Актівський каньйон

На чергові вихідні вирішили з'їздити та подивитися Актовськийканьйон.
З Одеси, їхати найкраще через м.Миколаїв, Хоч так трохи далі (на70км), але дорога краща .

Зовсім неподалік каньйону, знаходиться Южно-Українська АЕС, міймалий давно хотів побачити АЕС, вирішили під'їхати подивитися.

p align="justify"> Будівництво атомної станції, що складається зтрьох енергоблоків з реакторами ВВЕР-1000 потужністю 1000 МВткожен, і міста-супутника АЕС Южноукраїнськ почалося навесні 1975. Угрудні 1982 року перший енергоблок був включений в енергетичну8 іВ1 За 10 років роботи АЕС виробила понад 100 млрд кіловат-годинелектроенергії.Встановлена ​​потужність станції в даний час складає3000 МВт. > Поглянули і поїхали до коньйонів.
Насправді тут кілька каньйонів, Арбузинський, Актовський, Петропавлівський, ще є затоплений кар'єр і білі скелі в нього. Алетак як світловий день зараз дуже малий, вирішуємо піти тільки вАктовський, оскільки він найбільший. Вознесенського районуМиколаївської області, Україна. Починається за кілометр нижче затечією від села Петропавлівка Братського району. Глибина до 40-50метрів, площа понад 250 га. Являє собою комплекс лісової та водноїекосистем з ансамблем скель та гранітних валунів, єдиний у Європі, який за своїми геолого-ландшафтними показниками в мініатюрі звеличезною точністю у часі освіти нагадує знамениті каньйонипівнічної Америки<
Цей каньйон – одна з найстаріших ділянок суші в Євразії, вінз'явився внаслідок розколу великого гранітного щита, тому повністюсформований із вулканічних порід.

> Спускаємося в каньйон.

Важко повірити, але ще 100 років тому річка Мертвовод буласудноплавною.

Річка Мертвовод протікає однією з найстаріших ділянок суші вЄвразії, сформованому з вулканічних порід поверхні Українськогокристалічного щита. Ця місцевість не поринала в морські глибинипротягом останніх 60 млн років. У середній (у районі сіл Актово, Трикрати) та нижній (біля Вознесенська) течії річки Мертвоводспостерігаються виходи архейсько-протерозойських гранітів (граніт, граніт із кристалами гранату, граніт із включеннями біотиту таінші).
< /Тисячоліттями пробиваючи дорогу в гранітах кристалічного щита, Мертвовод утворив порожисте русло з перекатами, протікає середвисоких (до 40-50 м) стін каньйону. Вузьке і глибоке русло в XXстолітті було в багатьох місцях перегороджене дамбами широкі берегирічки перетворили на поля. Внаслідок течії річки сповільнилося, сталося замулення річки, у минулому судноплавне русло Мертвоводазаросло очеретом. Шар мулу та бруду місцями досягає 5-7 м, подекудирусло перетворилося на болото, яке можна перейти вбрід. Камінням.До речі цікавий факт про назву річки. За однією з легенд назварічки сягає часів татарських набігів на Дике поле:під час одного зних місцеві жителі зварили отруйний відвар із трав і вилили його врічку вище за течією від табору татар, внаслідок чого багато хто зних помер. За іншою версією назву річка отримала після страшноїбитви запорізьких козаків з турками, після якої через тіло вбитихне було видно річкової води.
Також ряд дослідників вважає, що назва є незмінною зі скіфськихчасів і вважає, що за течією Мертвовода відправляли в останній шляхскіфських правителів. Найбільш вірогідною версією виглядаєдослівний переклад стародавньої назви Ексампей (описаногоГеродотом), що в іранській групі мов означає саме «мертва вода».Наприклад, аналогічна назва Ексампей у значенні «мертва вода» є восетинській мові. Давньогрецький історик Геродот описав околиціПівденного Бугу у четвертій книзі своєї «Всесвітньої історії». Укнизі зазначено, що в Гіпаніс (південний Буг) на межі земельскіфів-землеробів та алазонів, з лівого боку впадало джерело згіркою водою. За словами Геродота, назва джерела та місцевості, звідки він тече по-скіфськи, звучить як Ексампей (екзампей, Екзампай). Історики вважають, що під Ексампеєм мав на увазі самеМертвовод. Особисто мені теж більше подобається остання версіяпоходження назви, наведу невеликий опис ритуалу похованняскіфів.

