Доїхали! (Київ - Будапешт - Спліт - Бар - Саранда). Частина перша.

В один бік точно доїхали)
Маршрут вийшов насиченим, колоритним і іноді досить складним.
Технічні та фінансові дані викладу у фінальному пості, коли вжеповернемося додому. — Київ — Львів був досить простим і швидким.Потрасі їхав у середньому 110.
Дорога хороша, рівна.
Нова гума компенсувала завантаження і бокс, витрата не зросла. Ітрохи страшно тому, що відчувався бічний вітер більше і машинагальмувала гірше (можливо це ще було викликано новими переднімиколодками).
До кінця поїздки (особливо після серпантинів) вони притерлися істало краще з гальмуванням.
У Львові провели кілька днів і рушили далі, до кордону з Угорщиною.але через це і трохи втомлива.
Окрім іншого, у Львові донька прихворіла і ночами ми майже неспали. Як результат — ледве доїхали до Мукачева, там я подрімав упарку, діти побродили і розім'ялися, і вже після цього поїхали доБерегова, де ми за день знайшли житло.
Берегово — дірка та ще. Прикордонне селище з 3-метровими парканами, циганами, бари, ресторани та зовнішній вигляд дуже сумне і гнітюче.Поруч гори, гарний краєвид, і наші недоумки, які містом під 100ганяють. Все як завжди. А ще місцями немає дороги, зовсім. Ценавіть не дірки в асфальті, а просто відсутність покриття розміромз мій автомобіль. Нам не те що — не пощастило. Нам капець якпощастило потрапити на саму попу. Сумарно на кордоні ми провели 6, 5години.
2, 5 години на нашій стороні та 4 години на угорській. Кажуть цьогодня поляки не пропускали авто на укр реєстрації та всі кинулисясюди, але підтвердження цього я не знайшов.
Загалом це дупа, особливо наша частина. Розбитий асфальт, переритийпосеред дороги. Збоку розпочате і занедбане будівництво новоїбудівлі митниці.
Говном смердить на всій ділянці, вже не знаю звідки і чому, вивчатиджерело проблеми не було жодного бажання. Сама перевірка документівне зайняла багато часу, переглянули, перевірили — їдьте далі. І осьчерез 5 метрів — як у казці, гарбуз перетворився на карету.
Рівний асфальт, підстрижена трава (з нашого боку бур'ян по шию, іне зрозуміло — це для ускладнення перетину кордону або для кращогомаскування), не пахне говном. Ну як так то?
Далі краще — після перетину кордону заїхали до прикордонного селищаБерегшурань.
Таке ж розташування, як і наше Берегове, тільки все інакше.