Олешківські піски. Найбільша пустеля Європи.

На вихідних, з'їздили погуляти Алешківською пустелею наХерсонщині.
Були плани покататися барханами, але з недавнього часу ценаціональний парк, що сусідить з військовим полігоном. Ну нічого, погуляємо пішки.

У селі Раденськ, повертаємо в ліс, знаходимо адміністраціюнаціонального парку.Реєструємося, оплачуємо вхід до національногопарку. 5 — 2 км до стоянки вже перед самою пустелею, залишаємоавтомобіль і йдемо гуляти.
Трохи інфо з вікіпедії:
— 162 000 га (1620 км²), а з урахуванням проміжків, не вкритихпісками (міжарені ділянки) — 208 493 га (2085 км²).
Алешківські піски в нинішньому своєму вигляді з'явилися дуженедавно, в низов'ях Дніпра на високій надзаплавній терасі піскиакумулювалися в льодовиковий період, в сучасну нам геологічну епохупостльодовикові еолові відкладення закріплювали покрив степовоїрослинності. У XVIII і XIX століттях сюди почали завозити овець (один тільки Фрідріх Фальц-Фейн, засновник заповідникаАсканія-Нова, володів величезними стадами до мільйона голів), яківнаслідок перевипасу розрідили, а місцями знищили рослинний покрив, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватись.За словами П. Костичева, який вивчав Альошківські піски в 1880-хроках, не більше ніж за сто років до того часу Альошківські піскибули закріплені рослинністю, місцями деревною. Думка, «ніби появапісків походить від зміни кліматичних умов місцевості». У «Журналізагальнокорисних відомостей» за 1837 рік вказується, що площа лісівна пісках нижнього Дніпра, що складала у 1802 році понад 5000 га, до 1832 року впала практично до нуля.

< p align="justify"> Досвідчені роботи із закріплення пісківбули розпочаті наприкінці XVIII століття, але масштабного характерунабули в 1830-1840 роках у зв'язку з діяльністю з активізаціїлісорозведення міністра фінансів графа Канкріна та утвореннямАлешківського лісництва. Період генерального межування та наділенняселян землею (1859-1890 роки) обернувся катастрофою для лісів, іплощі пісків значно збільшилися. Відновлення було продовжено лише з1920-х років (лук'ян Григорович Ткачук, 1905—1970, доктор наук, керував роботами насадження). Наразі піски зупинені по краяхвеликими лісовими посадками загальною площею близько 1 тис. Км².Так виглядає територія пустелі з супутника.

Ознайомлюємося з маршрутом і йдемо гуляти.

Ось і сама пустеля.

Вигляд з коптера.

Ми були на початку травня, погода була дивовижна.
Ще немає спеки але вже тепло. Зняли взуття та гуляли весь часроззуті. М'який теплий пісок викликає лише позитивні емоції.
Рекомендую відвідати пустелю навесні чи восени, влітку тут дужежарко. Пісок нагрівається до 77 градусів, а взимку дуже холоднівітри. Малий не втримався і зробив "піщаного Ангела":)
Тут навіть є верблюд. Для відвідування відкрито лише мала частинапустелі. Поспішаючи, весь маршрут проходить за одну годину.
За радянських часів тут був військовий полігон для льотчиків. Тутнавчалися бомбометанню. З розвалом спілки полігон був занедбаний. Анещодавно, військові знову взяли його під контроль, але бомбиначебто вже не метають. Але ж ми їдемо ганяти по піску, за межамизаповідника. Благо він тут скрізь. Деф по піску їде як по асфальту.Ну а ми в лісі знайшли галявину і влаштували маленький пікнік. Апісля пікніка пішли гуляти в сосновому лісі, повітря тут просточумне.
"
Ну а ми в лісі знайшли галявину і влаштували маленький пікнік. Апісля пікніка пішли гуляти в сосновому лісі, повітря тут просточумне.
"
Ну а ми в лісі знайшли галявину і влаштували маленький пікнік. Апісля пікніка пішли гуляти в сосновому лісі, повітря тут просточумне.