SCHULBUS у Ненудному (спогад очевидця)

/**/

Фото для настрою:

Знайдено на клубному форумі шматочок зовнішньої пам'яті про тіподії... І начебто було не так давно, і начебто все пам'ятаю, а осьбагато згадав, тільки прочитавши…

Виходить, що цей фрагмент доповнення до оповіданняhttps://megadriver.org …rnal/4062246863888250765/
Відправлено 28 січня 2007 — 02:20
Стомився сьогодні як селянин під час оранки…

Ось тепер не спиться, спробую вкласти свою цеглу в стіну нашогоспільно звіту.

<
Перше враження:нас було багато.Не знаю, напевно знає GOS, скількимашин, але площа у Олександра Сергійовича сьогодні була мала длявсіх, хто бере участь у старті цього рейду.

> Друге:поїхали не по Окружній, ІМХО — це правильно... Авзагалі-то, в цей час треба їхати через проспектПеремоги-Хрещатик-Бессарабка-Лесі-набережна. >

Третє:погода нас любить. Знову сонце, легкий морозець, легкий сніг.г… так, що Voin не встиг реалізувати свої режисерські намітки.
А вже після першого бруду народ просто несамовитий став (думаю нафото знайдеться підтвердження моїх слів). Особливо запам'яталасяпоява двох десятків машин на S-подібному броді, які без розвідки тапідготовки кинулися один за одним у цей самий брід, вибираючитраєкторію позаковиристіше, та позасадніше (на радість глядачам, фотографам та рятувальникам). До речі, в цей час я стояв уже хвилинсорок у черзі на подолання того ж броду, де міцно сидів Патрулер, іакробатично виривався Alex_Connect, а розрулював ситуацію ТИХОХІД.Але не склалося у мене з S-подібним бродом, і ми Maximus`омздійснили обхідний маневр, зайшли в тил основної колони, яка вжепереправилася через S-образку, і вдарили по нудьгу в бруд усім, щомогли. Не відразу вийшло задумане, але з другої спроби мети булодосягнуто — сіли міцно.
Дякую Диверсанту та його 60-ці. Першому за наполегливість, другийза міцність та потужність. Видерли вони мене з останньої спроби (явже думав починати лебідиться). П'яте враження:швидкість це добре, але подвиг білої ниви краще не повторювати. Так, до речі, звідкисьпостійно бралися дивні люди, що висіли на деревах. Як вони тудипотрапили, чим харчуються, і що там роблять — я так і незрозумів.
заїзд групи випробувачів щодо відповідності траси. Втім, трасавідповідає, випробувачі випробували хто чого, але час показалинепристойно мале, з цим належить "шото вирішувати". Здивувала появаМаклауда хвилин за 10 після початку фуршету. Виявляється він такожіз групи випробувачів. Скільки кіл він випробував я не почув, алесхоже до змагань він готовий краще за інших (трасу точно теперзнає). Іменинника. Привітання ТИХОХОДУ (там-таки). Смачно, дружно, весело. Більше нічого не скажу, тому що у групи тих, хто швидконаївся, утворився вільний час, і вони подумали, "а чи непрокинуться нам до гольф броду? " Спочатку їх було... Ну, втім, хтознає, той і скаже. Я не бачив. А потім був Г-подібний брід. Здосить товстим шаром льоду та ще чогось слизького, але м'якого. Яспробував вивчити його методом Voina, але не вийшло, мабутьмайстерності не вистачило. Потім це слизьке і м'яке пропустилоGOSа, Ларца, Ролика, ZIGа, Хрома ну і мене, і дуже вперто не далопросунутися в глиб червоній ниві Ланди та її групі підтримки. Їхнядоля мені не відома, а ми в складі шести машин продовжили нашшпильок у бік гольф-броду, що манив нас. Так, до речі, на березірічечки без назви були підібрані дві зовсім замерзлі, але дужебалакучі дівчата, яких хтось там забув. Не охоче посипаючи нассніжком, природа взяла своє, і за мінус три-чотири градуси (жах, мивідвикли від таких холодів! ), ми все ж таки дотяглися до краю гольфполя. Але тут ми згадали, що «клюшки то ми і не взяли! », і як упісні співається "плюнула, брудно лаялася, і геть подалася…" Ми нелаялися, але підганяються по рації з базового табору ми подалисягеть.
Не знаю, скільки це зайняло часу, але на зворотному шляху нампощастило:колесо у GOSа відчайдушно спускало, ZIG втратив переднійпривод, був момент, коли здатність пересуватися була зовсім не тихмашин, яким це було особливо потрібно.

