Загалом, довго у Вінниці засиджуватися не довелося і пересівши з Мерседеса до Сузуків ми помчали в бік Карпатських гір.
Відразу виразно відчув різницю між машинами, після Мерседеса Сузукі відчувається як іграшкова машинка, все страшенно легке і повітряне, починаючи від керма і закінчуючи відчуттям у русі, та й сама вона здається що зроблена з пластику і важить 100 кг. Величезна перевага - вона нова:)
Взагалі-то взяли Скарлет через кліренс в першу чергу, тому що дорога туди представлялася мені нескінченною чергою ковдобин, але після приїзду мене наздогнав жахливий когнітивний дисонанс:дорога виявилася просто чудовою. Навіть шкодую що не взяв кабрик:) Але, про все по порядку. Ось так виглядають найнепривабливіші ділянки траси. Ну і просто місцевість досить приємна:)
Так як їхали ми на відпочинок і підлікуватися, то поспішати було нікуди і в цікавих місцях можна було і зупинитися, розім'яти сідничний нерв, та й просто подивитися на місцеві цікавості.
Першим таким місцем був Летичів, Прямо біля дороги, практично в центрі міста стоїть фортеця. При найближчому розгляді з'ясувалося, що саме там свого часу мотав термін за політичною статтею ніхто інший як Устим Кармелюк. Звідки, до речі, успішно звалив англійською, щоправда, отримавши поранення у процесі. Взагалі, хлопець він був нічого, але любов'ю урядів не користувався, треба думати через своєрідні ідеї, які чомусь були дуже до душі простим селянам і зовсім не подобалися правлячої партії того часу. Ну так це до теми не відноситься, кому потрібно буде сам розбереться хто, за що, куди, і на скільки. Але не сфоткати красуню Скарлет біля місцевої пам'ятки було вище за мої сили, тож будьте ласкаві, фото.
Хороша, біса!
А тут Кармелюк якось з докором дивиться на Скарлет. Він тут нудиться, розумієш, а всякі шурхають. Сама фортеця теж нічого, та й збереглася вона на рідкість непогано, враховуючи що побудована була, судячи з флюгеля, в 1598 році. Ех, вміли будувати.
Ось така ось вежа. Треба думати зверху було досить зручно відстрілювати супостатів і спостерігати, щоб скрізь порядок був, а не те що зараз. Довго ми тут не затрималися і, зайнявши місця згідно з похідним розкладом, рушили далі. Як виявилося, ця фортеця була не єдиною на шляху нашого прямування. Та й навколишня природа не давала нудьгувати в дорозі, все-таки центральна Україна страшенно красива влітку. Через пару годин шляху, під час зупинки на АЗС WOG, нами була помічена табличка, що повідомляє всім бажаючим її прочитати, що за триста метрів від цієї точки, тобі за рогом, знаходиться комплекс замку Синявських. Ну, якщо поспішати нікуди, а замки, та ще комплексні, це вам не обіди, і на кожному розі не зустрічаються, то було вирішено пройтися і розглянути цей пам'ятник середньовічного зодчества.
Замок був збудований у 1534-1554 році російським воєводою Миколою Синявським за проектом "невідомого італійського архітектора". Нормально жили воєводи, так? Та й архітектора, мені здається, прикопали десь біля задньої хвіртки, щоб ненароком не ляпнув військову таємницю не в ті вуха. А то, дивишся, почнуть лізти з усіх чорних, сірих та неіснуючих ходів товариші з залізцями та необґрунтованими претензіями. А так - краса та благодать. Так що з 1554 по 1726 замок так і служив резиденцією сім'ї Синявських і був доглянутий і доглянутий. Ну а через два сотні років спадкоємці, як водиться, просрали розтратили спадщину славних предків, і замок, змінивши пару-трійку власників, просто стояв і обсипався. Потім дві світові війни, затяжна повоєнна криза і "маємо ті, що маємо". Але й зараз подивитися цікаво, як на мене. Фото до студії.
