Вже не раз говорив але і не втомлюся говорити, але моя бричка хоч істара, але зі своїм нальотом старого накипу і якогось шарму, хоч ікорейська, але вже машина) Саме під таку музичку я уявляв собізавжди інженерів в окулярах, у моєму випадку корейських, якістворювали свого часу машину, а моя філософія твердить що потрібноїздити під музику, точніше стиль музики, під яку створювали автойого творці і лише тоді можна пізнати справжній дзен свого 4-хколісного друга. Почалося все як зазвичай, домовилися пердолити о 5ранку, а значить підйом був о 4 ранку, але природно, вже за староютрадицією я майже не спав, але що вдієш))) Рівно о 4 мені дзвонитьЖеня, один з 4х (включаючи мене) хто зібрався їхати і починає милубесіду в стилі, мовляв, готовий до праці та оборони, але я чомусьвпритул його сплутав з іншим товаришем Арсеном, так ми говорилиблизько хвилини, поки я не народив фразу "арсен, буду в тебе десьпідлога" п'ятого бо ще треба заїхати за тим не той який а тойдругий, Женя, в" І тут чую фразу мовляв ти дичину, це і є ЖЕНЯ! А явзагалі щось загубився в часі та просторі і пробую зрозуміти якЖеня опинився у Арсена і чому він дзвонить з номера телефону Арсенаякщо він Женя, але виявилося ще простіше, телефон був Жені і номертеж його а мій глюк не що інше як просто глюк. Тут я щосьзажурився, а пиляти щось майже 400км, а мене мовляв уже глючить. Нута гаразд подумав я, нас же буде 4ро з них аж півтора водія. У менескоро 10 років стажу, у другого може рік буде стажу їзди на БМВ е30з сервісу в гаражі і назад, ну а той, що вирішив їздить на БМВ, унього стажу дві поїздки на приусі по США (так що його відразусписали з рахунку, бо дорога, мати її в сторону, реальнодебільнувата і важкувата). Мовляв якось та доїдемо.
Значить як завжди прогрів бібіку, щоб швидше включити газ і початиТОТАЛЬНУ ЕКОНОМІЮ, режим юдесON і взагалі жаба тиснути бензинвключати) Та не проїхавши 1км, уже ДТП побачив, що на вул.Сахароваякийсь опель вирішив що він уже приїхав і йому подобатися (вже непам'ятаю, що за друга машина) вирішив значить її затримати, лобовим, благо без жертв. Прям поряд підбираю Женю і їдемо задругим, естетом, поціновувачем, стильним хлопцем і ваще гуруавтотуси бмв Саньком (так та Саш, я не міг утриматися та б нетральнуть тебе). Ось я люблю САШКу їй богу, не гейською звичайноале люблю, він веселий хлопець і вчиться на мехматі, за що вже безстеба йому респект і поважуха, але як же я його люблю за те, щоколи йому не скажи "саня, вже підкочую", виходь" це все однозаймає у нього мінімум одну сигарету (близько 5 хвилин) і не важливозателефонував ти йому за 5км або за 5метрів, Саша завжди вийдеоднаково і йому насрати поспіху або просто так, можна сміливопаркуватися і курити, він вас ніколи не підведе, завжди так час)Підібрали і його та поїхали за головним спонсором поїздки таотруїлися в дорогу.
Вирішили залити ГАЗ до повного, при виїзді зі Львова, наТернопіль, є заправка UPG, там газ був найдешевший інайпідліший))) Спонсор побіг платити, а я курити, ех як я люблю цімоменти коли Саша дивиться на літри\гривні і я прямо читаю йогодумки, мовляв життя тлін, на 230 грн у мене 30 літрів, а у ньоговиходить 12 літрів бензину. А так само докупили найдешевшийантифриз, бо була не хватка в розмірі 1л. Запаковались і в дорогу.Дорога мала довгу, бо сцуко дорога крива, благо без вибоїн сильних, але місцями такі урви що по маточину пірнути можна було сміливо. Неочищена від снігу та льоду дорога не додавала впевненості, а надодаток ще й узбіччя, їх ніби й не було, все в снігах та купинах ізльоду. Причому логіки цієї я не розумію, у Львові і під Львовом ідороги рівніші в рази і якось снігу менше і узбіччя видно і знакивідбивають світло, а не поглинають його і світла фар вистачає.
