Також виточили кільця для дисків, розмірності 57.1 на 52.1, шириною10 мм.Сталеві, без фаски, але з розрізом щоб можна було зняти, якщоприкиплять або ще чого.
Зібрав я, значить, Валю з кільцями і поїхав додому.У кишені 100рублів.Як раз або колеса поставити, або 5 літрів залити.Вибрав я, звичайно — бензин.Завантажив диски в салон і поїхав на шиномонтаж, тому що балонного ключа у мене немає, приїхав, попросив ключ, івперше поміняв колеса... У процесі закручування виявилося, щоостанній, с. А запасного в мене нема. На шатку болта, з такимрізьбленням, теж не виявилося. Закрутив одне (заднє) колесо, на триболти. Пох.Й - танцем. Заїду куплю. Гума на дисках ніяка. Перед щекуди не йшло, а ось дупа, як мій сусід — кисою, що стрімко лисіє із наміченою грижею.
На рідних штампуваннях стояла різна гума. Від слова "зовсім". І запрофілем (60, 65 - по діагоналі), і за шириною (185, 175 - тежнавскіс), і за малюнком і за виробником. Коротше — вила, обухівська, викидна.
Так що, під сміх шиномонтажника, я тулив херову гуму, але хоча боднакову. З горем навпіл — стало. Начебто норм. Виявилося, що тамрезина R15 195/50. Тут я з'ясував, що на 15 радіус рекомендуютьставити 185/55, а то й 60 профіль. Поставив і почав повільно їхати— звук хер зрозумій який. Грішив на мотлох і штампування, убагажнику. Чую характерне "трик-трик-трик". Зупиняюся, виходжу, вмикаю аварійку і починаю штовхати Валю.
Звук з-під правого заднього колеса. Втім - широка гума. Трьо менітам гальмівний шланг — він якось по-іншому там загнутий. Хоча злівавсе добре. До того шлангу, як нам до Європи. Руками віджимав —начебто норм. Не дістає. Трохи затирає, при повному вивороті, алевін не так часто буває. Почав їхати швидше. Ну що я можу сказати... Ось уявіть, що ви їдете бруківкою, на возі, тільки візчервоного кольору і без коней. Галасливо просто не реально. Нашвидкості — взагалі ПІ.ДЕЦ!
Друг вирішив подивитись — а якого року гума? Коли я диски купувавпродавець сказав, що це від його машини, яку він узимку побив тапродав із зимовою гумою. А лиття з літньої пари років на балконілежить. А я й не знає, що на гумі рік вказується.
Отже, увага на екран — дивимося рік… Барабанний дріб… 2005 рік! 2005, Карл! Звичайно вона, блияти, дубова, як бивень мамонта. Це негума, блияти, це шматки пеньків, як у Флінстоунів на машині.Коротше треба десь брати літню. Бо на ЦЬОМУ я їздити не хочу іокуляру. Доїхав до гаража, вивантажував штампування, вирішив однепокласти замість докатки. Відкрутив докатку... А під нею щілина.Наскрізь, йопт! Шириною міліметрів з 6. Коротше латку треба —прогнило там. Невелика ремарка:Я, в принципі (плює тричі через лівеплече), щасливий хлопець. Ну так було принаймні донедавна. Якосьвиходило десь, щось "вимутити" чи добути. Але зараз таке почуття, що я десь насолив дітям негрів-вегетаріанців, які по-сумісництву щей геї-біженці… І найвищі сили вирішили запровадити проти менесанкції, по всіх, блияти, фронтах.
< /p>
Прекрасним завершенням вечора стало те, що коли я діставав з кишенітелефон (дали у тимчасове користування), щоб підсвітити ліхтариком— він вислизнув із пальців і вдрукувався екраном у підлогу… Працює, але розбитий в хлам. В розумі плюсуємо до всього, що треба, щезаміну дисплея.
Я вже нічого не дивуюся, навіть якщо переді мною відро з водоюзагориться.
> Коротше я пішов повільно додому спати, тому що часу було пів надругу ночі. З ранку, до роботи доїхав десь на 50 км\год, нікому незаважаючи.
Ось вам трохи Валі, сфотканої на залишки телефону.
Морду ми колись- небудь зробимо
фронтам.
Прекрасним завершенням вечора стало те, що коли я діставав з кишенітелефон (дали у тимчасове користування), щоб підсвітити ліхтариком— він вислизнув із пальців. І вдрукувався екраном у підлогу ...Працює, але розбитий в мотлох. В розумі плюсуємо до всього, щотреба, ще заміну дисплея.
Я вже нічого не дивуюся, навіть якщо переді мною відро з водоюзагориться.
> Коротше я пішов повільно додому спати, тому що часу було пів надругу ночі. З ранку, до роботи доїхав десь на 50 км\год, нікому незаважаючи.
Ось вам трохи Валі, сфотканої на залишки телефону.
Морду ми колись- небудь зробимо
фронтам.
Прекрасним завершенням вечора стало те, що коли я діставав з кишенітелефон (дали у тимчасове користування), щоб підсвітити ліхтариком— він вислизнув із пальців. І вдрукувався екраном у підлогу ...Працює, але розбитий в мотлох. В розумі плюсуємо до всього, щотреба, ще заміну дисплея.
Я вже нічого не дивуюся, навіть якщо переді мною відро з водоюзагориться.
> Коротше я пішов повільно додому спати, тому що часу було пів надругу ночі. З ранку, до роботи доїхав десь на 50 км\год, нікому незаважаючи.
Ось вам трохи Валі, сфотканої на залишки телефону.
Морду ми колись- небудь зробимо
Коментарі2
Непереживай і на твоїй вулиці перевернеться КАМАЗ із Шведськими запчастинами удачі!
Крутий номер!))