Наш улюблений (тепер) Г-подібний брід був готовий до нашогоповернення. До речі, забув сказати, що з літа він подорослішав істав гідною перешкодою для шести втомлених екіпажів. І як завжди мине залишилися без підтримки з базового табору, і щоб підтримати нашморальний дух здалеку було випущено святковий феєрверк, який миспостерігали, здалеку радіючи за наших. І як часто буває, коли всіпочинають думати «ось і приїхали» і перемикають думки на щосьінше:гарячий чай, бутерброд, покурити та поговорити, ось тут усе іпочалося. Втратив здатність заводиться GOS, що знайшов надійнийякір Ларец, знову ж таки колесо, що відчайдушно відпускало повітряна свободу, втім, дякую WARNу і керівництву мудрогосамі-знаєте-кого, ми ще раз пройшли цей брід і в повному складівозз'єдналися з колективом.! ), ми, як кажуть, подалися додому…

І ще фрагмент спогад одноклубника, учасника подій:

GOS
Ім'я:Олег
Авто:УАЗ
Місто:Київ
Відправлено 29 січня 2007 — 01:24

…Тому, що найцікавіше та екстремальне відбувалося саме після обіду.Ось на обідній частині покатухи я зупинюся докладніше.
Перекусивши в базовому таборі і привітавши Тихохода з Днемнародження ми ділимося на дві групи. Перша – це яка залишається втаборі та святкує далі, а друга – це яка вирішує «провітритися» догольф-броду. Демократія млинців. Я випадково опинився у другійгрупі. І ми залишаючи табір, висуваємось до голф-броду. Цікавоювиявилася ралійна ділянка доїзду. По розбитій і підталаній дорозі, пускаючи машину на повороті в занос, або стрибаючи натрамплінчиках, ми долетіли до місця, де все й почалося...Під'їхавши туди я побачив Зига, що сидить по добре. Я вирішуюоб'їхати його ліворуч і зайти в перед, щоб смикнути його в той бік, а не назад. Це все на г-подібному броді біля каналу. На вигляд невелика калюжка в яку я лізу і колеса з головою йдуть у бруд. УАЗбампером упирається в брудоподібне желе. Всі. Приїхали. У гордійпозі. Морда у землю – хвіст у небо. Пару хвилин і мене як пробкувисмикують на волю. Мені Воїн підказує якою траєкторією кращебрати. Моя спроба номер два. Уаз кидає по наритій колії то ліворучто праворуч, часом то опускаючись вниз, то підстрибуючи вгору алене зупиняючись я долаю цю Г-подібну ділянку. При виході з ньогопочинає важко крутитися кермо. Чи не зрозумів, що за фігня? Що ізГУРом? У голові вже літають можливі проблеми. Дивлюсь на прилади.Нема зарядки АКБ. Починає зростати температура. Ну, все зрозуміло.Кирдик ременю. Але що з ним? Порвався чи злетів? Треба зупинятисята дивитися. Ну ще метрів 10 треба протягнути до «автобану», щобможна було хоч у чоботях ходити. Температура зростає на очах. Всі.Стоп. Піднімаю капот і стає легше. Ремінь цілий, але злетів. Чути, як кипить тосол у радіаторі. Але що це за свист? При чому свиститьпристойно. Виявляється це переднє ліве колесо пробите. Запасівнемає. Ах та забув. Ще й стартер капут наснився ще до обіду. Ось ізтаким букетом несправностей не доїхавши до гольф-броду я став.Автоматично кричу та покликаю Саню Механіка (ларца). І тут у головіпролітає думка, що треба мені повертатися до табору, щоб не бутитягарем у хлопців.