний віник для снігу, баклагу омивайки. Словом-повністю підготувалися. Старт призначилина 30-ті. Вдруге напередодні старту, продерши очі зайчин папка їмне повірив... Навалив глибокий сніг і за всіма ознаками припинятисявін не збирався. Сам зайчик стояв глибоко в снігу. Так як на ньомубув багажник і в гараж він не влазив - взагалі не міг віддуплитися, що відбувається. Як і всі навколо був геть-чисто завалений снігом, вікна під снігом попередньо завбачливо вкрилися кіркою. Дверівідчинилися з зусиллям і в салон відразу потрапив оберемок снігу.Якось розрив лопатою сніг навколо зайчика, обламавши нігті чистячидірочку в льоду на лобовому, поклали валізи з половиною, яквиявилося згодом, непотрібних речей. Завантажили на дах лижі і всіналежні їм "зброю бога". Вирішили таки стартанути з місця іспробувати нахрапом дістатися траси від будинку, а там — будь щобуде! Незважаючи на комплект погані дороги і гуму зайчика вискочивз воріт, проїхав п'ять метрів і виявив, що сніг вищий за фари! Цяобставина лише спонукала зайчика на подвиги. Уявивши, що фари цеківш, зайчик прорвався таки триста метрів до дороги, пробившиостанню кучугуру після снігоприбиральної машини на узбіччі, вирвався на оперативний простір! Але "простір" виявився вельми некомфортним. Зайкін папка вирішив їхати поки що зможе, а потім, влітку коли розгребуть, повертатися додому. Нокія треба сказатиповела себе чудово:гребла по снігу добре.І чим далі ми від'їжджаливід будинку тим слабше ставала хуртовина. І коли зупинилися на обід "у сестер" було вже зовсім не страшно. Там уже колядували іповідомили, що "коза здохла"
той самий момент коли коза здохла
Дивно, але під києвом сніг почав пропадати і зник зовсім, А зайчикзалишався босяк весь у снігу. А потім як у фільмі фентезі:снігобвітрювався, пластинки льоду з хрускотом відламувалися відзайчиних площин, проступав рідний бруд у якому зайчик був по вуха.Прорізаючи фарами темряву зайчика мчав навстіч пригод. Пролетівшикілометрів десь вісімсот, зайчик юркнув у глибокі кушири підЧерніговом, де в лісі на нас чекав будиночок з друзями, двомазайцями, запчастинами від дикої кози, замороженим осетром таросійською піччю. Снарцжи-халупа. Зсередини – HI TECK. Іпочалося!
рибка
Готували весь день-на роту.
два зайця та заній міст від кози
Російська піч
У результаті всі їли лише шашлик з осетра. На решту сил уже небуло. Звичайно, я поблукав лісом. Подивився на мисливську вежу ікабанів які обжирали за п'ятдесят метрів від неї… Сенс полювання звишки мені виявився незбагненним. Ще трохи і в обмін на чаркувискаря або фужер "Crystal" пару кнурів були б не проти скакакутипід ляду джипа. Все одно їх не зжерли б — сил не залишалося.
Вранці зайчині батьки, самі як зайчики, підірвалися ні світло нізоря — годині о дев'ятій і за своє! В дорогу! На Львів! І тутрозпочалося! Вітер, холодний дощ. Вийшовши на бензоколонці, зайчинтато мало не впав. Під ногами був лід... Стало не зрозуміло-якщотак важко йти, то як же зайчик їде. Вітер смикав зайчик за THULE! Зайчик розгойдуючись на високих пружинках (кимось, навіщо-топоставлених на нього на заводі) верещав: "ай! Ай! ". Йому булострашно... Страшно! Лід сковував його і охоплював лобове попериметру, викликаючи сташний скрегіт щіток. Прориваючи простір ікрижану пилюку, вмиваючись у неміряних кількостях омивкою зайчикалетів уперед пожираючи простір. Все йому було не по що, тількиросла досада від багажника на даху, який гальмував, вимагав літрсоляри на сотню, і гримів як бубон після 130-ти. Шкода! Викинутишкода- їхати сумно.
