>
Добре, поїхали…
Люди творчі відрізняються від людей звичайних насамперед тим, щодуже творчо підходять до питання часу, зобов'язань, чужих інтересів…Так і мої інтерв'юери почали з того, що запізнилися приблизно надві години.Добре, що я зустріч призначив на стоянці Скулбуса – покикопирсався з машиною вони і приїхали.
Приїхали.П'ятеро людей. З камерою, один чіпляв мені мікрофон, однадівчина в кадрі, і ще один, який хоч якось був схожий накерівника.Почали з традиційних безглуздих і непрофесійних питань, продовжили пропозицією показати щось таке на околицяхстоянки.Проїхався я трохи туди -Сюди, відповів ще на запитання вжебільш заінтригованих телевізійників і розлучилися ми, домовившисьзустрітися вже на полігоні. Треба сказати, що ідея передачі булатака ж надумана, як і питання цієї телегрупи:береться екіпаж БТР80і задаються безглузді питання механіку-водієві, потім з якогосьпереляку береться джип, його власник, таке ж безглузде інтерв'ю, нуа потім зустріч на полігоні. Причому, марка та розміри джипу їмбули не різниці. На полігоні джип та БТР проходять смугу перешкод, розраховану на тренування водіїв БТРів, природно, оскільки передачаорієнтована на військовослужбовців, БТР виявляється далекопопереду, і підсумок:як добре служити в Армії.
Волею тієї людини, яка запропонувала мене вийшла дуель БТР80проти TLC80. Почувши весь цей задум, мені ще більше розхотілосябрати участь у цьому цирку. Особливо, коли на запитання:— "чипередбачено бюджетом телепрограми оплата солярки для могоСкулбуса? , почув непереконливе:«А хіба Вам не цікаво покататися наБТР? » Гаразд, халявщики А ще кумедно, що коли я сказав проштурмана, мені спробували заперечити типу, це ж військовий об'єкт, і дозвіл треба отримувати у самого командувача внутрішніх військ, ібла-бла-бла... А я сказав, що Скулбус без штурмана не їздить...
І ось через кілька днів я, Скулбус, Саня Айронмен та ще одинучасник з телекамерою від нашої групи їдемо на полігон, зустрічаємося з майбутніми суперниками. Військ, офіцери, служили вСербії, Хорватії, пригнали одразу два БТР, боялися, що один з нихвідмовить, приїхали, не отримуючи ні компенсації, ні мотивації, дляних це ще одна служба, просто отримали наказ.
<
Поки телегрупа готувалася до зйомок, я приміряв своє коліщатко 37-тидюймів до колеса БТРа. Результат на фото:
Потім ми постояли ще трохи, і вирішили з Андрієм, так звали моговізаві по передачі прокотитися трасою. БТР попереду, я за ним.Старт, неквапливий розгін БТРа, підйом на пагорб із розворотом, спуск, на хвилину втрачаю його за пагорбом, а ось і перший сюрприз– на спуску бетонна сходинка не більше метра заввишки з бетонноюванною, на дні якої покришки. Проскочили ми цю ямку легко, лишезлегка чиркнувши заднім звисом і далі за БТРом на естакаду, передякою навскіс кинуто пару колод. Колоди ми проскочили, на естакадузаскочили, з'їхали, їдемо далі в лісок. Вискакуємо на узлісся, під'їжджаємо до рову. БТР прямує на бетонний місток із розривомпосередині, ми за ним. БТР переїжджає через розрив, а ми кладемосенд-треки, їх якраз вистачає, і переїжджаємо також. Хлопці з БТР зцікавістю спостерігають за нашими діями. Пізніше спитали ширинурозриву – 1 метр. А у мене сенд-треки 1, 22 і було це перше їхвикористання під 80-кою. Погнали далі. БТР пірнає у рів і я за ним.Саня клацає заднє блокування, але рів не складний - глибина півтораметра, стінка вже розбита колесами БТРа, фігня! Відчуваю, що дорогалежить на фініш. І це все?
Коли приїхали, питаю хлопців:«- А болота будуть? »Сміються:«Якщо БТР сяде, тягне нічим. Другий сяде там же. Потрібенлише гусеничний тягач».
Поки телегрупа продовжує свою підготовку пропоную Андріюпроїхатися 80-кою. Андрій, коли служив у Хорватії їздив наООНівському Ленд Крузері 80-ті з атмосферним двигуном і легкимбронюванням. Йому було цікаво. І сподобалося. Та й водить вінчудово, відчуває машину, і в повне захоплення приходив відпідхоплення турбіни. Втім, сподобався йому Скулбус дуже.Прокатившись, повернулися ми назад. Підготовка закінчена, і нампропонують виїхати на стартові позиції та БТР уперед, а я за ним.Помітили ми, що з'явився дим. Значить, покришки не дарма лежали тотам, то там. Розгін, бугор, на підйомі з розворотом легко об'їжджаюБТР, перекат через вершину пагорба, спуск, ага, а ось запаленіпокришки. Вогонь фігня, але сенс їхати через нього я не бачу - моястраховка це не покриває. Об'їзд, естакада, після естакадизупиняємось і чекаємо на БТР. Поїхали далі, знову петляємо лісом, іперед бетонним містком з розривом обганяємо БТР – нам ще зсенд-треками порається. У рові теж горять покришки і сидитьтелевізійна засідка – знімають, як ми ставимо сенд-треки, переїжджаємо, а БТР уже перемахнув і пішов на розворот у пісочнийрів. Наздоганяємо, обганяємо і котимо до фінішу. Перед фінішемзупиняємось, чекаємо на БТР, закочуємось разом.