Парадний вхід у замок. Ну, щоб усе як людей. Прорізи в стіні заклали вже за порад. Навіщо? Спеціально засвітив фото щоб було зручніше оцінити товщину стін. А що ви думали? Середньовіччя за вікном. Так само в розташуванні замку було збудовано каплицю. Ну, а як же, що ми, чи не православні? Та й сімейну усипальницю треба було б прилаштувати десь, а то лихі часи… Можу помітити, що скульптурним оформленням надгробків сім'ї займалися Генріх Горст і Герман Гутте, досить відомі скульптори голландського походження.
Невелика капличка. А те, що стіни замку нижчі, то тих стін, метрів 10-12. За те перед сусідами не соромно. Залишки колишньої розкоші. Обійшли, подивилися, та й поїхали далі, шлях неблизький. Треба сказати, архітектурний стиль містечок у західній Україні разюче відрізняється від центральних та південних областей. Має бути вплив впливу Польщі та інших східноєвропейських країн. Але все ж таки пересуватися по них досить приємно, враховуючи дивовижну охайність і господарність місцевого населення, таке відчуття що дійсно в Європі живемо :) Всі ці маленькі яскраві будиночки не схожі один на одного, вузькі звивисті вулички, часом прокладені бруківкою, якою явно не перша сотня років, пофарбовані бордюри (поребрики? )… краса та порядок.
Чисті гарні будиночки та ідеальне дорожнє полотно. Приємно поглянути. Взагалі, в цій частині країни виразно відчувається значно більша релігійність населення, ніж у південній Україні. Чи не на кожному кілометрі зустрічаються "святі джерела" оформлені у вигляді маленьких капличок, церкви, собори. Але часом можна побачити і щось, що вибивається із загального тла, як, наприклад, ось ця церква.
Хто як, а я жодного разу не зустрічав церков у такому стилі. Навіть зупинився щоб краще розглянути. Далі на шляху нашого прямування нічого особливо цікавого не зустрічалося, якщо не вважати чудової краси пейзажі Карпатських передгір'їв. Дорога все так само залишалася напрочуд гарною, а частину траси Київ-Чоп за контрою нам довелося пересуватися взагалі може бути прийнята за міру якості наших доріг. Приємним і чистим курортним містечком, яке відрізняється своєю чудовою архітектурою та безліччю дерев'яних будиночків, які тут називають віллами.
Ось така вілла.
Будинок художнього музею.
Просто кафе.
Готель.
У поїздці Скарлет показав себе як завжди з кращого боку, без проблем доставивши нас до місця призначення:) Витрата бензину після Мерседеса взагалі здалася смішною і склала 5.6л/100 км. Природно, з кондиціонером, що постійно працює.
Ось така ось вийшла подорож. Це, звичайно ж, далеко не все, побували ми і в інших цікавих місцях, не сидіти ж на місці :) Взагалі в планах об'їздити суміжні області вздовж і впоперек, благо цікавостей тут надміру, Скарлет переносить всі тяготи пересування по гірській місцевості зі спокоєм істинної японки і погода стоїть ясна і сонячна.
Так що якщо комусь буде цікаво, то писатиму счо, а поки що вистачить, і так уже багато букв.
Усім удачі, отримуйте задоволення від своїх автомобілів:)
") Взагалі в планах об'їздити суміжні області вздовж і впоперек, благо цікавостей тут у надлишку, Скарлет переносить всі тяготи пересування по гірській місцевості зі спокоєм істинної японки і погода стоїть ясна і сонячна. Так що якщо комусь буде цікаво, то буду писати ісчо, а поки що вистачить, і так уже багато букв.
Усім удачі, отримуйте задоволення від своїх автомобілів:)) Взагалі в планах об'їздити суміжні області вздовж і впоперек, благо цікавостей тут у надлишку, Скарлет переносить всі тяготи пересування по гірській місцевості зі спокоєм істинної японки і погода стоїть ясна і сонячна. Так що якщо комусь буде цікаво, то буду писати ісчо, а поки що вистачить, і так уже багато букв.
Усім удачі, отримуйте задоволення від своїх автомобілів:)

Rokkieelectroбув 3 роки тому
5








Коментарі
Коментарів ще немає.