Їзда взимку

Передмова:
У нас у Києві цієї зими як завжди (несподівано для нашої міськоївлади) випало багато снігу. І як завжди наша міська влада надорогах практично її не чистила …
Поїздка містом:
Приходжу вранці в гараж, снігу — навалом! Дістаю лопату, починаючистити, щоб відкрити ворота, при цьому доводиться прибирати сніг, який мої мужики-сусіди швиденько накидали від своїх гаражів домого.Бог з ними, хоча має бути елементарна якщо не совість, то хочаб солідарність.Займаюся фізичною працею приблизно хвилин20-25.Нарешті виїжджаю, під колесами чую скрип і хрускіт, але звукприємний - йде Прогріваюся, поки не отримую на комп'ютері 2 ризики- це хвилин 5-6.Їду (як і завжди) в режимі Auto.
Відчуття в порівнянні з седаном:спочатку побоювання, потімгордість! керованість відмінна, машинка йде як маленький танк.Уповоротах стійка, на спуску і підйомі - негативних емоцій немає, але доводиться пильнувати з приводу відстані до автомобіля, що їдепопереду. Попереду світлофор блимає жовтим - пригальмовую дужеакуратно (навчена гірким досвідом седана, коли якось в аналогічнійситуації машина при гальмуванні просто не зупинялася - тодідовелося примусово гальмувати двигуном, дякувати Богу, всеобійшлося). Гальма в Дастер дуже класні - все можна розрахувати. Ядумаю, водіям-новачкам потрібно пробувати гальма на порожнійділянці поза дорожнім рухом, щоб трохи пристосуватися, а далідосвід прийде сам. Штука! Але! Дастер, навіть незважаючи на заднібризковики, сильно бризкається, тому водії, що їдуть ззаду, намагаються не надто наближатися, і це втішає. — одне задоволення, просто треба бути уважним і не лихачити.
Поїздка на дачу:
До дачі мені потрібно проїхати 10 км містом до траси, трасою 32 км, а далі ну дуже погана дорога, якщо це можна називати так.
Про міську їзду я написала вище, трасою — навіть нецікаво — все якзавжди, нормально — тільки дорога стала вже через сніг, а так всеОк.
І ось довгоочікувана ділянка (км 8):включаю режим Lock.
Вперше! Взагалі у житті!
Відчуття:Боюся, що не проїду:снігу близько 30 см, місцями більше, місцями менше. Але йде машина! Швидкість тримаю 30-40 км (3передача), без прискорень та гальмування, дуже плавно. І так класнопочуваюся, немає слів. Дорога переходить із трьох колій у двіколії, назустріч повзе Хюндай Аccent, і я вже бачу емоціїводія:йому страшно з'їхати з колії… Що робити, йду праворуч — уцілину, і мій мордастер іде як кораблик по воді.Який клас!
Дуже, дуже приємно в душі…
Але не без пригод:трохи знизила швидкість і в'їхала у високий сніг— стала.
Перша думка:лопатка є — не боїсь! Друга думка:здам назад. Іакуратно (навшпиньки) так і зробила. Жодної пробуксовки, просто ібез проблем. Назад їхала вже набагато впевненіше.
Зауваження:
Руль треба тримати, як птицю:міцно (щоб не випустити), але й прицьому ніжно (щоб не задушити).
Швидкість не перевищувати більше 30 км (але і не надтоповільно! )
І буде нам щастя на бездоріжжі.
Так я вперше їздила по дуже неприємному покриттю на повномуприводі.
Усім удачі!