Дренажна система Одеси.

Сьогодні ми здійснимо невелику подорож на пляж "дельфін". Тут можнабезперешкодно потрапити до Одеської дренажної системи.
Чесно скажу, планів у мене туди потрапити не було. Мого малого, знародження, тягнуло туди зазирнути... Щоразу, коли ми гуляли біляморя, ми довго зупинялися біля виходу дренажки і завжди я чувтільки одне запитання — А що ж там? з чудовою людиною, спелестологом Владиславом Масленком... І на моє запитання, проможливість відвідати дренажку, я отримав ствердну відповідь.Нупросто так, лізти туди не хотілося, тому була умова малому, закінчити другий клас на відмінно.Стимул був, малий школу закінчивдобре, доведеться йти:) Так виглядає вхід у дренажку на ЛанжероніДренажна вода йде в море Вода цілий рік, однієї температури +13градусів Влітку, часто тут приходять освіжитися, а взимку зігрітисяпісля морських купань. Одеса була побудована на стрімкому березі. Іяк потім виявилося, урвища часто обрушувалися. Принагідно несучи зсобою вулиці з будинками. А тепер трохи історії. По теперішнійчас.
Історія та причини зсувів в Одесі
Ось як описує очевидець зсуву 1845 року це страшне прояв природнихпроцесів: "зляканий, я встав і кинувся бігти дорогою на гору. Дорогабула вже припинена прірвою, що відокремлювала її від материка».Особливо великим був зсув 1861 року, в результаті якого булазруйнована дача Ланжерона і фунікулер. В результаті зсуву ділянкаплато, довжиною 320 м і шириною 30 м опустилася похилою вниз до 20м. До речі, скликана після зсуву комісія ще тоді рекомендувалавлаштування в Одесі дренажних галерей.

Професор, декан геолого-географічного факультету Одеськогоуніверситету Євген Черкез згадує перші спроби будівництвапротизсувних заходів, які були здійснені у 1815 році, колирозпочалися роботи зі зміцнення берега в районі гавані. Врезультаті ділянка довжиною 100-150 м була укріплена забитими тазабутими палями. У 1820-30-х роках зсувами в Одесі займавсяпрославлений французький інженер, геолог та кристалограф Жюст Гаюї.До речі, Потьомкінські сходи – це перш за все протизсувна споруда, і вже потім лише архітектурний шедевр.

У 30-ті роки ХХ століття в Одесі створюється зсувна станція, якуочолив професор Яцько, який згодом очолив кафедру загальної таморської геології Одеського університету, а 1958 року в Одесівідбулася нарада з вивчення зсувів на Одеському узбережжі.Цьомупередували кілька великих зсувів протягом 5 років (з 1953 по 1958рр.). Крупні зсуви сталися в Одесі в 1918 році в районі Ланжерона, Відради та Великого Фонтану.
Найбільшим був зсув в районі стадіону Динамо, що стався 5 лютого1953 року. Зсувний рух почався приблизно з 3 години ранку і триваладо 6-7 годин вечора незначні пересування і дрібні обвали тривали ів наступні два дні. Зсув охопив величезну територію. Довжинаділянки, що переміщається, склала майже 2 км, а ширина до 300метрів. Тоді повністю пішла непарна сторона вулиці Чорноморської.Другим був зсув в районі 13-ї станції Великого Фонтану (через якогодовелося перенести трамвайну лінію). Перші ознаки зсувного зсуву, що готується, були відзначені комісією міськвиконкому в 1951 році.До 1956 року на проїжджій частині шосейної дороги ясно позначиласяхарактерна тріщина заколу, що відчленувала масив завдовжки 310метрів. А 17-18 липня 1957 року над Одесою пройшов сильний дощ, щоспровокував 400-метровий зсув ґрунту. Інженерного захистуузбережжя. У цей же час створюється одеське протизсувне управління, яке очолив Ігор Петрович Зелінський (майбутній ректор Одеськогоуніверситету).
1.Встановлення та терасування профілю схилів з висаджуванням деревта чагарників. Що цікаво, при цьому багато санаторій та дачпозбулися своїх територій (до 30 метрів). За втрачене майновиплачувалася компенсація.
2. Спорудження зовнішніх водозбірних лотків, підземних дренажнихштолень та галерей, що виводили ґрунтові води в море.
3. Великомасштабні гідротехнічні роботи в морі, спрямовані назапобігання хвильовій ерозії. Це насамперед будівництво пірсів тахвилерізів.

Ну а ми прямуємо до підземної штольні Одеської дренажної системи, проритої Київським метробудом 1963 року.

Вхід з боку пляжу Дельфін.

Дном штольні тече прозора холодна вода. Видно рейки вагонеток. Поцентру глибина приблизно по гомілку, з краю по щиколодку. Але інодівода доходить до колін. Доходимо до роздоріжжя. Ліворуч, штольняйде в Аркадію, прямо 40-метрова вертикальна шахта, виходить наповерхню в район санаторію Магнолія. На право — у бік яхт-клубу, туди ми й ідемо.Вертикальна шахта виходить на поверхню, можнапіднятися сходами. Раніше, на одному з поверхів був вхід укатакомби, але будівельники ЖК "кандинський" вхід забетонували. Алеа ми йдемо далі.

Дренажку не просто прорили під землею, з поверхні бурилисвердловини і знаходячи водоносний грунт, виводили свердловинипрямо в дренажку.

Тому часто, зі стелі стирчать труби, з яких тече вода. Інодізустрічаються греблі. Їх використовували для збирання ґрунтовоїводи при будівництві. Не було потреби завозити воду для бетону. Їїбрали на місці. А тут свердловина відкрила вхід у катакомби. Натрубі видно ремені, для підйому в катакомби. Вода багата різнимимінералами, за 60 років красиво розмалювала місце падіння зісвердловини. Причому у всіх свердловинах колір і малюнок різнитьсякардинально. Печерні перли. Матеріальної цінності не представляє, але як сувенір дуже нічого:)

Чергове розвилка.

Ми йдемо до вертикальної штольні, що виходить на поверхню.