Львів сстелив зайчика бруківкою, тамвайними лініями. Чому зайчикпідтискав лапки, зіщулився від страху укокошити гуму. Кинувши речідо готелю, ми поїхали дивитися Львів. Побачили раз мордобій. Зайшлидо пари кафе там на центральній площі. А потім у МАКДОНАЛЬДС. Тамздалося дешевше і не дивлячись на молодь балована горілкою зпаперового стаканчика, безпечніше. Наступного ранку ми зновуподивилися центральну площу і театр - вже здалося красивіше. МИР, ДРУЖБА, ЖВАЧКА! Європа та до Європи! Мовчу, співчуваю, голосував замера Львова. Морду не били, всім задоволений! Переночувавши рвонулина кордон... Як говорила про мого друга моя вчителька українців: "цеж УЖАС! " Черга переважно з місцевих жителів складала приблизнокілометрів п'ять (може менше) на добу (не менше). Дуже великакількість машин з польськими номерами. Багато хто з машин зпольськими номерами і нашими співвітчизниками були обліпленіУкраїнськими орнаментами-вишиванками. Яка і так вільно і постійновідвідує Польщу якими мені не веденими талонами у візуальнопорожніх машинах, якщо скасують кордон? ". Але відразу ці думки буливизнані мною недоречними, вільнодумними і відразу ж присічені івідкинуті вже в той момент, коли мене відвідали! Це напевно відстомлення в черзі - довелося штовхати машину якихось жалюгідних сімгодин. І після того як мене підрізав перед польським паспортнимконтролем приємного вигляду хлопець і почувши моє запитання щодоосередку резонно вказав мені на те, що тут у цій купіметалобрухту: "є три паси! " Безумовно людина, яка має такутермінологію і розкішну українську з рідкісним акцентом не можепомилятися і наповал вразив мене таким аргументом! Адже йому треба! Три паси! Виявляється. А ми тут під ногами заважаємо. Розслабився! Обм'як! Забув про 90-х…
Зато Польща нас встигла чудовою трисмуговою магістраллюпонатиканими веряками щоб нам було зрозуміло куди потрапили. Тількивийшов маленький такий, маленький пердимонокль. На свіжооновленому "аЙ Гоу примо епп" курсор вп'ямо вказував на те, що ми рухаємось уполе. Він "чіплявся" за путівці. Намагався "вивести" з лісу надорогу. Зайчик зіщулився від стаху, не знаючи яку швидкість вибрати- ту що на знаку або ту що в навігаторі. Після приблизно 20 км всяця краса перекрилася шлагбаумом і знаками з'їзду з траси ... Тут жекурсор знайшов дорогу! І почався жах. Знаки, знаки. Швидкість такавідразу в 20 метрах-швидкість сяка. Якась гра в правила! Не те щопогано просто багато до неможливості встежити за ними. Вузькідоріжки, купа ферм із радарами. Словом щоб розуміли, що спуску небуде. Що вольниця пройшла. Загалом знайшов я магістраль підКраковом. Може вона і раніше була-а вона була вже під Ржешовим. Аленавігатор повів по "куширах" по ожеледиці по темряві... До Кракова.А Краків-наворочене європейське місто з прекрасною архітектуроютуристичними забавами, розв'язками та словом з усім! Зайчику —сподобалося!
Ну все ж із зайчиного тата погляду в Польщі зробили дві речі:трасуЕ40 та А1. З їх допомогою можна швидко та ефективно її проскочити, будучи відгородженими парканами. Що зайчик і зробив. Не меншефективно подібну процедуру він зробив і Чехією. Тільки от у Польщіберуть гроші за проїзд, а Чехії, а так само як і в Австрії требакупувати і приліплювати на лобове спеціальні "віньєтки". Природно, ні зайчика, ні війний папка про це не знали. Зробивши пикускринькою ми проскочили до самого Відня без віньєток ... ІІІ! Непоплатилися. Правда за першої можливості — миттєво виправилися.Дізнавшись про вимоги Австрії про те, що в машині необхідно матижилет, що відображає світло, і ланцюги протиковзання зайчику бувподарований комплект ланцюгів на лапи.
вони якось самі затягуються. Наступна модель за обіцянками самавискакуватиме і застрибуватиме на колесо І зайчика було наліпленоаж дві (віньєтки), після чого він на всіх підставах, як і всепродовжував відпалювати вже зовсім вільно, на законнихпідставах.
