На штурм Мангупа!

Прокинувшись рано-вранці, помилувавшись сходом сонця, поснідавши, склавши в рюкзаки все, необхідне в одноденному поході, намітившимаршрут майбутньої пригоди, вирушили ми дружно на «штурм»Мангупа.Маршрут експедиції «Ластівку», дбайливо приховану чохлом, залишили відпочивати на теплому весняному кримському сонці, а саміпірнули в напівтемряву гірського лісу.
Замаскувалися< Піднятися на плато, що нагадує побачивши зверхувеличезну долоню з розчепіреними чотирма пальцями, можна кількомапішохідними стежками або дорогою.
Колісна дорога, що веде на плато, всього одна, прокладена ще зачасів панування Візантії в цих краях, а може, й того раніше – хтознає? .. Іде вона навколо гори, вигинаючись кілька разів, і пішки поній підніматися дуже довго. Ним керувати на вузькій і розбитійгірській дорозі…
Тому ще в давнину жителі користувалися для підйому до містакількома стежками, якими тепер на вершину бредуть групки туристів.Основних стежок чотири – Південна, що веде на плато зАдим-Чокракської долини через розщелину Демір-Капу («Залізнідвері»). Нам, що знаходяться з півночі від Мангупа, вона була явноне з руки.
З півночі на плато можна піднятися тільки трьома стежками –Жіночою, Чоловічою та Кабаною. Топоніми ці, звісно, ​​умовні, алевони вже давно й міцно закріпилися за цими маршрутами. Найбільшполога з усіх і забезпечує найменш стомливий підйом - "жіноча".«Чоловіча» стежка трохи коротша, але підйом там набагато крутіший.Найкрутіша ж — «Кабанья». Дуже мало хто наважується штурмуватиМангуп по ній. Відповідно, кожна стежка проходить своїм яром, щоподіляють чотири миса-пальця плато Мангупа один від одного.Оскільки в гвардійському екіпажі «Ластівки», а відповідно, і внашій «штурмовій групі», спочатку була дитина (племінниця моготовариша), то маршрут підйому у нас міг бути лише один – по яруТабан-Дере (шкіряний яр), використовуючи Жіночу тропу.
Свою назву цей яр отримав за те, що караїмська громада, щопроживала в цьому районі міста, займалася виробленням шкір...
Цей маршрут привабливий не тільки відносною легкістю підйому, алеще й тим, що проходячи по ньому, перетинаєш усі лінії оборонистарого міста-фортеці, а також ще один незвичайний об'єкт – великийстарий караїмський цвинтар із сотнями різноманітних та незвичайнихдля нас кам'яних надгробків. І все це – у прохолодній напівтемрявілісу, під щебетання птахів… Ось такі мальовничі лісові краєвидисупроводжують під час підйому Лісові квіти Перша лінія оборони.Перебудовано турками після захоплення Мангупа. Стара стінапроходила нижче ущелиною.
Класичне караїмське (так зване двороге) надгробок. Ще один варіантнадгробної плити:Караїмський середньовічний некрополь, зарослийлісом ... Ще одне надгробок ... Ще одна давно згасла доля ... Щеодин останній притулок…

Ну і як бонус за витрачені при підйомі сили (все ж, місцями, навітьця стежка трохи крутувата), в кінці підйому на вас чекає прохолоднаі смачна вода з джерела.

Джерело. Водічка – просто супер. Рекомендую!

Зізнавши студеної водиці і ще трохи піднявшись втикаєшся прямо впролом у фортечній стіні і розташовану поруч оборонну вежу.

Вежа другої лінії оборони. Виразно видно ділянки з різною кладкоюстіни. Причому башта досить цікава – вона ніби складається з двохполовин – ліва – стара кладка, а права сторона – нова кладка вжеперіоду турецького панування, причому ця половина складена зкаменів зруйнованих під час штурму міста в 1475 р будівель, восновному – із залишків християнської базиліки.
Після захоплення міста турки влаштували в ньому свою фортецю, длячого дещо перебудували існуючі укріплення (у тому числі — і цювежу) з урахуванням застосування вогнепальної зброї. Адже і взяливони Мангуп після 6 місяців облоги та багатьох невдалих штурмівтільки тому, що мали великокаліберну облогову артилерію, яку доцього в Криму ніхто не застосовував…
Стандартний туристичний маршрут йде далі, через пролом у стіні, наплато, до руїн (а точніше — до фундаменту) базиліки і далі — доцитаделі.
Але нам такий маршрут не цікавий. Ми хочемо побачити весь Мангуп.Або майже весь. Наскільки взагалі можна встигнути за день побачитимісто, що займало плато площею 90 гектарів… І тому ми передпроломом йдемо праворуч ледве помітною стежкою, що йде вздовжзалишків стін і веж другої лінії оборони у бік Чамни-Бурун( "соснового мису").
>
Тут, перед вежею, ми повертаємо праворуч…

Місцями стіна майже повністю зруйнована, зате місцями зберегласядуже добре, практично на всю висоту.

Як на жаль, більшість людей, які відвідують Мангуп в організованихтургруппах, не бачать цієї краси. Вони думають, що пара стін, самотня вежа біля джерела в яру та руїни Цитаделі — це і весьМангуп... А тим часом, на самому плато ще збереглися і стіни, іоборонна вежа...
Найпівденніша оборонна вежа другої лінії оборони. Вже на самійвершині плато. Пройшовши повз неї трохи далі на південь, виходимона південні урвища плато. Висячі скелі йдуть вниз місцями на50-60м, а перед поглядом відкривається безкрайня панорама — внизу —Адим-Чокракська долина, а далі в легкому серпанку проглядаютьсягребені гір до самої Балаклави (до речі, видно найвищу вежу фортеціЧембало, правда — лише в ясну погоду…). Видовище змушує на кількахвилин завмерти і в повному онімені захоплюватися побаченим…
Вигляд з південних урвищ
Обриви південного схилу. Природні фортечні стіни — найкращий захиствід ворога. Є охочі взяти штурмом таку фортецю? Налюбувавшисьнайкрасивішими краєвидами і запаморочливими висотами урвищ, миповертаємо на захід — на мис Сосновий…
< /p>

Продовження історії: https://megadriver.org…2103/s77/journal/1318561/