У підніжжя Отчої Гори

Подолавши майже чотири сотні кілометрів, «Ластівка» наближалася домети нашої подорожі. Дорога петляла по схилах долин між горамиспочатку Зовнішньої, а потім уже й Внутрішньої гряди Кримських гір.У селищі Танкове дорога круто повернула. Праворуч, і «Ластівка», залишаючи по лівому борту вражаючий краєвид входу в Бельбецькийканьйон, кинулась униз, у долину річки Бельбек, до величезногокам'яного Крокодила, що витягнувся вздовж річки і мирно дрімає натеплому весняному сонечку, ніби й немовби по його величезнійкам'яній спині…
Проносячись дорогою за пару метрів від кінчика його гігантськогохвоста, «Ластівка» прямувала далі на південь – у Каралєзьку долину, її горді сфінкси, створені самою природою, ось уже яке століттямовчки дивляться на мандрівників, що поспішають кудись вузькоюдорогою внизу, їх химерні обриси пропливають лівим бортом машини, аправоруч пливуть не менш хитромудрі скелі гори Баш-Кая, щонагадують чи то величезні оборонні вежі старої фортеці, чи тоголови., що стережуть спокій селища, що розташувалося внизуЧервоний Мак.
А ми мчимося далі. Ось уже промайнули вузькі вулички та акуратнібудиночки невеликого села Залісне, і його знаменитий пам'ятникОслику біля ослячої ферми. Черговий поворот дороги виводить наспрямо на порослий вербами берег Дівочого озера.
Дівоче озеро

Зліва, за озером, йде високо в небо схил гори Чардакли-Баїр, вершина якої по периметру, немов гігантською короною, прикрашенастрімкими скелями Чардаклик. Праворуч, від самої дороги вгору йдутьсхили та скелі гори Шулдан, що далі на півдні закінчується мисомШулдан-Бурун, що вимальовується на тлі неба. Схил гори Шулданпідходить до самого берега озера. Між ними — лише асфальтова смужкадороги, що сховалася серед дерев… А попереду, застилаючи собою весьпівденний обрій, виникає, відбиваючись у водах Дівочого озера, величезна чотирипала громада Баба-Даг. «Отча гора», що високопідняла над долинами і навколишніми горами на своїй величезнійдолоні з чотирма пальцями стародавнє місто.
Дорі. Дорос. Теодоро. Феодоро. Мангуп ... Стародавня столиця інеприступна фортеця. Місто над хмарами…

Його Величність МАНГУП
А біля його підніжжя, в долині Джан-Дере, лежить маленьке селище –Ходжа Сала.
Тут і прямуємо ми, звернувши з асфальтованої дороги на добреукочену кам'янисту грунтовку. Зупинившись біля невеликого, алезатишного готелю прямо на узліссі, швиденько розібравшись з речами, залишаємо «Ластівку» остигати і відпочивати після дальньої дороги, а самі вирішуємо трохи поблукати околицями Мангупа, благо час дозаходу сонця ще є. Підйом на гору заввишки 583м ми залишимо назавтра, а сьогодні - легка прогулянка лісом, шарудіння листя підногами, щебетання птахів над головою, запах хвої впереміш зароматом лісових півоній, суниці та інших квітів, і не передаєтьсясловами пишність навколишніх скель та долин…

Продовження історії: https://megadriver.org…2103/s77/journal/1287525/