Наш перший дальняк

Отже, після звикання машині і першого відвідування сервісу, в якомукрім фрази "у вас вовчак" до пуття нічого ніхто не сказав і робитине хотів, а ґвалтувати машинку з її незрозумілими болячками увигляді протікання масла з невідомо звідки (спойлер:це виявилася некоробка) не хотілося, було прийнято рішення поєднати приємне зкорисним та поїхати на машині за 550км з Києва до Херсона в гостідо батьків на пару тижнів, і заразом поставити машину на СТО добрата, де зроблять все, що потрібно, набагато дешевше, і, ясподіваюся, краще, тому що свої для своїх.Принаймні у мене будеможливість все самому розглянути і вивчити разом з знаючими людьми.речі:заміну задніх гальмівних дисків і колодок (ліве заднє почалогидко свистіти повідомляючи про те, що колодкам прийшов піпець), ремонт електрики та інші дрібниці. Решено - їдемо. Їхали удвох іздівчиною, самі дорогою вперше.
Погода вирішила пожартувати:місяць ми не бачили ні крапельки дощу.За годину, рівно за 5 хвилин до призначеного виїзду ми отримали насвої голови всю місячну норму опадів. Сподіваючись на те, що замістом погода покращає (ха-ха) ми розпочали шлях. Вже випливаючи зКиєва, виїздом це назвати не можна, переглянули прогноз погоди повсіх містах прямування. Природа була проти нас:проклята хмаразбиралася саме в цьому напрямку. За кілька годин шляху я навіть давїй кодове ім'я з фільму "день Незалежності" - Хмара ФЗНАМЗНОН. Незнаю що це означає, але інакше як витівками інопланетян я такіпогодні аномалії прозвати не можу. Селіке в пекельну зливу. Черезнизьку посадку машини вся вода з-під коліс фур і позашляховиківлетіла зі страшною силою прямо мені в лобовуху. Пересохлі двірники, які я не спромігся замінити, хоча знав про їхній стан, особливо нерятували. Були моменти, коли я "плив" по приладах, орієнтуючисьтільки на аварійки кораблів, що пливли попереду. Загалом, задоволення було щось ще. Наш план до темряви дістатися пунктупризначення почав здаватися нездійсненним.

Кілька разів вдавалося ненадовго обігнати дощ і проїхатисядоброю сухою трасою. Пішов крейсерською 160, кілька разіврозганявся до 200. Зрозумів підступність машини:не відчуваєтьсяшвидкість. Летиш 200, але хочеться ще. Небезпечно. Вирішив поки щоне ризикувати, та й розганяти свій тупенький автомат я не вміюнормально поки що. Принади круїз-контролю. Казка! Авеінженерам!

Хмара Фзнамзнон не відставала і наздоганяла нас на кожній зупинці, а їх робити доводилося.

Хмара Фзнамзнон захоплює небо
Після з'їзду з Одеської траси і коли дощ став зовсім слабеньким, закермо села Оля. Вперше пустив її за кермо. Багато лаявся) Але черезсотню кілометрів вона звикла і трохи осміліла, поїхали швидше, хочана дорозі були суцільно населені пункти і дороги не найкращоїякості, так що вже не поганяєш.
Перші хвилини Олі за кермом, освоює вдачу Селіки Коли бензин у бакупочав підходити до кінця, навчений гірким досвідом хотівзаправитися на SOCAR'e, але до найближчого було близько 100км і яне був упевнений, що бензину вистачить. Насправді, вистачило б, алевирішив не ризикувати, чи заправилися на WOG 10 літрів мустангу.Коли доїхали до Сокара залив повний бак, 98 знову не виявилося, обмежилися 95. Дрібний дощ супроводжував нас майже всю дорогу, щозалишилася, до Херсона. Миколаїв проскочили в сутінках і взяли курсна кінцевий пункт. Добре, що я відполірував фари за пару днів доцього, навіть з непрацюючим лівим далеким, ближнього цілкомвистачило, світло стало. Чудовий! До Херсона дісталися іззапізненням на 1:20 від очікуваного часу прибуття.

Загалом — чекав гіршого, і щодо стану дороги, і щодо поведінкимашини. Все пройшло добре, без жодних проблем, 550 км по ненайкращих дорогах машинка витримала стійко. Вийшло трохи поганятинавіть, але поки що стрімко)

"і щодо поведінки машини. Все пройшло добре, без жодних проблем, 550 км по не найкращих дорогах машинка витримала стійко. Вийшлотрохи поганяти навіть, але поки що стрімко)
"і щодо поведінки машини. Все пройшло добре, без жодних проблем, 550 км по не найкращих дорогах машинка витримала стійко. Вийшлотрохи поганяти навіть, але поки що стрімко)