Протягом усього шляху по Польщі та Чехії зайчик ніс на собі слідивітчизняних покриттів - був як замурзаний засранець. Сніг розтанув- бруд залишився. У тому числі і на внутрішніх частинах дисків, щов районі 130 приводило зайчика в якийсь тремор, що перемежувався (трусило якось посередині). І жодна, жодна мийка не приймалазайчика завдяки його модному прикиду. — Разом із багажником на дахувін не влазив у жодну. А все, як на зло були автоматичні. Питаннявирішилося легко і невимушено в самому Відні, куди влетівстрімголов замурзаний зайчик. На найближчій бензоколонці мипобачили мийку. Правда все на ній було написано німецькою. У нас уХаркові така є також одна. І вона, в принципі, недешева. Зааналогією з батьківщиною зайчин папка ламанувся в приміщеннязаправки з питанням де роздобути заповітних "коїнів" щоб кидати їху щілину. На це питання повчив резонну відповідь:ось розміннийапарат, вставте туди п'ять євро і він видасть вам монети, якіпрацюють у нормальній країні "коінами". 2-3 євро вистачило щобзайчика привести в божеський вигляд. По суті — ручне миття цебидячий вітчизняний винахід, що базується на дешевійнекваліфікованій робочій силі. А так само як і ніде крім нас неіснує "живих паркувальних автоматів" які бігають за тобою івимагають грошики за стоянку. Щоправда з паркуванням – це окрематаємнича історія. У кожній країні існують одні відомі тільки в ційкраїні проблеми.
Так друзі! Нарешті про Відень! Вона зустріла нас сирим пронизливимдо нитки проливним дощем з туристами, що човгають по калюжах підлампочками. Бутики вони і в Африці бутіки… Зважаючи на крайнюнеобхідність, були знайдені та з'їдені тортики "моцарт" і "зехер".Може правильно вимовляти "захер" тільки поняття "зехер" нам булоякось ближче.Я знаю Леонарда фон Захер Мазоха. Про Моцарта чули.Правда Брамс краще-легше наспівувати: "тара рамс брас брамс! ". Алеторта Брамс не було, на жаль. Моцарт і Захер Ходити по Відні івитріщатися на вітрини щастя скажемо невелике. Все коштує дорого тай намірів щось купити тут не виникало. Будь-які акцесуари бриликишмоточки тощо сильно не цікавили. І ось воно-такий чарівний чи торесторанчик, чи то їдальня:"sea food". Будь-які каракатиці креветкикальмари омари лангусти та інші дари моря. У такій кількості таякості у нас зустріти не можна поки що. Ось ми й вирішили зайти.Зайшли, замовили, сіли. Народу було багато і місць вибирати недоводилося, скажімо так. І ось тут і сталося одне з наших першихсильних вражень. Відразу, як то ми не помітили якусь метушню, шарудіння і вигуки біля стіни за крайнім столиком біля проходу досходів, що ведуть до туалету. Все ж тріск за вухами не мігпересилити подразник ззаду за потилицею. Повернувшись назад у бікотвору, що веде до туалеу, перед очима я зіткнувся з не те щоб звеличезною, але великою дупою. Жопа належала особі у штанах типурейтузів під подобою сукні та у хіджабі. Особа стояла раком ідупою, що характерно до мене. Щось поправляла у візку на двохдітей. Причому ця особа загороджувала прохід у туалет двом типукорейцям, які насолоджувалися подібною картиною і не наважувалисяякось завадити. Поруч бігала дитина, яка явно виросла з коляски ідруга за віком підходяща до неї. Ось цей підходящий, чомусь голоснорепетував, хоч і сильно не виявляючи невдоволення і постійно щосьіз приладів лежачих на столі з силою кидав об підлогу. Ці метанічарівним дитини предмети видавали оглушливий гуркіт. Спочаткувиделка, потім ніж, потім перечниця. Але, кіндер на вигляд був нещипцевий-нормальний. Хвилин через п'ять мама' все ж таки посадиладитину в коляску. Після чого воно заради забави набирало повнілегкі повітря і видавало несамовитий крики на весь ресторан іззавидною методичністю: "гааа! ", Зсуваючи голову на бік ідемонструючи нудьгу. Ось ось карапуз окине каламутним важкимпоглядом навколишній натовп, набере повні легкі повітрі ігаркне: "ех любо братці любо! Любо братці жити! З нашим отаманом недоводиться тужити! ". І знову опустить погляд. Але, дитя обмежилосясереднім бешкетом. Був не в ударі напевно. Він з молодих нігтів ужерозуміє як треба поводитися зі свинями довкола. Він репетує наповний голос-вільно! Коли Мустафа Найєм виросте, буде ними правити.Правильно! Поруч сидів їхній тато'. Він вів неквапливу розмову зжахливого вигляду, мабуть, уже своїм ГРАНДПАПА'. Все, щовідбувається, ні в якому разі не заважало їхній змістовній розмові.ПАПА здалеку схожий на співака Тіматі. Чи то мароканець чи то… Зборідкою, молодий, нахабний. Словом-молодець. Намагається. Поглядфіксований на дідусеві. Нарочито не звертаючи уваги наоточуючих.Він сидів і відчував над натовпом зверхність і зневагу.Вони ж толерантні свині потерплять. І вони терпіли. Лише стриманінезадоволені погляди. Я просто дав їй ногою під сраку зробив.Європа все ж таки! Вони мабуть прогулювали дідулю з чурбаністану, що приїхав на крісмас. Їм стало холодно, і вони вирішили зігрітися.Ні адміністратор, ні хто їх не приструнив, не попросив вийти. Те, що всім і нам, у тому числі зіпсували настрій-нісенітниця, дрібниціжиття. Це ми ще години у місті не пробули. Ось такий жирний мазокпо картині маслом.
