Підсумок за 2018 рік

Громадкий шепіт чорної безодні виблискував білою піною внепроглядній темряві горизонту.
Буйний вітер наполегливо перебивав подих, а колишня зола зновуохопилася ледве зримим полум'ям.
Якось так

Ось і час підбивати підсумок за минулий 2018 рік протягомякого генерувалися десятки думок, монологів і висновків щодобагатьох насущних складових буття, у тому числі й автомобільної "движухи".
Найчастіше яскраві та "вистрілюючі" думки наздоганяють нас, коли мичимось схвильовані, коли лютий вогонь душі закидає палючі мовиполум'я далеко за межі свідомості.
Я вважаю дуже корисним вчасно схаменутися і законспектувати своїдумки, а через роки дати більш об'єктивну оцінку самому собі татенденції розвитку свого ж мислення.
І ось хтось перечитує свої ж слова через роки, а хтось кладе рукуна рубіновий дах і просто згадує іржу із зачисткою до гологометалу, рихтування, подальшу ґрунтовку, шпаклівку з фарбуванням… Аміж усіма цими процесами проходили ті речі, які, як правило, ставляться на чолі існування — навчання, робота, розваги, стосунки…
Цією машиною я неймовірно загорівся і дико захотів відволіктися неювід життєвих непоняток і це дійсно було так, під важкою ношеюклопоту (пов'язаних з авто ) мрія про червоний рест відійшла надругий план і першоціллю стало хоча б просто поставити її на хід затакий довгий час.

Десь у березні
Весь січень я складав іспити, а з лютого по червень борознив моря йІндійський океан.

З чудових та багатобарвних моментів за 2018 рік відразу ж можнавідзначити відродження нашого одеського автомобільногодвигуна, який майже повністю згас у 2016-2017 роках. Бувало, засинаєш у ліжку і в голові з'являється жаль "дааа, шкода вжетакої движухи не буде", але ситуацію різко змінилиAlinta І Sodya Буквально які зробили "ребрендинг", зміну формату і виявили неймовірну старанність упошуках "молодої крові". Malinovskiy ІaDpeHaJlun (дуже хочеться знову частіше бачити з намиMoj-Gospodin І lTrusTl).
У перші ж дні після повернення додому відбулася тепла сходка звеликою кількістю нових знайомств, там же і зустрів Олексія, якийвипадково проходив повз нього, який через пару тижнів продав меніАЗЛК-408ІЕ свого дідуся ( https://megadriver.org ) і подальшіманіпуляції з цим автомобілем також своєрідно скрасили сонячні дні, які залишаться в минулому 2018 році. Машина ж мене зустріла безгальм, без карбюратора, недоробленою електрикою і зовсім розібранимсалоном. b> потріскані патрубки системи охолодження, які язмінив наприкінці 2017 року і жодного разу не заливав ОЖ, тобто.вони просто на суху стояли встановлені півроку і потріскалися.

Звичайно повернулися в літній час моряки задерикувато відриваютьсяв розважальних закладах у компанії не менш розважальних подруг, але, стиснувши в кулаку свою безвихідь, я знову взявся маленькимикроками збирати ще не оформлену на мене машину. Своє місце, амордочка стала комплектною.

Особливої ​​старанності зажадав процес постановки на хід, за щовеличезне спасибі моєму хорошому другу Malinovskiy.

Чим було ближче до кінця, тим важче сприймалася тлінність вцілому.
Уточню, справа була вже восени і, більше -Менше попердивая, машинастала самостійно пересуватися в жовтні. (https://megadriver.org/p1292724-persi-ditiaci-kroki-zriloyi-zinki)

Тут Льоша налаштовує ХХ і мою психічну рівновагу

Тільки не відразу після цього пройшло чудом відбулосяпереоформлення А через пару днів Волга поїхала своїм ходом доЛитви А потім те саме почуття, коли вже можеш без побоюванняпересуватися вулицями міста.
Те неймовірне почуття, коли та сама мрія стала дійсністю.

Моя мила

Коли з опущеним поглядом протягом двох з половиною років на своємугорбі за допомогою тролейбусів/автобусів тягнеш запчастини і, дивлячись у вікно на сірий потік машин, мліє юнацьке серцеуявляючи, як серед чорно-сіро-білого ширвжитку стрімко і голоснолавіруватиме яскраво-рубіновий ліфтбек на вайтволах.

Пишу ці рядки в досить пізній час перебуваючи в передноворічномузневірі і не вистачає мені можливості максимально вичерпнорозповісти про ті враження, про ту увагу, що вже встиг відчути заневеликий сумарний пробіг у 250 км.
Проїздив я на КПП від ГАЗ-24, яка вила гірше ГАЗона і скреготом приперемиканні передач давав зрозуміти, що вона так більше не може. Ірівномірна стружка в маслі була тому підтвердженням (хоча відкотивкілометрів менше 100). Товаришу Глібу на інсталяцію КПП відВАЗ-2101 (про це пост пізніше). Прихопив на пасажирське сидіннясвого хорошого друга SanyKENT І під грізнийандерграунд з динаміка 1983 року ми рушили на інший кінець міста вжерло пробок.

