Про коней і людей.

"скільки жере? ", "скільки жере? !", "сКІЛЬКИ ЖЕРЕ? !"?
-Що "скільки"?
-Жере!
Кожен день. Його, день! Іноді по кілька разів.Природно, що володіючивже четвертою машиною з V8, кожна з яких і виглядом, і звукомдекларувала свій добрий апетит, я давно вже звик до цьогопитання.Але раніше-то як було? жере? ", а потім щось ще:ну, там, "скільки коштує? ", "скільки сил? ", "який обсяг? ", "який рік? ".Навіть найтупіше "скільки на спідометрі? " хоч би якасьрізноманітність у діалоги з випадковими співрозмовниками за останнюпару місяців., тристанаспідометрі". А може він броньований іважить сімтон, як новий Mini Cooper. Або навпаки, в ньому 120 к.С., але мотор мільярдник якийсь, або це секретна розробка часівбутлегерів, що випередила час ... Коротше, ні! НЕ ін-те-рес-но! Аголовне, що я не знаю, що відповісти. Звична привітна ляпаса увигляді "скільки не дай, все зжере" породжує подальший діалог, вступати в який зазвичай ніякого бажання немає, тому що. Фінал йогопрогнозуємо з ймовірністю 99.9%. А цифр я реально не знаю. А ті, щознаю, якось і вголос вимовляти непристойно. В наш час. "у людейлокдаун, а він тут! .." Коротше, мій звичайний щоденний пробігдорівнює 7.2 км:3.6 на роботу, і стільки ж, як не дивно, назад.Більшість цього шляху проходиться на холодному моторі в режиміпрогріву, решта на трохи тепленькому в режимі "мені що, весь частепер нудити? ! На тобі в підлогу! ".

> В порядку виключення можу ще зрідка постояти кудись подалі впробці або помолотити на холостому годинку-другу, поки щосьпрошивається/діагностується або корчуються пні. За такого розкладузрозуміти реальну витрату дуже проблематично. Стельовийтріп-комп'ютер, як згадувалося неодноразово, показував "цифри зістелі". То дуже мало (16-18), то занадто багато (36-38). При цьомуна дохлому акумі комп комп регулярно скидав показання на нуль, адовіряти комусь в стані спросоння взагалі не можна. З часом явийшов на реальну стабільну цифру в 32-34 л/100 км, незалежно відрежиму їзди, що взагалі не є гуд. Причина, як я вже писав, була вякихось шалених паливних корекціях на ХХ та навколохаху. 20%переливу - це взагалі не "ха-ха". З такими цифрами не до сміху. Такот, після заміни свічок, наконечників, Чищення форсунок і всьогоіншого, про що є записи в бортовику, витрата все-таки впала, апісля заміни акумулятора ожив і трип-комп'ютер. Принаймні останнійого показання мінімально відрізняються від того, що я бачу наодометрі та на табло заправної колонки. До того ж погодавиправилася, і саме до цього часу мені вдалося кілька днів поспільпоїздити на більш далекі дистанції, ніж зазвичай. Так ось такіцифри мені подобаються набагато більше! Звичайно ж, це не змішанийцикл, а щонайменше місто з короткими перебіжками по короткихкварталах, з тупцем сусідів на світлофорах і недовгими, алерегулярними пробками. Що за корекціями? До 8% при найгіршомурозкладі. Прогрес очевидний! Права задня лямбда, як і раніше, підвисає на ХХ, але оживає на середніх обертах і наздоганяє інші.Це трохи пізніше розв'яжемо, і, можливо, вдасться скинути ще трохи.коня на барана. Мотор із скажемо так немаленьким пробігом, машина зне дуже прозорим минулим. Лізти туди глибше, ніж на півшишечки, взагалі не хотілося і в плани не входило. Але поки що політнормальний. Кінь, звичайно, теж був не худий і на дієті ніколи несидів, але тут все було просто на якомусь неймовірному дляелектро-безглютенового світу рівні. Селера? Що це? З нього самогонварять? А в решті… По-перше, я їжджу щодня. Нарешті, можу собідозволити не оцінювати перед кожною поїздкою стан доріг запередбачуваним маршрутом і не моніторити прогноз погоди, по-друге, можу безмежно (за власними мірками) розширити географіюпоїздок.

За кількістю потягнутих ший та зібраних лайків баран може сміливоконкурувати зі Стангом. І це дуже прикро, бо щодо вкладень і увагидо деталей йому ще до майже закінченого проекту Mach 1 Tribute, якГрете Тунберг до умиротворення в Детройті 60-х. Сьогодні, наприклад, були по роботі на чотирьох локаціях у різних частинахміста, і скрізь трак організовував спонтанні фотосесії, начебто йне було п'ятнадцяти років. Адже стара каністра по суті. Та ще йжована! Але навіть дружина ось не може втриматися, і після кожноїзустрічі дорогою додому шле фотки. А іноді й проводить мене нароботу, помахуючи камерою смартфона. Вона вже там чого небачила? !
Бурчати — це, звичайно, дуже скромно. Але нехитрий під неприховаєш. Воно ж приємне! Та й сам глянув здалеку на тлімонохромного потоку "розумних" транспортних засобів, і тежподобається. І целюліту на жирних боках не видно здалеку.Ну а теперпро головне. Заїжджав недавно товариш на моєму колишньому коні. Іусвідомив я, що з Мустангом не тільки купівля/будівля/продаж вийшлане в приклад доцільною, а й післяпродажні відносини — прямийготовий кейс для петролхеда, що сів на мілину. Новий власникпродовжує розпочату мною тему, обговорюючи всі перспективи зімною…

…холює, плекає, вигулює "в люди".

Я ж продовжую Мустанг обслуговувати, можу на ньому покататися забажанням (правда, Buchenok? ), але при цьому набагаточастіше бачу його "з боку" і не зобов'язаний більше в цеінвестувати і переживати за його безпеку. Ну чим не ідилія? Може, це і вік дається взнаки, але один раз провівши його по мінному полюнашого навколостошного хайвея, і проїхавши самостійно назад, язрозумів, що назад у кінське сідло поки що не хочу. "Mustang -spirit of freedom". Але якась невільна ця свобода у моєму випадку.Навіть одразу не зрозумієш, хто на кому скаче.