Особлива тема - громадський транспорт Відня. Через зайчиний страхзаїхати в історичний центр Відня і там бути застуканим десь утуристичній пішохідній зоні, біленький вирішив відмовитися відархітектурних вражень (собі на задній міст). Його задня балка і такцілком добре почувалася. У готелі батькам було вручено схемутранспорту Відня, з щирими запевненнями, що це ода з найкращихтранспортних мереж у світі. Так! Гарна! Проте, не длянесфомированной дитячої психіки родичів зайки:Хоча в автоматахможна виставити російський інтерфейс, купити квитки на поїздку, часабо добу, наприклад. Доїхати до периферії дещо складно, якщо несказати для попуасу майже неможливо. У нас (кркстьян) метро-цеметро. Електричка - це електричка. Автобус і трамвай - самірозумієте що. Там все вкуче. Сівбу на метро ми здійснили перехід наіншу лінію і опинилися на пероні приміського поїзда. Проте! Запитавши у австрійця, що проходить, чистою англійською мовою:що занеподобство? Був отриманий відповідь-сідайте не бійтеся.Селі-доїхали до наступного переходу. Цей перехід сліпо закінчувавсяВИХОДОМ НА ВУЛИЦЮ. На зайкопапчині резонні питання що за хрень ікуди дали? Самотній, азіатського вигляду хомосапієнс який і самтрохи дрйєфіл (взагалі по життю) боязко промичав і помахав руками, мовляв: "моя твоя не розумій - малі народності ... І все таке"Шукати і сідати так само як і їхати далі трамваєм незміцніла, затуманена враженнями батьківська психіка не витримала:останнійвідрізок ми подолали на таксі, яких було достатньо на відведенійзупинці. Цитуючи фразу нетлінного твору: "ось вони! Трамваї то! "закриває тему громадського транспорту.
Відень з телевежі. Треба сказати - похитувало і задувало непо-дитячому. 280 євро та запевнення у щирій радості бачити наснаступного тижня я у свою чергу висловив не меншу радість відмайбутнього спілкування, але тільки після того, як з мамоюпораджуся. І був такий! У люб'язній Батьківщині все з усімафільтрами від усього це коштувало близько 140 євро… Казка брехня, та в ній натяк-добрим молодцям урок.
Все читач! Зайчин тато досхочу насолодився палацами захерами, чимще? Ну так! Захерами палацами… Нічого цього не треба було! Вінхотів на лижі! Навіщо вони бовталися в осоромленому багажнтку надаху? І ось Радштадт! Малюсенький готель в 12 км… Чучела невинноубитий різних тварин, привітна фрау. Її чоловік-герр (працював наратраку я так зрозумів, зараз на пенсії).
Радштадт видно з вікна. Пректрасно.Туди де видно приблизно 10 км, ав інший бік приблизно 20 км - Обертауерн (ще більш навороченийкурорт з незліченною кількістю канатних доріг). У чому фокусспитайте ви дорогі передплатники та відвідувачі? За всі 8 днівкатання на лижах і машині витрачено ... 16 євро ... На дизельнепаливо. Там на їхньому паливі машина реально на літр менше бере.Тому я переконався в тому, що завод не обманював із заявленоювитратою. - про канатки:
Накатавшись таким чином, а образ був такий, що з 10 до 16-ти якатався як заведений. А це не дуже легко для незміцнілого юногоорганізму, ми нагодилися до місцевого спа-центру. Наявністьспільних саун і заборона заходити туди в купальниках і плавкахнадихала. У мене було таке спеціальне полотенце на липучках, якерятувало ситуацію. Там фотографувати не вдалося. Відкритийвисокогірний басейн із підігрітою до 25 градусів прозорою водою з2, 5% гірської солі. Вода вирує і підсвічується зсередини, Навколососни та гори. Є басейни 35 градусів із 3, 5% солі для релаксу. Купурізних саун з різними температурами. Одна стінка обов'язково зпрозорого скла з видом на гори. Пеленальні столики, садочки длянемовлят. Жабі - все для людей ...
