Пригоди у відкритому морі…

Сьогодні в Харкові справжнє хутрове звірятко, яке підкралося, якводиться, непомітно. Злива в місті моторошна, що перетворює дорогина річки, а машини — на кораблі, борозенні простори… ну і так далі, за ом Звичайно ж, мій ХМ не міг обминути таку розвагу, тимбільше, що більше інших схожий на корабель (даремно, що космічний, але не суть) Це була приказка, а казка попереду.
От, знав би я, що не варто ХМ у плавання пускати... Підняв би впотрібне становище і спокійненько переступив би ці гігантськікалюжі... Але ні, ми легких шляхів не шукаємо. Трохи по калюжах наХТЗ (харків'яни зрозуміють), вирушив я в подорож додому (наГагаріна) І ось, хвилин через п'ять машина починає смикатися, а наприладовій панелі загорівся значок двигуна. Я вирішив не звертатиувагу на знаки уваги з боку ХМа, а даремно... У будь-якому випадку, мій улюбленець все частіше став про себе нагадувати, поки не ставагресивним. І тут я таки вирішив зупинитися. Постояв пару хвилин і, вирішивши, що все гаразд (ох і наївний…) поїхав далі. Щоб невтомлювати вас великою кількістю подробиць, скажу, що на всьомушляху я затих разів п'ять. Це було кумедно з боку, особливо, коли язаглух у Турбоатому (благо, тут проспект дуже широкий). Їду я собіна четвертій передачі, і тут машина втрачає в швидкості, а потім ізовсім відключається підсилювач керма і машина глухне. Треба булобачити моє обличчя. Тим не менше, з горем навпіл, я доїхав до дому.Подзвонив своєму експерту (богдан, привіт! ), і той розповів менідавню таємницю, що вся справа, швидше за все, у проводці, яку янамочив і яка пов'язана з двигуном. Ось і заважають мені намоклі тазлі стародавні електричні парфуми, і не дозволяють рухатися довго, бо нічого… У момент написання цих рядків дощ не слабшав, томунавряд чи він закінчиться вранці. Однак, якщо боги неба зжаляться змене, я зможу вранці протерти насухо контакти на свічках і котушці, щоб продовжувати радіти ХМу і життю :) А поки що вибачте, але нацьому все. Всім дякую!