Вихідні… покатушки!) багато тексту та фото всередині.

Всім привіт! Хочу поділитися враженнями від автомобіля. Наспідометрі на сьогодні вже 3100 км. Фирчик продовжує радувати нашуродину. Невелику поїздку Вирішили їхати до Опішні Інна, моядружина, давно мене туди тягла, а мені все ніяк не хотілося Я бувупевнений, що Цент Гончарного Мистецтва України може порадувативідвідувачів лише національним посудом... Тарілки з орнаментом, різні глеки. Все виявилося набагато цікавіше, але про всепо-подядку. Нам легко і непомітно проїхати дорогу до Полтави, заякою (за відчуттями кілометрів за двадцять) ми помітили цікавийпокажчик, де вирішили зупинитися, зробити фото, і пройти завказівником.
Покажчик до Катюш…
3 хвилини по ґрунтовці — і ми на місці… До речі, по ґрунтовцімашина йде дуже впевнено та стабільно, залишаючи за собою лишестовпи пилу…
Величезні дуби, синій небо, краса. Судячи з опису, на цьому місцібув зроблений перший залп з Катюш за фашистськими загарбниками.Дуже гарне та тихе місце. Якщо будете в тому районі — неодміннозавітайте. Далі на нашому шляху в Опішню була Диканька. Зупинилисятільки для того, щоб зробити знімки знака, при в'їзді до населеногопункту. Берегли сили на Опішню. І як виявилося – не дарма. )
Наступне фото вже на в'їзді в Опішню. Мишеня на фото — зробленемною власноруч (діти випросили такий виріб з вовни). Тепер цемишеня живе у нас в машині)
Мишеня Петя, яке живе в машині)
Музей просто неба нас вразило і порадувало! Величезна доглянутатериторія. Різні рівні (музей розташований на схилі пагорба. Тобтоце не просто плоске поле з наметами та продавцями у національнихкостюмах — як я собі це уявляв). Основні експанати – фігурки, статуї, інсталяції. Я б усю цю справу назвав Українським музеємгончарного сучасного мистецтва.

Трохи фоток. Приємного перегляду:

Ось воно. Сучасне мистецтво. Практично на вході зустрічає лицар.Жеребець! Цікаві чудики ... Ось такі життєві інсталяції. Дуже добраробота! Доріжка вниз по схилу. Улюблена дружина + найкласнішийекспонат виставки. Я б такого баранця купив собі! )
Ну і на зворотному шляху зупинилися біля двох церков. Перша – уселі Великі Будища. Друга — одна із найвідоміших на цьому маршруті— Миколаївська Церква.
с. Великі Будища.
Миколаївська Церква. Диканька. Красиве місце. До церкви ведеберезова алея. Зелень. У пішій доступності від Миколаївської церквирозташовані дуже старі Кочубеївські дуби. Їх вік близько 800років.
Величний дуб-довгожитель…
Затишне містечко під розлогою кроною дуба.
І висунулися у бік будинку. Дорогою зупинилися у селі Лелюхівка.Раніше постійно проїжджали це місце, а зараз вирішили зупинитися іпрогулятися) Ось і вся подорож. Машина дуже тішить. Для нашої сім'їз двома дітьми — варіант більш ніж слушний. У дальній дорозі покищо не випробовували авто, але 200-300 км в один бік ніякої втоми.ні у водія, ні у пасажирів.
Лелюхівка.
Фирчик)