Пора додому - труба кличе! Пика стала рожевою від повітря. Мізкипросвітліли. Пузо спало. Все досить! Ану додому! І зайчик рвонув наБатьківщину. Краків – прекрасне місто. Мабуть все про нього. ПідЖитомиром (майже як Краків тільки красивіше) на новій трасі до Євро2013 зайчик уночі зловив яму, поранив лапку:Шишка на гумі та пом'явдиск. Заночували, там же поставили латку і перекинули зимовий балонна залізний диск назад (рихтувати папка забоявся- міг луснути.Аргона не було). Залишок шляху в 800 км якось дався чомусь нелегко.Всі. 5600 км…
Наступного дня зайчику зробили сервіс на 30000. Зайкина долянаслинила палець і перевернула ще одну сторінку його життя.
"її чоловік-герр (працював на ратраку я так зрозумів, зараз напенсії).
Радштадт видно з вікна. Пректрасно.Туди де видно приблизно 10 км, ав інший бік приблизно 20 км - Обертауерн (ще більш навороченийкурорт з незліченною кількістю канатних доріг). У чому фокусспитайте ви дорогі передплатники та відвідувачі? За всі 8 днівкатання на лижах і машині витрачено ... 16 євро ... На дизельнепаливо. Там на їхньому паливі машина реально на літр менше бере.Тому я переконався в тому, що завод не обманював із заявленоювитратою. - про канатки:
Накатавшись таким чином, а образ був такий, що з 10 до 16-ти якатався як заведений. А це не дуже легко для незміцнілого юногоорганізму, ми нагодилися до місцевого спа-центру. Наявністьспільних саун і заборона заходити туди в купальниках і плавкахнадихала. У мене було таке спеціальне полотенце на липучках, якерятувало ситуацію. Там фотографувати не вдалося. Відкритийвисокогірний басейн із підігрітою до 25 градусів прозорою водою з2, 5% гірської солі. Вода вирує і підсвічується зсередини, Навколососни та гори. Є басейни 35 градусів із 3, 5% солі для релаксу. Купурізних саун з різними температурами. Одна стінка обов'язково зпрозорого скла з видом на гори. Пеленальні столики, садочки длянемовлят. Жабі - все для людей ...
Пора додому - труба кличе! Пика стала рожевою від повітря. Мізкипросвітліли. Пузо спало. Все досить! Ану додому! І зайчик рвонув наБатьківщину. Краків – прекрасне місто. Мабуть все про нього. ПідЖитомиром (майже як Краків тільки красивіше) на новій трасі до Євро2013 зайчик уночі зловив яму, поранив лапку:Шишка на гумі та пом'явдиск. Заночували, там же поставили латку і перекинули зимовий балонна залізний диск назад (рихтувати папка забоявся- міг луснути.Аргону не було). Залишок шляху в 800 км якось дався чомусь нелегко.Всі. 5600 км…
Наступного дня зайчику зробили сервіс на 30000. Зайкина долянаслинила палець і перевернула ще одну сторінку його життя.
"її чоловік-герр (працював на ратраку я так зрозумів, зараз напенсії).
Радштадт видно з вікна. Пректрасно.Туди де видно приблизно 10 км, ав інший бік приблизно 20 км - Обертауерн (ще більш навороченийкурорт з незліченною кількістю канатних доріг). У чому фокусспитайте ви дорогі передплатники та відвідувачі? За всі 8 днівкатання на лижах і машині витрачено ... 16 євро ... На дизельнепаливо. Там на їхньому паливі машина реально на літр менше бере.Тому я переконався в тому, що завод не обманював із заявленоювитратою. - про канатки:
Накатавшись таким чином, а образ був такий, що з 10 до 16-ти якатався як заведений. А це не дуже легко для незміцнілого юногоорганізму, ми нагодилися до місцевого спа-центру. Наявністьспільних саун і заборона заходити туди в купальниках і плавкахнадихала. У мене було таке спеціальне полотенце на липучках, якерятувало ситуацію. Там фотографувати не вдалося. Відкритийвисокогірний басейн із підігрітою до 25 градусів прозорою водою з2, 5% гірської солі. Вода вирує і підсвічується зсередини, Навколососни та гори. Є басейни 35 градусів із 3, 5% солі для релаксу. Купурізних саун з різними температурами. Одна стінка обов'язково зпрозорого скла з видом на гори. Пеленальні столики, садочки длянемовлят. Жабі - все для людей ...
Пора додому - труба кличе! Пика стала рожев...