Колишня

Якийсь двозначний заголовок)))

Красиво
Ну а тепер розчарую всіх хто зайшов сюди тільки з-за грудей.Розмовапіде зовсім про іншу колишню.
Моя колишня це DAEWOO ESPERO після продажу якої я і став власником "сараю"., Але так як по МРЕО це був би другий продаж за рік, а це5% податку від вартості авто, то вирішено було віддати затехпаспортом а переоформляти вже в новому році. Сьогодні прийшовтой день. Заходив туди.Близько 3-х годин у позі ждуна здемотиваторів і все закінчено.І ось поставивши останній підпис надокументах прямую на стоянку до мерса.Трохи про мерс на мійпогляд:він великий, чорний, можна навіть сказати строгий.У мерсі типросто пливеш дорогою з почуттям насолоди.А звук двигуна... Навітьдружина, далека від автомобілів людина і то в перший же деньсказала "я пам'ятаю цей звук" і це після 7 років без мерсів! Виїжджаючи зі стоянки їжу повз espero і ось тут сталося те чого явзагалі не очікував. Як мовиться ЙОКНУЛО)) Дісталася вона менісвого часу дуже спонтанно, та найпростіша в обслуговуванні ходова і8клап двигун на 2л з клапанами, що не загинаються, робили їїавтомобілем, з розряду дешево і сердито. Але я не бачив у нійпотенціалу для себе. Я чітко усвідомлював, що вона у мене максимумна рік, так у результаті і вийшло))
Але чому тоді ЙОКНУЛО?
Хтось говорить про присутність душі в автомобілях, не знаю… невпевнений… Напевно, душу в них приносимо ми самі, дивлячись на нихми згадуємо фрагменти з прожитого життя, які викликають у нас різніемоції. Навіть на стоянці з далекого ти бачиш свою. Та хоч поставтев ряд три однакових авто, все одно завжди дізнаєшся свою. Мабутьвсе-таки є незрима нитка, що зв'язує. Ось з такими думками я іпокинув стоянку.
Наостанок
Такий я її бачив востаннє.
< /Швидше за все я її вже більше не побачу, новий господар зіншого міста. Не зрозуміло чому, але трохи прикро. Життя триває, аце була лише одна з його станиць, і я її перевернув.
PS забрав мишу з espero вона зі мною вже років 6)))
типу)

Тепер у сарайці житиме.