І тут мою думку перебиває Саня Ларець, щоприбіг:ключ на 13 і на 17, швидше. І монтування. Без проблем-я йомуговорю. А що з колесом? – питаю. Діагноз лікаря Ларца:при такомусвисті качаємо до трійки на 30-40 хв вистачить. І тут на допомогуприходить Одіссей. Починаємо качати його переносним насосом. А фігвам. Практично кількість повітря однакова, що входить, що виходить.Але виявляється у Одіссея є ще й стаціонарний компресор. Позаду насвсе ще йде рубилово на г-подібному броді. Частина меншпідготовлених машин починає вже розгортатися в базовий табір.Чомусь не їде до нас Леха. Виявляється, він обрізав задню піввісь іповертається до табору. А шкода, гарного бійця втратили… Ну от умене в УАЗі ремінь на місці. Треба швидше смикнути (стартер токирдик) і рухатися далі, щоб міг під'їхати ближче Одіссей іпідкачати моє колесо і щоб не перекривати рух. Мене акуратнообходить Серьога Фокс, місця там особливо немає і смикає УАЗ. І осьвоно щастя! Я можу рухатись. Ідемо вздовж каналу, що праворуч.Кожна калюжа дається з великими труднощами. В'їзд у калюжувідбувається як з'їзд із високої брівки. Виїзд із калюжі такийсамий. Цікаво, хто ж тут понаривав такі ями. Може Джипери якісь? Уголові вже літає інша думка. Хоча б не розбортувалося колесо, щоспускає. Але повільно та впевнено ми доходимо до дубового гаю. (хтобув, той пам'ятає). По одній починають підходити машини, щопробилися вздовж каналу. Вимірюємо тиск у пробитому колесі – 0, 5атм. Підходить Одіссей і ми починаємо задувати моє колесо. Є кількахвилин поговорити. Згадали як у цьому дубовому гаю влітку їликавун, як купалися в дуже теплій воді, як ганяли куріпок. І тут усівже зібралися. А пробралось нас аж 6 машин. Це Одіссей, Фокс, Хром, Ролик, Зіг та я. Звичайно з штурманами. Надворі вже потемніло, а мина півдорозі тільки туди. І тут хтось вимовляє фразу, яка літала умене в голові годину тому:хлопці, а може повернемося? Першийвідреагував Воїн:ти чого, отетерів? Я підтримав відразу двох:нузвичайно повернемося, от тільки до гольф-броду дістанемося іповернемося. Не будемо ж ми тут жити.
Від дубового гаю до броду ми, на диво, дісталися швидко і безособливих проблем. І ось він — цей брід, що манить нас, який відберегів уже встиг гарненько закритися льодом. По рації повідомляємобазовий табір, що точку «гольф-брод» взято і ми висуваємося назад.Вони нас підбадьорювали, що давайте швидше, що УХА вже готова інастав час запускати салют. На що ми відповідали, що їдемо і скоробудемо. Та не тут було. Вже до дубового гаю сідаю я вивішуючи вколії. (вкотре згадав що таке блокування і навіщо їх ставлять).Праворуч мене намагається обійти Зіг і теж сідає. Починається другасерія рубілова, але вже після повернення назад. Відразу за гаємсідає Хром і в нього починає глючити сигнал, який мене починаєплутати. Сигналить та сигналить. Фіг зрозумієш чого Хром хоче.Виявляється, сигнал у Хрома почав жити своїм життям.