Володарське Трофі 2013 в Осінньому лісі

Поїздка виявилася для нас досить складною, місяць безперервнихдощів, а напередодні сніг залишили пристойний відбиток у місцевихлісах. Оперативно зібравшись приїхали на місце, реєстрація брифінг, спроба розібрати точки і маршрут все як у тумані. Набиваючи шишки, тверезо оцінюємо свої можливості і тестуємо останні зміни вмашині.
Перший день відкатали досить спокійно, брали тільки те, що реальномогли взяти, деякі точки брали після роздумів і суперечок, відбагатьох точок доводилося відмовлятися, тому що вони були більшесхожі на ТРовські, все що на землі не на піску сильно розкисло іпісля кількох візитів туди під'їхати було дуже складно. ., винахідливість організаторів була на висоті, було багато точок порізну сторону річки, що ускладнювало пошук і доїзд, порадувалилісові дорожні колії, і розквашені польові дороги. Й результат, хочі розуміли, що доїзні точки для нас практично закінчилися, і наранок на нас чекає велика ділянка в лісі і біля річки, багато ненаберемо і з десятки напевно впадемо...
День другий, толі тому що я чоботи одягнув, як все незалагодилося зранку, вирішили зайти на участь з низу, і не тільки ми т.К.місцевість здалася досить проїзною, тільки потрапили ми в степ змочаком по інший бік річки, покаталися там з хлопцями в пошукахпереправи, тим більше сліди першого дня були всюди, вирішили негаяти час обійти верхи і дозаправитися, до речі про паливо, разом здоїздом проїхали близько 500 км, при цьому скромно спалили трохибільше 150 літрів пального…
Вийшли на ділянку, кілька приємних нескладних точок і вперше сіли, вчасно зорієнтувалися, підготувалися, у нагоді щойно купленіновенькі сендтраки, і ось ми на волі! , радості немає межі. Щезаходячи на точку помітили ТР-ів, дуже часто місцевістьперетиналася, вони намагалися дістати УАЗа, що наглухо засів, хлопці попросили нас спробувати ми зрозуміло погодилися. УАЗ стоявуже на мостах глибоко в лісі пристойно окопавшись, зв'язка з тросіві строп близько 30-40 м не дала змоги дістати машину, і так і такпосоромившись і закопавшись по вуха в пісок ми вибачилися, відкопали свою машину і рушили далі. Це була перша машина, яку намне вдалося витягнути... Ще пару героїчно взятих точок, і як тількихвойний ліс змінився листяним почалося те саме воно, за дві годинидо фінішу, а до фінішу пиляти скромно близько години зайшли на паруточок, ліс колію, купа бруду та струмок - класика. Болісніроздуми, сумніви і все-таки ми ліземо, не вистачає як завжди кількасантиметрів, черговий раз відпускаємо машину і все готово, приїхалиабо припливли ... Глухо сидимо задом у річці, нічого не допомагає, та й крім сторонньої допомоги не допоможе:як о диво! , Коли всіпоїхали на фініш, кілька екіпажів добре орієнтувалися на місцевостізаїхали на пару останніх точок, пару хвилин і ми на волі, разомдобирається до дороги, а потім вже хто як до фінішу, ми приїхали за8 хвилин до кінця дня.
У цьому зв'язку дуже хочеться подякувати екіпажу 712, Андрію таТетяні, відмінні хлопці, відчайдушні спортсмени, які в підсумкупосіли третє місце, удачі Вам хлопці! ..
Ось так ми покаталися, що для себе зрозуміли:— з навігацією требащось вирішувати! , з пілотом нам реально пощастило! ,
— машину більше мучити не будемо, важко на танку між ялинок; пацанам Олегу та Ярославу!

Всім добра, не сидите вдома…