Курганів їхньої епохи в степах відкрито безліч — від Дунаю назаході до Алтаю та Саян на сході. Курганний обряд під час похованьшироко застосовувався у всіх народів скіфського світу. Обряд бувскладним і відрізнявся для рядових воїнів та племінних вождів.Простих скіфів ховали в земляній могилі, клали з ними особистузброю, ставили один -Два горщики з їжею та питтям. Над похованнямнасипали невисокий курган. Зовсім іншими були гробниці скіфськихцарів і знаті. Тіло померлого царя, натерте воском та різнимиароматичними травами, возили всіма територіями підлеглих племен дляпрощання. Після цього воно доставлялося на спеціально відведене дляпоховання місце. Могилу виривали найчастіше у вигляді чотирикутноїями. Зверху ями чи в самій ямі над покійним тілом споруджувалидерев'яний зруб. Потім слідували кам'яна і земляна округлі насипи, що утворювали досить високий курган. Часто разом із царем ховалислуг та верхових коней. У багатих скіфських курганах нерідкознаходять скелети вбитих наложниць і слуг - вони супроводжувалицаря в потойбіччя. Геродот розповідає, що навколо могили царярозставляли опудало коней і садили на них убитих юнаків. Зброя, прикраси, кінське начиння, ритуальні судини.

Сонце стрімко йде за горизонт. Якраз до заходу сонця, ми встиглипройти весь каньйон, перекусили і настав час рухатися додому.
Трохи спостережень про машину. Майже вся дорога двосмугова, смужкоюв кожну сторону і добре завантажена транспортом. Обганяти на Дефісуцільне задоволення. На швидкості 100км/ч розгін до 140км/ччудовий! Дорога тримається відмінно, вітер від зустрічних фурмашину не збиває.
Від Миколаєва до Вознесенська, дорога без ям, але в латках ізгорбками. На Дефі такі горби зовсім не відчуваються, підвіска нависоті. Діти, які їхали з нами, перебуваючи ззаду, із захопленнямвідзначили наступну деталь. Коли ми їхали по Миколаєву, тамцентральна дорога чотирьох смугова, по дві в кожний бік і вся влатках, тож сусідні машини постійно підстрибували, нахилялися врізні боки, а Деф їхав рівно, неначе по чудовій дорозі. Так, щопневма в поєднанні з адаптивною підвіскою кермує.
Ну і тепер про витрату.

Це від каньйону, до будинку. Через села, м.Миколаїв, з постійнимиобгінами (причому я не соромився, тапок у підлогу і поїхали) та йдорога Одесою.
В принципі витратою задоволений.
"ритуальні судини.

Сонце стрімко йде за горизонт. Ми встигли пройти весь каньйон, перекусили і настав час рухатися додому.
Трохи спостережень про машину. Майже вся дорога двосмугова, смужкоюв кожну сторону і добре завантажена транспортом. Обганяти на Дефісуцільне задоволення. На швидкості 100км/ч розгін до 140км/ччудовий! Дорога тримається відмінно, вітер від зустрічних фурмашину не збиває.
Від Миколаєва до Вознесенська, дорога без ям, але в латках ізгорбками. На Дефі такі горби зовсім не відчуваються, підвіска нависоті. Діти, які їхали з нами, перебуваючи ззаду, із захопленнямвідзначили наступну деталь. Коли ми їхали по Миколаєву, тамцентральна дорога чотирьох смугова, по дві в кожний бік і вся влатках, тож сусідні машини постійно підстрибували, нахилялися врізні боки, а Деф їхав рівно, неначе по чудовій дорозі. Так, щопневма в поєднанні з адаптивною підвіскою кермує.
Ну і тепер про витрату.

Це від каньйону, до будинку. Через села, м.Миколаїв, з постійнимиобгінами (причому я не соромився, тапок у підлогу і поїхали) та йдорога Одесою.
В принципі витратою задоволений.
"ритуальні судини.

Сонце стрімко йде за горизонт. Ми встигли пройти весь каньйон, перекусили і настав час рухатися додому.
Трохи спостережень про машину. Майже вся дорога двосмугова, смужкоюв кожну сторону і добре завантажена транспортом. Обганяти на Дефісуцільне задоволення. На швидкості 100км/ч розгін до 140км/ччудовий! Дорога тримається відмінно, вітер від зустрічних фурмашину не збиває.
Від Миколаєва до Вознесенська, дорога без ям, але в латках ізгорбками. На Дефі такі горби зовсім не відчуваються, підвіска нависоті. Діти, які їхали з нами, перебуваючи ззаду, із захопленнямвідзначили наступну деталь. Коли ми їхали по Миколаєву, тамцентральна дорога чотирьох смугова, по дві в кожний бік і вся влатках, тож сусідні машини постійно підстрибували, нахилялися врізні боки, а Деф їхав рівно, неначе по чудовій дорозі. Так, щопневма в поєднанні з адаптивною підвіскою кермує.
Ну і тепер про витрату.

Це від каньйону, до будинку. Через села, м.Миколаїв, з постійнимиобгінами (причому я не соромився, тапок у підлогу і поїхали) та йдорога Одесою.
В принципі витратою задоволений.