Як я носки під в'єтнамки одягнув

Ось і мене спіткала біда бідна, мука мучна. У мене сьогоднітрапилося нещастя. Вперше за 14 років володіння прикладом я на неївдягнув сталеві тазики. Багажнику.
Відчуття було, ніби я своїй дружині подарував такий бабський халатз квіточками... Зрозуміли, так? у намисто з дорогого каміння і зпрекрасною діадемою на голові... І ось я підходжу і кажу:«вдягни, люба, сьогодні в ресторан цей бабусин халат, а я твою сукню вхімчистку відвезу...»
Як таке сталося? Як я зважився поставити залізний тазик? Простовперше за 14 років володіння прикладом спустило колесо.Перевзувсяя, значить, на зиму, і дивлюся, що раз на три дні доводиться вранцікомпрессор діставати.А не добре це... Дістав я домкрат, сталевийтазик-халат, ключ на 21, а лиття на шиномонтажку потягнув. Мененіхто не бачив. І раптом дзвонить мобільний:«Квермус, я щойно бачивтвій нісан, він їхав містом без водія». Я йому:«А хіба ти не чув? Яконтракт із «тесла моторз інкорпорейтед» підписав на постачанняобладнання. Наразі автопілот в Одесі на Рішельвській 3 на будь-якумашину ставлять». А мені:так я не в Одесі. Я у Києві твою машинубачив». А я такий:«ну, блін, знову Ізя Кацман китайців за тарілкурису на роботу найняв». Вилазю. А на світлофорах усі обертаються намій сталевий таз. Пальцем тицяють, сміються. Кажуть:фари від КенаОкуями встановив, грати приробив, у шкіру все закотив, автопілотвстановив, а сам на сталевому відрі їде. Еххх.

Не став я сьогодні до офісу під'їжджати, залишив машину в п'ятикварталах на паркуванні макдональдса. Спочатку хотів ще спалити (натой випадок, якщо співробітники вирішать в обід у Макдак піти), алепотім відпустило. Листя трохи її присипало, щоб не виділялося, ізапорошений килимок на скло витрусив, щоб здавалося, що вона тиммісяць стоїть. А сам у макдаку милом лоба намазав, по земліпохитався, костюм ногами потоптав, щоб здавалося, що я на метроприїхав. З пересадкою.

Навіть фоткал з-під-тишка

Їздити на сталевих тазиках — це, знаєте, як вийти влітку на вулицюу в'єтнамках, а під них надіти шкарпетки. Благо, шкарпетки бездірок. Жодного разу не одягані. Ще заводська бірочка (білоруськийтрикотаж dunlop) висить, шар вікового бруду від будь-якогобагажного сміття, та павук з павутинкою в кутку. І ось йдеш титакий вулицею, у чорному приталеному піджаку, у чорній сорочці, зсигарою в зубах, і у в'єтнамках… Ну ви зрозуміли, так?
не день, а каша.Ще доведеться ввечері якось забрати з паркуваннямакдака машину, щоби прищава школота з бігмаками мене не спалила.Бо я для них кумиром опинюся. Чорна машина на чорних дисках… Щеякби це розварки були б – взагалі трендом місяця став би. Коротше, ось так пройшов мій ранок. Приділяйте аксесуарам більше уваги, зних складається все наше життя.