Перших 100 км пролетіли ніби й швидко, але машина геть-чистовідмовлялася їхати на цьому диво газі, там де я зазвичай їду на 5-йпередачі і трохи газку, то тепер доводилося втикати 4ю і газнаполовину тиснути. Я вже була справа подумав що ГБО накрилося, такої мороку ще не було в мене, щоб так сильно зникла тяга. Аленевдовзі здалося чи то ОККО, чи то ВОГ, долили, влізло 12л зкопійкою і буквально через 15км машина ожила. Знову можна булоїздити як на автоматі, встромив 5ю і не знаєш горя. Але раптомрізко почало світати і була ще одна зупинка, вже близько було доВінниці, кумедне кільце імені трьох заправок. БРСМ, ОККО (або ВОГ)та УкрНафта. Заправку БРСМ тут же охрестили, юні стурбовані уми, заправкою імені БДСМ, всі різко захотіли жерти аки коні, там іпочали перекусити. Тут же до нас набігли місцеві гопники в увигляді двох собак, вони тримали місцеву заправку зеленогокольору, ми їх давай годувати ковбасою, але тут підбіггопник\ґвалтівник з БДСМ заправки, а вже через одну цигарку вся цябанда йшла давати "тягла" ще одному залітному з УкрНафти, якийвторгся на їхню заправку. Ось начебто і просте життя зі світутварин, але в такі моменти розумієш наскільки були дикі 90е інаскільки деякі особини челокоподобного роду не далеко втекли відсобак. Перекусивши рушили далі і тут наші нові друзі, хвацько біглита гавкали нам в дорогу, мабуть респект так показували))))) Єдинийнормальний шматок дороги, ця була 4х рядка, яка перетворилася надві рядки, привіт комунальникам, щоб ви здохли))), місцями булитакі напливи льоду, що могло скинути і на зустрічку. Але це вжедрібниці життя, в цей момент знову закохав і заважав ріднийЛьвівський край, все-таки у нас якось гарніший із цим.
Я не пам'ятаю скільки кілометрів цієї доброї дороги, але решта побільшій частині двох рядків, з купою закритих поворотів і пагорбів, тішила думка про те, що майже всю дорогу їхав ще в темряві ітрафіку майже не було.
< Ще бавить що чим далі в будь-який бік від Львова, крімзаходу, тим все частіше вулиць імені будь-яких діячів СРСР, тимбільше однотипних будівель, тим більше машин ВАЗ, ГАЗ і навітьпобачили ЛУАЗ. Забавно, але я почав забувати наскільки кльововиглядає 24ка волга а про таке як побачити АЗЛК чи ІЖ то взагалі, погодьтеся Львів'яни, ми почали забувати як вони виглядають, а тамнавіть побачив SL АЗЛК. Адже не так давно, ще 10 років тому, ще немаючи прав, я хотів такий) Ні, у нас теж вони є, але зазвичай цеабо пацано лоу стайл пузотерка жигулі, або шрот лютий, а в цихкраях вони більш доглянуті. Але не затягуватиму, коротше кажучи, мидоїхали до Вінниці.
І так, Вінниця. Перша думка десь я вже це бачив, друга, в головізаграла пісня Бітлов, вгадайте яка))) Зателефонували з власником, він почав давати вказівки, ліворуч, праворуч, прямо і т.Д., зійшлися на тому, що ЖПС усьому голова і просто вбили адресу тапоїхали.
На жаль фото не зробили, але гугл у допомогу)
Пролітаючи ніби цією дорогою, насамперед порадували мене трамваї.Може тому, що я звик до наших сумних шкод і вони вже стали для менепохмурими, а може тому, що у Вінниці таки реально класні трамваї, нам би такі, за це величезний респект меру міста. Класні ретротрамваї, наскільки я зрозумів це Шведсіє 60-х років. Втім, це всещо мене тішило, ну ще широкі дороги, але це майже за всімаповоєнними містами СРСР, широкі за мірками Львова проспекти цілі, навіть ям мало, майже ні, майже рівно, але сцуко машина як похвилях йде, похитуючи кузовом. Культура водіння прийнятна, немаєдикості типу Києва, але й про таке як поворотники тут теж частозабувають, а що таке рядність не всім відома.Але це реальнодрібниці, а наш шлях лежав у якийсь індустріальний район, яких уЛьвові ніколи й не було таких, благо це чи ні, вирішувати кожномусамому). Мінімум 2м вистій, як завжди типово коробчаті будинки, головне кубатура щоб була, вічна гонка пост.Радянської людини, гонка за кв.М … Нікого не звинувачую, чудово розумію що це черезбрак цього кв.М в СРСР. Поки чекали продавців, тут я і виявив щоПідвела моя стара та не померла. Знають миють любов до цієї марки.У мене з нею особливі стосунки, це ще лагідно сказано. Я як ранішетак і зараз і майбутньому (якщо раптом поміняю думку знайте, що цебуло зроблено під тиском власників БМВ) думаю, що це переплатагрошей і не мала. Так це була хороша машина свого часу, якщо забутиїї вартість новою і була дуже крута в СНД, коли був вибір між янкікарами, які в Європі часто чисто фізично не влазять на їхні дорогиі тому часто просто не практичні (а це означає що перекупам в тіроки гнати було не настільки вигідно), жигулями і німцями, вонибули і комфортні і надійніші і можна було обслужити їх тому, щоконструктив простий. Цю машину, бо у Львові, за словами хлопців і зтого, що я бачив, ну тупо трупарники за ціною просто космічною.