Назва вулиці українською та англійською. Домі, а на всіх
А Ви були в Україні? Якщо Ви не були у Львові, то Ви не були вУкраїні.Я зрозумів, що, проживши всю юність у Кіровограді, потімшість років у Києві І вже стільки ж в Одесі, я не бував вУкраїні.
Хитрі переплетення вулиць та будинків складно переплутати. Япомітив лише дві речі, які можуть об'єднати ці два міста – старийобшарпаний облізлий центр і оперний театр, збудований в одномуархітектурному стилі.
Оперний театр, на тлі якого, на жаль, обшарпаний будинок >
В іншому ж у Львові немає довгих витягнутих заїжджих будинків. Уних – маленькі триповерхові будиночки по три вікна завдовжки, пофарбовані в різні кольори веселки. І якщо Одеса побудована водному стилі з Парижем і Пітером, то Львів – це маленьке Польськечи Чеське містечко.
Більше Львів не схожий на жодне інше місто, в якому мені довелосяпобувати.
< /Хитрі переплетення вуличок можуть завести Вас зовсім не в темісце, куди Ви прямували. Б звичайної паперової карти нічого вцентр міста і потикатися. Ви не знайдете вулицю, яка простягласяпрямо більш ніж на пару кварталів – наприкінці вона обов'язкововигнуте вліво чи вправо.
У центрі міста немає стовпотворення машин – вузькими вуличкамиможна спокійно ходити. Чи то там, чи то тут припарковані самотніавтомобілі, чи то мешканців, чи то працівників центру. Немає шумудвигунів, немає загазованості та гучних сигналів. Якщо ж вийти зцентру на широку проїжджу вулицю, то можна здивуватися і позаздритикультурі водіння. Потік моментально зупиниться та пропуститьпішохода. Якщо водій не встиг відгальмуватися на червоний – вінувімкне задню і з'їде з перехрестя, щоб не заважати іншим учасникамдорожнього руху. Пішоходи, на жаль, такою культурою не можутьпохвалитися – так само, як і в Одесі, страждають на дальтонізм іперебігають дорогу там, де їм захотілося це зробити.
Ви не знайдете вулицю, яка простяглася просто більш ніж на парукварталів Але повернемося в центр. Як правило, в туристичних містахнашої неосяжної батьківщини можна гуляти однією-двома вулицями. ВОдесі це, наприклад, Дерибасівська та Приморський Бульвар. УКіровограді – Велика Перспективна та Палацова. У Києві взагалі одинБог знає, де там можна погуляти. А у Львові немає такої вулиці, якою треба ходити з ранку до вечора – весь центр у Вашомурозпорядженні.
Центр міста з висоти високого замку, до якого треба підніматисясходами
Куди не поверніть - скрізь дорога з бруківкою, маленькіавтентичні магазинчики і кафешки. Центр міста не перенасиченийбутіками закордонних торгових марок. Усі магазинчики – це маленькіприватні «крамнички», «кав'ярні» та «крами». Звичайно, і тут можназнайти, наприклад, «монарх» чи «макдоналдз», проте я не забуду тойсором, коли до мене в гості приїхали знайомі канадці і, гуляючицентром міста, резюмували, що магазини в Одесі точно ті самі, що ів будь-якому місті Канади.
Автентичні Львівські магазинчики
Взагалі магазинами у Львові можна ходити вічно. І, щонайдивовижніше, їх ціни просто смішні. Ні, я не кажу, що все такдешево, але якщо брати центральні магазини будь-якого іншого міста, то у Львові все коштує просто копійки. Наприклад, ми зайшли допіцерії та замовили три піци, вартість яких становить приблизно14-16грн. (60RUR). За розміром одна піца така сама, як і вчелентано, але набагато смачніша.
Вартість однієї такої піци — 14-16грн.
