Всі добрі справи робляться вночі...

Хлопці!
Я зняв таки кузов! Через купу вбитого часу і нервів, кузов вже натлінній землі і готовий до подальшого, швидше за все, дербану, абоможе ще чого придумаю…
Трохи лірики…
Притягнувши різак до місця "м", ми з Володимировичем озирнулися, мала бути та ще авантюра...
-І це звідти ти зібрався її знімати? -сказав дід, похмуро оглядаючимісце майбутньої баталії людської жадібності (моєї до кузова) злюдським же генієм інженерної думки, який випер на постамент кузов, як пам'ятник німецьким інженерам форд. Сказати мені було особливонічого, сам придумав — сам і лізь, темніло дуже стрімко і чекалакупа досить небезпечної роботи на висоті 5-6 метрів поряд збетонним парканом, що дружелюбно стоїть, готовим зламати тобібудь-яку з кісток (і швидше за все не одну)…
Коли приїхав маніпулятор — стемніло остаточно, і лише стовпвуличного освітлення, що стояв поруч, надавав трохи ентузіазму, трохи висвітлюючи те, що було потрібно нам. Машина стала на місце ідобра людина, яка нам допомагала за пультом управлінняманіпулятором, подала мені стрілу з ганчір'яними стропами туди, дея міг влізти не дуже ризикуючи здоров'ям. Зробивши з однієї стропипетлю, я став у неї ногою, і як у фільмі "кістяна нога", добралюдина підняла мене вище, щоб я через розбите віконце вліз у машинуі застропив її. Зробивши це, я висунувся з вікна і крикнув:А як явилізу? !
Водій маніпулятора (на жаль, не знаю імені цього гідного чоловіка)дивився на мене і щиро сміявся, адже конструкція постаменту недозволяла залишити автомобіль без каліц…
Потому він опустив стрілу нижче і вчепившись у неї руками, я змігзвіситися і майже нормально стати назад на металеве кріпленняпам'ятника.
Владимирович подав мені різак і перепитав, чи точно я ним володіюдосконало? Я нічого не відповів, і лише подумав, що якщо що -доучуватися різання металу мені доведеться на ходу і дуже швидко.Трохи не спалив машину, я досить швидко здув чотири болта, щовикликають поваги, і поспішив забратися вниз тому, що пам'ятник надголовою вже почав свій рух…
Благополучно завантажили машину на кузов, відвезли і не меншблагополучно завантажили на місці її тимчасової стоянки…

Все, що дозволяла темрява сьогодні оглянути вже на землі, лишепідтвердила мої здогади, коли я ходив навколо неї і облизувався.Кузов практично у відмінному стані, не битий, з цілою геометрією, звідмінними зазорами, з цілими лонжеронами, не варений… Ось би умоєї машини був такий кузов…
фото.

Усім хорошого настрою та удачі на дорогах!