: «200 км за 12 років».

Хороші знайомі попросили їх відвезти в Люблін. До мого встиду, дотепер у Польщі ще не був ( не було жодної потреби ) то ж япогодився. Бентежили тільки чутки про страйк польських митників.Виїхали зі Львова в суботу о 16, завантаживши КаддіЛайка по самустелю багажем власного користування знайомих. Одразу при виїзді зіЛьвова вперся в задницю "заклятих друзів" які їхали строго заправилами до самої Жовкви.

На українському боці кордону порадів окремим смугам для бляхарів іправославних. І тут настав штопор тривалістю ВІСІМ годин! Закінчилося це стояння, коли маленька колобкоподібна руда курва вформі польського цельніка попросила витягнути весь багаж іперекопала вміст кожної сумки. Нічого забороненого не знайшла і напрощання запитала мене- скільки палива залишилось в баці? Я порадивїй самій то збадати…

Такого переходу кордону я ще не мав… В Румунію було максимум двігодини, в Болгарію — годину, в Грецію- 3 хвилини!

В Любліні були о 4 ранку. Поки розвантажились почало світати…

Передрімали кілька годин і, вже знаючи ситуацію на кордоні вирушивназад.

Додому повертався через Грушів. Перехід зайняв дві з половиноюгодини і вже в 21 я був вдома.

Подивитись на Люблін і потратити там трохи злотувок так і невдалося, але то проблема поляків і їхніх страйкуючих митників.КаддіЛайк не підвів у подорожі на свою історичну батьківщину. .