Сувеніри теж набагато дешевші. Наприклад, тарілка на стіну меніобійшлася у 35 грн. (140RUR) в той час, як в Одесі така ж коштувалаб вдвічі дорожче. А у Воронежі найдешевша мені обійшлася в200грн.(800RUR). Що сувеніри зовсім не такі ж, як в інших містах.Якщо я приїжджаю до Пітера чи Києва, я бачу ті самі тарілки, магніти на холодильник чи пивні келихи, але з принтами того міста, в яке я приїхав. У Львові ж сувеніри виділяються із цієї спільноїкупи, і їх реально хочеться купити. Наприклад, глиняні пластинки, на яких зображені коти з підписом «котик та киця», або пивний келихіз чорної глини без жодних локальних написів. Келих для колекції, зякої справді можна пити пиво. Або, наприклад, дошка з випаленим наній портретом Джиммі Хендрікса.
Чи не нагадує Вам вхід у цей ресторан різдвяне свято на заході? ВОдесі це – гумор, у Воронежі – котик із вулиці Лізюкова. У Львовіце – шоколад та кава. Маленькі кав'ярні та шоколадниці розкидані повсьому центру. І це не стандартні кафешки, як у будь-якому місті, що займають весь поверх і протягнули свої лапи на довколишнітротуари, де офіціанти тільки й думають про те, як заробити більшегрошей.
Шоколадна майстерня
Кафешки у Львові – це маленькі затишні заклади на кілька столиків, та пара офіціантів, які посміхаються Вам весь вечір. Кава у Львовіпродається у мішечках, баночках, і навіть у вигляді льодяників. Алеврахуйте, що любителям розчинної кави тут робити нічого - всетільки в зернах. Окрім кави Львів славиться своїм Пивом. А свіжепиво, як відомо – найсмачніше.
Запрошуємо скуштувати свіжозвареного пива
У Львові багато приватних кондитерських – це і шоколаднімайстерні, і майстерня з виробництва льодяників. Весь цей рай дляласунів вражає достатком вишуканих смаків. Зайшовши в шоколаднумайстерню, Ви побачите кілограми різного шоколаду. Це і класичнийчорний, і білий без цукру, і молочний зі справжнім смаком шоколадута молока. А Ви коли-небудь куштували шоколад з перцем чилі чишоколад із сіллю? Мені сподобалося. Чи сподобається Вам - не знаю, але спробувати варто обов'язково. Особисто я більше не куплю коронучи світоч:)
Маленька дівчинка дивиться на те, як шоколадний майстер виготовляєсвіжу порцію молочного шоколаду
Ви коли-небудь бачили, як виготовляють карамельні льодяники? Однадівчина з чимось, схожим на зварювання, розтоплює карамель і воюєрізні фігурки з неї, інша в цей час нарізає платівку льодяників намаленькі часточки... Саме тут Ви можете купити льодяник-тростину іповісити його на новорічну ялинку. А головне – Ви можетеспостерігати весь процес виготовлення або замовити свою власнусолодку фігурку.
У Львові більше за інших можна зустріти дві мови — українську талатину. Таке відчуття, що тут колись розмовляли саме латиною
У Львові немає перенасичення японськими суші-барами, американськимибургер-кінгами та кавказькою шаурмою. Основний вид кухні, представленої тут, — українська. Однак піца давно перестала у насасоціюватися з Італією — вона є скрізь у Львові безліч тематичнихкафе. Я думаю, що кожен чув про бар, де на вході Ви почуєте слова«Слава Україні», на які відповіддю може бути лише «Героям Слава! ».А ще тут є кафе у стилі садо-мазо. На вході до цього кафе стоїтьнайперший мазохіст – Мазох. Якщо заглянути йому в кишеню, можнапобачити і навіть помацати його гідність.А в самому кафе за Вашоюзгодою офіціант чи офіціантка Вас зв'яжуть та відхльостуютьшкіряним батогом.
В одному з під'їздів зберігся старовинний малюнок на стінах тастелі
< - Маленькі миті великої Одеси | Продовження ->
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.