Перед поїздкою до Вінниці, особисто ходив на огляд Е36 купе, 1.8, за 7300 бачів, де вона вся крива, мотор в маслі, кпп виє як у БТРіі ходова ще закінчилася в 95-му році коли її пригнали. З зариганимсалоном і спойлером пофарбованим пензликом і зеброю))) Тому навітья трохи прифігел що ця БМВ виглядала, на тлі тих, що колисьзустрічав, досить доглянутою і не настільки вбитою, а головне цеціна. Не буду її оголошувати, власник не схвалить, але ціна відЛьвівських БМВ майже на 40% нижча. Але знову ж таки, я лише сказавщо на тлі інших. Насправді також не все гладко. Ще до того як їїзавів, просто пройшовся навколо і як баба ванга (так мене називаєкум) навангував 300 доларів. А придивившись мене збентежила думка, вся походу перефарбована. Власник чесно сказав що відтарабанив наній близько 8 років, лагодив як міг і що міг у міру фінансів, мордуперефарбовував цілком і по низу (там на ній їй выштамповочка, якватерлінія, ось по ній і фарбував) Ну що сказати, вона вся маєефект кірзових чобіт, від куди він береться, я не розумію, немаляр, але цей ефект і на нових машинах є. Але на тачках до 2010року я таке не зустрічав. Вирішили їхати на СТО, де напереддомовилися, на огляд. Де це зайняло 3 години Карла. У них оплата погодинах походу, тому що все робилося дуже довго, але не сказати, щопогано. І так, ми перевірили машину мікрометром))) пофіг що вона 90якогось там року.А що він нам показав? Що дах однаковопофарбований, прямий по заводу і що склянки з "телевізором"принаймні не в шпаклі. Але теж дивує що люди іноді мікрометрувірять більше ніж логіці, той хто хоч раз бачив з якого брухтувідновлюють машини, чудово знає, що хороший майстер може машинуповернути до життя навіть після тотальної анігіляції і так що некожен експерт це побачить. Але для заспокоєння душі, як то кажуть, менше знаєш міцніше спиш. Не таке полагодити. Кому цікаво, гляньтецілком, як зазори встають на місце, як все дорівнює і ніякиймікрометр, навіть не допоможе дізнатися правду)))
Ось вам відео нашої поїздки до сервісу, наші розмови погано булочути, тому прибрав звук. Що ще розповісти про БМВ цю. Місцеві насервісі нарахували 7000 грн. Запчастин + робота. Це близько 260доларів не оригінальними запчастинами, а всякими замінниками. Навсе пішло понад 3 години. Потім хлопці поїхали до МРЕВ де їмзнімали її з обліку ще години 3, натомість дізнався про щось нове, тепер отримати Львівські номери можна в будь-якому місті, не требаїхати на транзитах. Зручно, практично, ляпота, не знаю як давно цепрацює але приємно., такі тільки в автосалоні бувають або уфанатиків дрочерів)
Фаркоп навіть ригінальний)
до них додому, забирати покришки, купа пластику з донорськогосалону BMW, ще обіцяв масло вислати нове і довгий шлях назад. Холодстав собачий, заїхавши на БДСМ заправку знову залили мені газу, вBMW нічого не заливали, у подарунок до неї йшло наче 55л бензинуабо 45, до Львова точно вистачить) За кермо сів Сашка, це була йогоперша поїздка вночі на такі дистанції. Я поїхав попереду, малотого, що їхав першим і ловив усі горби, так ще й увесь часвирячився в дзеркало, чи мало. Прям під Вінницею тут же у БМВглюкнули фари))))) ксенон рагульський вимикався сам по собі, якиймене зліпив через тонування навіть. Подітися було нікуди, требабуло їхати, Сашко дуже боявся спочатку але потім втягнувся, а я щебільше боявся чи вистачить антифризу назад доїхати. Пішов сніг, нічерта не видно, а на додаток до всього Фури піднімали ізакручували його так що ледве було видно їхні габарити. Але цеспочатку так пішло, потім стало легше.
Вже дорогу якось пам'ятав, до було простіше, а далі взагалі як помаслу, знову середня швидкість трохи вище 100км \ч. У БМВ походуспідометр бреше на 20+, тому що Саша дико обурювався що я дужешвидко їхав. Але як на мене, якраз. Зменшувати темп не можна, заснути можна. До речі, я дуже люблю тепло в машині, але чим булоближче до Львова, тим холодніше ставив на клімі. У мене це максимумщо показує табло, а значить воно смажить по повній, то вже поприїзді до Львова, сам здивувався, зменшив на 24 градуси. Ще разпереконуюсь, що старію, не уявляю собі як раніше їздив безкліматконтролю. Так і рухалися ми ставлячи кожні 100 на перекур.Ось такий ось короткий розповідь про поїздку до Вінниці впохапках.
Коментарі4
bmw - гавно - тизер, наступної Пашиної історії)))))
Не говно, просто не коштує цих грошей) Будь-яка BMW не коштує своїх грошей.
Вже давно дивлюсь Гараж Каховка))
Як завжди цікаво, розповідь про рідну область) Чекаємо історію про BMW.