Ніщо не віщувало біди

Восени 2015 року даний автомобіль був куплений за невеликі гроші зметою пересуватися містом і не більше, після загибелі минулоїмашини на трасі Миколаїв — Одеса в ямі, було прийнято рішення, щоавтомобіль повинен бути максимально дешевий, як у вартості, так і вексплуатації. .
Так само десь у надрах душі є потяг до технічної творчості, томуфільтрувалися всі машини вартістю до 1000$, з поправкою на те, що бза бажання з обраної моделі можна було зробити щось цікаве, принаявності невеликих грошей.
Відразу були відкинуті всі задньопривідні моделі жигулів, дививсяна 8-ки, 9-ки, опіли, та інший мотлох, який продавали.
Паралельно шукав людей, які могли б займатися машиною.Старий добрийзнайомий розповів про можливості та переваги даної моделі - і пошукзвузився до москвича 2141.
Було переглянуто 4 варіанти - обраний найкращий за співвідношеннямціна/якість на той момент.
Не димів, не згнив, не розвалювався — загалом, був живий. До того жминулий власник мав інтерес до транспортного засобу:зробив люк, багажник, пофарбував її в нормальний колір, підняв підвіску і щосьробив із двигуном та коробкою. Машина була куплена, оформлена та...проїхала 4 кілометри. На 4-му кілометрі охолоджувальна рідина, немов із синього кита, струменем вирвалася з-під капота і залилаасфальт. Погляд зрозумілий і простий, але пошук її був довгий, нудний і успішний тільки втретє:проблема була з вентиляторомохолодження, а точніше з ланцюгом, в який він був включений, якийкоротила щоразу, коли я смикав ручник.
< /p>