Про Іж САТУРН

Перші «москвичі» зійшли з іжевського конвеєра в ніч з 11 на 12грудня 1966 року - це були 408-і, зібрані повністю зі столичнихмашинокомплектів. Однак розвиток заводу та його суміжників йшовстаханівськими. Темпами – на початку 1967-го «Іжмаш» отримав новізаводські корпуси, наповнені найпередовішим на той час імпортнимобладнанням і в провінційному містечку закипіло бурхливеіндустріальне життя. Примітно, що з подачі того ж таки Устінова цідвигуни переважно діставалися не московському заводу, а «Іжмашу», більш того – з 1969 року всі іжевські машини оснащувалися тількиновими моторами, а з 1969 р. В столиці «москвичі» зі слабкимидвигунами застарілої конструкції випускалися паралельно аж допочатку 80-х. Та радіаторні грати. Восени 1969-го «Іжмаш» зробиворигінальні ґрати радіатора. Спочатку на неї ставили той самий«сатурн», проте вже до кінця року з'явилася нова емблема – добрепам'ятний багатьом блакитний квадратик., Що «Москвич» в ЗахіднійЄвропі сприймався сучасним, привабливим і вдалим автомобілем. Угрудні 1969 року всі «москвичі» третього покоління були ґрунтовномодернізовані – щоб відповідати європейським вимогам безпеки тапідвищити свою привабливість на експортних ринках. До найважливішихнововведень увійшли травмобезпечна рульова колонка, двоконтурнасистема гальм, кріплення ременів безпеки і м'які накладки наметалеву передню панель салону. Змінився і кузов – задня частинаседанів набула іншої форми, з горизонтальними ліхтарями (вже неідентичними фургону та універсалу).