Шкодова гора. Печерне поселення Одеси.

Поїздка цього разу була не довгою, але захоплюючою. Треба булотільки доїхати до кінцевої двадцятого трамваю і далі вирушити натрамваї. Почнемо нашу екскурсію з проектом Євгена Гринкевича "деЙдемо? " та нашим сьогоднішнім. Кількома словами про трамваї.
Історія Одеських трамваїв починається з конки, побудованоїбельгійцями в 1880 р. Одеса стає третім містом Російської імперії (після Варшави та Санкт-Петербурга), де пустили конку. Бельгійськізупинки та Бельгійські електричні підстанції, але з кожним роком їхстає дедалі менше. > А тепер перейдемо до 20-го маршруту, щоцікавить нас.
Маршрут з'єднує Херсонський сквер і Хаджибеївський лиман.На лініїдовжиною 7, 42 кілометра працює два трамваї.Інтервал їх руху - 28хвилин. Вагони виходять на маршрут о 5:38, закінчують роботу о21:57.
У 2019 році журнал Forbes вніс 20-й маршрут до списку найцікавішихтрамвайних маршрутів світу. А цікавий цей маршрут наступним:
1. Це єдиний маршрут трамвая в Одесі, який не змінився з моментупобудови у 1883 році.
2. На маршруті збереглося складне сполучення рейок, безвикористання стрілок. У всьому світі таких з'єднань залишилосянебагато.
3. Велика частина маршруту проходить через очерети і на честь цьогойого ще називають "камишовий трамвай"./p>
Камиш тільки почав рости. Восени він буде врівень з трамваєм.Виходимо в селищі Куяльник і піднімаємося на гору. Селище Куяльникзнаходиться на лівому березі Хаджибеївського лиману. Але як так? Чому селище знаходиться на Хаджибеївському лимані, а не наКуляницькому лимані, яке знаходиться з іншого боку, обгородженеЖеваховою горою? А все просто, Хаджибеївський лиман, ранішеназивалося Великим Куяльницьким, а Куяльник відповідно МалимКуяльницьким. Лиман перейменували, а поселення немає. Вид зіШкодової гори на поля зрошення та порт (на горизонті). Труба —нафтопровід із порту, веде на крекінговий завод, який розташованийна горі.

Поля зрошення та очеретяний трамвай.
В Одесі є три «гори» — Жевахова, Чумка та Шкодова.
За легендою, «гора» отримала таку назву завдяки козакам, бо в нихпід час пересування нею часто траплялася якась «шкода», наприклад, ламався візок. За іншими даними, назва з'явилася через погануякість місцевої дороги.

Пробиваємося через відселену частину селища.

< br> У 1950-х роках почалося відновлення Одеськогонафтопереробного заводу, який знаходився на цій горі і бувзруйнований під час війни. Найближчу частину селища відселили ізнищили. Але щось ще залишилося.

Труби НПЗ.

Селище заснували за кілька десятиліть до заснування Одеси коликозаки втекли із Запорізької січі — наприкінці XVIII. Вони ж істворили це житло прямо всередині скелі. Вони ж займалисявидобутком каменю, який пізніше використовувався для будівництваміста.

Ми спустимося в одні з катакомб, вхід до яких був із дому.

Колодець, що веде на поверхню. Служив для вентиляції та підйомукаменю.

Лезем у сусідню шахту.

Переходимо на інший рівень.< Ось і світло в кінці тунелю. Осьтак, ще зовсім недавно виглядали будинки в скелі. br/>
На стіні можна побачити закладений димар.

Колодець з водою

Житлова кімната Після занедбаної частини селища йдемо в йогожитлову частину і по дорозі. Відвідаємо цвинтар. А цвинтар непростий. Козацьке.
Це кладовище називається Куяльницьким чи Сотниковським — відпрізвища одного з перших похованих тут козаків Сотниченка. Він бувсином сотника Запорізьких чи Чорноморських козаків. І найпомітнішаз могил, що збереглися, — могила хорунжого (сотника) Чорноморськогокозацького війська, з висіченою з каменю булавою, що лежить наподушці.
Останнє поховання тут було 1965 року. А саме раніше в 1771.
На хресті напис — "здс' погребнъ рабъ Боже немовля Іоанъ року Божия1771"
Це кладовище один з найкращих, що збереглися кладовищ козаків вУкраїні. І могила немовляти, найстаріше поховання в Одеськійобласті. Штольня, збудована Київськими метробудівцями піднафтопереробним заводом.Штольня призначалася для збирання ґрунтовихвод насичених фракціями нафтопереробки. На тиждень, від сюди, вивозилося до 6 цистерн води, насиченої нафтопродуктами. Так булодо 1990 року, поки не сталася найбільша техногенна катастрофа вОдесі. Троє хлопчаків відкрили захисні ґрати і зайшли до штольні.Для освітлення вони вибрали смолоскип. Пройшовши кілька метрів, стався вибух. Хлопчаків вибуховою хвилею викинуло зі штольні. Вониотримали опіки другого ступеня, переломи ребер та струс мозку, алезалишилися живі. А в штольні почалася пожежа. Пожежа вирувалабільше тижня. Під землею лунали вибухи. Нагадаю, на поверхнінафтопереробний завод. Люди з найближчих районів у паніціроз'їжджалися подалі від заводу. Одеські пожежники не мали навичокгасіння підземних пожеж і всі їхні дії не допомогли перемогтипожежу. Було викликано рятувальників з Донецька і тільки їм вдалосявпоратися з пожежею.

А тепер, давайте зайдемо до житлового будинку.
Господиня цього будинку, люб'язно погодилася показати свійпобут.
Це корінна мешканка селища. Її дід ще видобував камінь на ділянці.До 70-х років вони ще мешкали в печерному будинку. Лише у 70-хроках, збудували будинок на ділянці, а печерний будинок почаливикористовувати як господарські приміщення.

Печера.

< Там знаходився кабінет дідуся та вхід до катакомб. Зараз вхідзавалений. На даху печерного будинку. Ну а нам пора додому, чекаємона трамвай.
"а печерний будинок стали використовувати як господарськіприміщення.
Печера. Катакомби. Зараз вхід завалений. На даху печерного будинку.Ну а нам пора додому, чекаємо на трамвай.
"а печерний будинок стали використовувати як господарськіприміщення.
Печера. Катакомби. Зараз вхід завалений. На даху печерного будинку.Ну а нам пора додому, чекаємо на трамвай.