Всіх вітає #Зелений_Драккар!
>
Частина 3
" Бувай Львів! Привіт Львів!
17.02.19.
Ранок, кава, гарячий душ — зашибісь ляпота! Колайдера ) потішивнас гостинністю й гуманною вартістю послуг.А також готовністюадміністратора завжди допомогти.Як від наприклад — запозичити менічайника (під заставу паспорта) з гарячою водою, що-о-об — так, вивсі вірно зрозуміли 😁 щоб розморозити замерзлий редуктор (при +6°надворі; ) ), бо ми що-о-о? так, ви вірно здогадалися — ми зновузаглушили Драккарчика на газу 😏😁 не перемкнулися на бєнзу. Це вжестало нашою фішкою, майже традицією з перемиканням палива й вранцітанцювати з бубнами та викликати Дух Завод-з-пів-обороту 😂👍
Тумба-юмба + три гарячі літри на редуктор не допомогла 😢 ДушуДраккара міцно зкував мороз і не пускав. Але це не біда, коли зтобою поряд дружбані ))) Олександр й Nazik! Назік прилетів насвоєму фрегаті і взявши нас на буксир. Таки дали Дракарчикукошерного євро-95-го, і встали знову на курс прямо за шворкою, щетрохи потягалися й нарешті Дракарчик оживши, запихнувши, заревів, кілька разів плюнувши, хвостом ударивши по воді й остаточнопрокинувся. Раділи ми щиро й довго 😁…та трохи перестарались якзгодом стане ясно повернули на Київ, ось ми вже на 35-му кілометрівід Львова і … і педаль зчеплення із звуком "тинк-бламц! " безсилоповисає як та не знаю шо 😒 — пірвався трос зчеплення 👿
Курвааааааа! власне й всі інші ремонти бідолашного Драккара.Запам'ятайте, не можна, чуєте? Не можна трос обгорнути навколоболтика, зпаяти їх разом не закрутивши трос хоча б три рази нанього самого і вважати це ремонтом троса до якого постійноприкладається значне зусилля через педаль! Курвааа, "майстри", блт! Фух, видихаю. Що далі? А далі я ходжу по околицьких будинках, живлюхоч якогось троса й домкрата (бо той що був в авто одразу зламавсяв місці, де його варили. Я навіть уже й не здивувався), збираюобабіч дороги якісь цеглини, дошки, каміння й починаю мостити цевсе під машиною, піднімати її, щоб дотягнутися до лапки коробкипередач. Провозився кілька годин, з того "троса" що дали в одній ізхат нічого не вийшло, він теж успішно пірвався. Надворі починаловже смеркати, а пальці примерзати 😒 Що робити? Правильно —позбавляти це все діло й вертатися у Львів, бо ніч у лютомухолодна, а ми голодні. З'їхали накатом до Миколи під ворота, віннам домкрата позичав :) Зачинили двері, сказали — завтра будемо іпішли на дорогу. Моментально стопнули Ауді на бляхах і — Привіт
Львів!
День був важким, і фізично й нервно теж. Тому було прийнято єдиневірне рішення — швидко перекусити і вперед лікувати нерви.Рекомендую. Допомагає швидко й надовго :)






Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.