Та й радійка«собача». Хром по ній все чує, а сказати не може. І ось ми доходимодо г-подібного броду, але зі зворотного боку. Чую ззаду йдерубилово і в Зіга пропав передок, порвало хаб. Я вибираю смугу дляпроходження. Це все на першій-другій зниженій. Починаю рух, вжероблю правий поворот на 90 градусів, вже на 10, 15 метріввіддаляюся від каналу, машину по місцях підмерзлої колії кидаєліворуч, праворуч, розгортає поперек колії. У салоні ковбасить непо-дитячому. І тут бац. Банальний випадок. Облипла брудом, слизьканога злітає з педалі газу і машина глухне. А стартер то їхарбайтний. І я стою, криво перекриваючи дорогу життя до базовоготабору. Оце пастка! Але ж я не один. Фокс обходить ліворуч, чіпляємене тросом. 2-3 ривка і заривається сам. При цьому трос у натяжці, а ми у симетричній позі:вихлопні труби рохкають у воду, а бамперагордо дивляться у небо. Тією ж траєкторією нас обходить Одіссей інамагається вісімдесяткою нас смикнути двох. На жаль, це виявилосяскладно. Довелося нас розчеплювати. За допомогою молотка тавикрутки та 5 хв роботи штурмана, палець у шаклі був вибитий. А всеж таки класні ці совкові шакли. Натяжка була сильна і шакл полетівтуди, куди мобільний телефон до обіду. (не те не інше не булознайдено). Спочатку Одіссей висмикнув Фокса. А мене довелосялебедити. Потихеньку за допомогою лободи машина пішла. А я вирішив, що можна встромити передачу. А раптом? І тут знову щастя! УАЗзавівся. До "берега" залишається 15-20 метрів і я на волі! УРА! Замною перетягли Зіга без передка. Весь цей час через рацію насвикликав базовий табір. Причому Тихохід пропонував їхати швидше наюшку, а Механік запитував, чи все добре і чи потрібна допомога. Ами постійно відповідали, що ми вже їдемо і нам не потрібнадопомога. А це наше «їдемо» розтяглося на три години.
Та й ще мало не забув. Весь час зі мною їхав штурманом Наутілус.Тут я буду стислий. Андрюха молоток! Дякую! З таким штурманом як тиотримуєш задоволення від їзди. Відпрацював на всі 10 по 5-тибальній системі. Чому на 10? Тому що повністю виконував завданнябіля мого авто і встигав штурманити і допомагати іншим. Тихоходабуло в самому розпалі. І звичайно ж нас біля вогнища чекала обіцянаі залишена вуха.
Robin
Авто:TLC 74 HZJ
Ім'я:Ярослав
Місто:Київ

<
Відправлено 29 січня 2007 — 15:32
Я раніше тільки якимось сьомим почуттям відчував магію Ненудного .А зараз зрозумів — зачароване місце.І чаклунством своїм манить ітягне і знущається з нашого брата-жипера. Але все в хорошому сенсі.Одні з найяскравіших рейдів – це Ненудне. Яке ще місце насповертало себе вкотре і де стільки присвоєно імен важким точкам - "перший брід", "S - образний брід", "г-подібний брід", "гольфбрід". А багато місць незаслужено безіменні, наприклад: "пастка 6Х6" (рафіку привіт:hi:), або: "шишигаброд", де Васю екстремала лебедиливсім селом, і звичайно ж яскрава "бАЗА ФЕСТУ". Здається, якщо тамляже траса змагань, виявляться ще кілька "імен" місць, наприклад - "швидкісна ділянка" або "трамплін" або "труба Тихохода" (саня знає, як за Лехою женуть; )). І згадайте — ні разу Несумне не булооднаковим. Завжди різне. Шкода, не зміг із вами цього разу. Здорововоювали.
А ось на цьому фото зафіксовано "перший підхід до снаряду" могомайбутнього штурмана Олексія-Лішого