Дзеркаліті

На роботі кінець робочого дня та аврал тупих питань. :00 і лечудодому.Намагаюсь летіти.

У місті пробки, все стоїть.Там, де можна їхати, потік не їде черезфеміну, яка їде центром Роздільною... З горем навпіл об'їжджаю ценепорозуміння... Через двісті метрів інше прекрасне створення, клацаючи планшет, намагається перебудуватися в мене. Тому, щонегайно бентежиться і тисне гальмо вниз, до упору, гальмуючи себе, машину і наші стосунки, що так і не почалися.Ззаду в коханніпочинають освідчуватися інші мужички. У машині спекотно, на вулиціжарко, тосол намагається відвалити з цього пекла, через кришкурозширювального бачка.Стрілка температури, немов рука завзятогофашиста, злітає вгору. Хоча б у вікно. Стрілка ображеноприпускається, я рясно потію.
Півтори години через вичавлений, як банан в руках любителя смузі імокрий, як стрінги німфоманки я нарешті в'їжджаю у двір...

Район, де я живу, був не зовсім благополучним. Він розрізанийнадвоє лінією швидкісного трамвая. Зараз якось само собою вийшло, що на моїй половині майже добре і тихо, а на протилежній виникзаповідник 90-х ВАТ "типочек". ВАТ "типочек" - Чуєш! Сюди підійшов! Я живу тут все життя і якось уже звик. У моєму та сусідніх дворахвся хижа фауна майже зникла.
Хтось, стирчавши здох, хтось здох просто так, когось вальнули убурхливу молодість. Інші обзавелися виводком і тепер чхихають порайону з коляскою, наводячи жах на дитячі майданчики. І лише кількаособин, активно гвинтуючись, бухаючи і нюхаючи клей (так-так, такіще є), мляво опираються кістлявою. Заїжджаю я, значить, у двір.Злий, як Мізуліна, побачивши голої статуї. Попереду порожня дорога, якою хитаючись, йде пара зомбі-особей. Самець — один з небагатьохгвинтових, що залишилися живими. Самка — з дому навпроти, 28 роківалко-клеєшувальникка. Я її років із 12 пам'ятаю. Ми малі по гаражахлазимо, а вона там із пакетом клею тупить. Так от самецьнамагається йти прямо і тримати самку. Самка виривається, мукає, махає руками і тулить посеред дороги. Самець видає муканнявиду: "маша, йоба, сюди йди." і відтягує її з дороги. Я повільнопід'їжджаю ззаду, самка знову займає позицію по центру дороги. Ятрохи сигналю, самка миготливо тицяє мені середній палець. Відчиняювікно і ввічливо прошу - "очухло мляве, зверзися до ченців здороги". Самка ще більше сповільнюється і голосно рекомендує менісамому сходити до тих самих ченців... Я бачу свій, рятівнийпід'їзд. До нього сто метрів. Мені жарко, я злий, машина кипить, трафік бісить, хочеться до душі. Чую голос самки та бачу середнійпалець. Час сповільнюється, зіниці розширюються очей стає червоним... Іскра, спалах, трохи натискаю педаль і Валя, крилом, відсуваєнахер з дороги самку, що йде попереду. Самка, перекочуючись черезкапот-крило, зносить дзеркало. Рахунок 1:1.
Доїжджаю до під'їзду, виходжу та йду назад за дзеркалом. Самкаобтрушує жопу і кричить, що я пінопласт. Самець кричить, щобвикликали 02 і що вони пішоходи. Я кричу, що їм терміново потрібнатрепанація, і що зволікати не можна. Потрібно робити її зараз іпотрібно буде викликати, попутно рекомендую заліпити своє дулосамці. Самець погоджується про дуло, і уточнює, що не дуже вони йпішоходи, а Маша так взагалі завжди мріяла про екстрим. Машаобурюється, вона не згодна. У неї словесна діарея. Повідомляю Маші, що я дипломований лицьовий гінеколог і бачу, що їй терміновопотрібна операція з ушивання лицьової піхви. Маша трохи вщухає -вона боїться операцій. Принагідно рекомендую обом ринопластику, зізнижкою і прямо тут і зараз. Пара, посилаючись на поспіху, відмовляється. Я піднімаю дзеркало і повертаюся до Валентини, парадефілює на протилежний бік. Всі задоволені…
Гордитися, звичайно, нічим і Валя постраждала. Але якось одразуполегшало…

" пара дефілює на протилежний бік. Всі задоволені…
Гордитися, звичайно, нічим і Валя постраждала. Але якось одразуполегшало…
" пара дефілює на протилежний бік. Всі задоволені…
Гордитися, звичайно, нічим і Валя постраждала. Але якось одразуполегшало…