Зате в теплі

Фраза "ну тут роботи на вечір, завтра в обід забереш"розтягнулася на 7 тижнів.

<

Але подією року з усього, що відбулося, однозначно можу назватитріумфальну поїздку в село до бабусі з дідусем, яке сталосябуквально через пару днів після того, як я забрав машину уГліба.

Видно, що по салону чимало роботи

Одразу згадується мотив під яким брав машину в вже далекому 2016році — "ось куплю машину, колись буде на стилі, а спочатку буду наній возити маму з торбами в село" (20 кг за ходку для неї звичнасправа, такий ось типаж жінки).
Але ряд подій відтягнули це все на 2, 5 року.

І ось через увесь цей час урочистий підкат червоного автомобіля ІЖ2125 ближче до парадної, забита під стелю машина мотлохом "длясела", почуття безвиході та розпачу в очах матері при усвідомленнітого, що зараз їй належить провезти 2 години поїздки в апараті, який збирався мною.
Але вже через 10 хвилин ми стрімко мчали в потоці під небайдужіпогляди перехожих і душевне бібікання тих, хто проїжджав, що явновідбилося в її очах вогником задоволення і, може, якоїсь гордостіщо-небудь.40 хвилин стояння в пробках і 36 км заміських "доріг"машина витримала без натяку на неполадки, що не могло не захопитимене. В село на мене вже чекала друга оцінна комісія у складібабусі з дідусем, які до останнього вірили (сподівалися), що я незможу зробити цю машину, здам її в металобрухт (або хоча б заб'ю нанеї і перестану лити в неї гроші) та куплю собі євробляху як "успішний" син бабусиної подруги.
Бабуля, як завжди, була натхненна на кшталт "все ж ти молодець, самсобі з металобрухту машину зібрав", а дідусь зі словами "ех, тамтаке кіно цікаве йде" зробив 5 кроків у бік вікна, побачивмашину, сказав "ех, Колінчик" і потопав назад дивитисяякийсь сентиментальний серіал, де скромна "дівчина з села" іззовнішністю Ніколь Еністон випадково стала об'єктом коханнямосковського директора-олігарха, який повзає перед нею на колінах зпротягнутим кільцем, а вона на обідніх перервах скаржитьсяподружці, мовляв, "як мені бути, навіть не знаю", а потім сценаперед вівтарем і скупа сльоза скочується щетиною 73-річного дідусязі словами "щось вона зависока для нього".
Після кіно до дідуся прийшов 60-річний сусід у захватах "якамашина, раритет, за таку в Німеччині 20 тисяч дадуть", а дідусьвідмахувався, мовляв, "валера, кому воно треба, адже це вже вжестарі".

Вигляд на село з дороги

На зворотному шляху додому я їхав і згадував, що в'їхала вона вце село 08, 03, 16 на тросу, виїхала з нього 08, 03, 17 на жорсткомузчіпці, а в грудні 2018 року це все відбувається вже своїмходом.

Краще фото за рік<

По дорозі додому вирішив сфотографувати машину навпротизнакового місця, яке повною мірою символізує все те, щовідбувається.
Це колишня кірха, яка була побудована в стилі англо- німецькоїнеоготики в 1903-1904 роках.
Архітектор — представник саксонської школи зодчестваБейтельспахером.
Село було засноване в 1805 році німецькими колоніалістами іназивалося Нойсбург (зараз Новоградівка), а їх евакуйовано доКазахстану 1941 року. Така ж доля спіткала всю Німецьку балку (десятки сіл в Овідіопольському районі Одеської області).

Такою була до 1917 року Після війни села були заселені приїжджоюмолоддю з Сибіру, ​​Західної України, Західної Білорусії та ближчихрайонів.
Після Жовтневої революції кірха стала будинком культури, а 2000року вона стала покинутою, в якій благополучно обвалилася.дах.Докладніші фото —oblvesti.com.ua/bez-rubri…vogradovke-fotoreportazh/
.
А далі просто приїхав додому, просто розвантажив машину, простопоїхав до хресної залишити машину.
Без поломок, без пригод, під ненав'язливі пісеньки все з того ждинаміка 1983 року. Серця.
У повороті на високошвидкісну вулицю видавлюєш газ у підлогу ічервона ракета, яка ще 3 роки тому гнила в гаражному кооперативі, грайливим риком заявляє про себе уловлюючи погляди перехожих.
Адже їй уже 39 років, які виповнилися 28 грудня.
.

У 2018 році, що минає, вона остаточно встала на ноги і набулабільш-менш тієї зовнішньості, в якій я її бачив усі ціроки.

.

Звичайно, роботи з неї ще дуже багато.
Залишилось довести салон до того стану, щоб було не соромнопокатати подругу.
А ще є якась робота, але про неї я вже розповім наступного, 2019року.

Нехай цього року Вам супроводжує здоров'я, успіх, а головне —почуття щастя, а для цього почуття просто необхідно жити змрією!

Дякую Вам великий за Ваш інтерес та увагу!

"а головне — почуття щастя, а для цього самого почуття простонеобхідно жити з мрією! /p>
"а головне — почуття щастя, а для цього самого почуття простонеобхідно жити з мрією! /p>