Телевізійники просять повторити. Їдемо ще раз, тільки набридло намсенд-треки тягати, вирішили через рів туди та назад їхати. Втім, проїхалися ще раз. А далі було на замовлення кіношників катаннятуди-сюди, залазили вони зі своїми камерами під естакаду, знімаличерез дим, витончувалися як могли. А потім запропонувалипрокотитися мені на БТРі . І хоча я особливо не горів бажанням, алесюжет передачі вимагав. Втім, як там їздить механік-водій я тепертрохи розумію. Ергономіки немає жодної! Все незручно, педалі, сидіння, огляд… Рушити відразу не вийшло, зчеплення в самому верхувистачає мертвою хваткою, коробка перемикається з величезнимиходами, нечітко, двигун тягне буквально в діапазоні тисячі обертів, жах…
Розігнавши приблизно до 20 км/год я раптом відчув, що меніподобається. Легко погойдуючись, як у катер на хвилях, багатотоннамахіна почала мене слухатися і хоч і із запізненням підкорятисякерму. Зніс я чимало берізок і сосонок на поворотах, мало незакопав на пагорбі восьмиколісне чудовисько, яке ніяк не хотілоодночасно підніматися на пагорб і повертати. Треба сказати, що за20-хвилинну поїздку я почав уже дуже непогано перемикатисявеличезною мішалкою, не плутати педалі і навіть намагався дивитисяне через люк, а у вікно. Проте, приїхали.
Пізніше служиві зізналися, що за задумом телевізійників вониповинні були включити якесь блокування, щоб я взагалі не міг рушитиз місця. "але, - кажуть, "бачимо, що мужики нормальні і не сталивключати". А потім на БТР покатався мій штурман:
Хлопці виявились відмінними мужиками - оскільки ми в них були вгостях, нагодували нас юшкою, картоплею з тушонкою, поговорили зажиття... Втім, так і день минув. І тій же дорозі.Тільки БТР усупроводі ДАІ.
Минув рік.Ні передачі, ні фільму для власного архіву я так і недочекався.А шкода.Скулбус був у хорошій формі та кадри могли бутивидовищні.
На подив, на фото теж є тільки БТР і жодного разу Скулбус.
Продовження: https://megadriver.org…urnal/288230376151846087/
"а потім запропонували покататися мені на БТРі. І хоча я особливоне горів бажанням, але сюжет передачі вимагав. Втім, як там їздитьмеханік-водій я тепер трохи розумію. Ергономіки немає жодної! Всенезручно, педалі, сидіння, огляд… Рушити відразу не вийшло, зчеплення в самому верху вистачає мертвою хваткою, коробкаперемикається з величезними ходами, нечітко, двигун тягне буквальнов діапазоні тисячі обертів, жах…
Розігнавши приблизно до 20 км/год я раптом відчув, що меніподобається. Легко погойдуючись, як у катер на хвилях, багатотоннамахіна почала мене слухатися і хоч і із запізненням підкорятисякерму. Зніс я чимало берізок і сосонок на поворотах, мало незакопав на пагорбі восьмиколісне чудовисько, яке ніяк не хотілоодночасно підніматися на пагорб і повертати. Треба сказати, що за20-хвилинну поїздку я почав уже дуже непогано перемикатисявеличезною мішалкою, не плутати педалі і навіть намагався дивитисяне через люк, а у вікно. Проте, приїхали.
Пізніше служиві зізналися, що за задумом телевізійників вониповинні були включити якесь блокування, щоб я взагалі не міг рушитиз місця. "але, - кажуть, "бачимо, що мужики нормальні і не сталивключати". А потім на БТР покатався мій штурман:
Хлопці виявились відмінними мужиками - оскільки ми в них були вгостях, нагодували нас юшкою, картоплею з тушонкою, поговорили зажиття... Втім, так і день минув. І тій же дорозі.Тільки БТР усупроводі ДАІ.
Минув рік.Ні передачі, ні фільму для власного архіву я так і недочекався.А шкода.Скулбус був у хорошій формі та кадри могли бутивидовищні.
На подив, на фото теж є тільки БТР і жодного разу Скулбус.
Продовження: https://megadriver.org…urnal/288230376151846087/
"а потім запропонували покататися мені на БТРі. І хоча я особливоне горів бажанням, але сюжет передачі вимагав. Втім, як там їздитьмеханік-водій я тепер трохи розумію. Ергономіки немає жодної! Всенезручно, педалі, сидіння, огляд… Рушити відразу не вийшло, зчеплення в самому верху вистачає мертвою хваткою, коробкаперемикається з величезними ходами, нечітко, двигун тягне буквальнов діапазоні тисячі обертів, жах…
Розігнавши приблизно до 20 км/год я раптом відчув, що меніподобається. Легко погойдуючись, як у катер на хвилях, багатотоннамахіна почала мене слухатися і хоч і із запізненням підкорятисякерму. Зніс я чимало берізок і сосонок на поворотах, мало незакопав на пагорбі восьмиколісне чудовисько, яке ніяк не хотілоодночасно підніматися на пагорб і повертати. Треба сказати, що за20-хвилинну поїздку я почав уже дуже непогано перемикатисявеличезною мішалкою, не плутати педалі і навіть намагався дивитисяне через люк, а у вікно. Проте, приїхали.
Пізніше служиві зізналися, що за задумом телевізійників вониповинні були включити якесь блокування, щоб я взагалі не міг рушитиз місця. "але, - кажуть, "бачимо, що мужики нормальні і не сталивключати". А потім на БТР покатався мій штурман:
Хлопці виявились відмінними мужиками - оскільки ми в них були вгостях, нагодували нас юшкою, картоплею з тушонкою, поговорили зажиття... Втім, так і день минув. І тій же дорозі.Тільки БТР усупроводі ДАІ.
Минув рік.Ні передачі, ні фільму для власного архіву я так і недочекався.А шкода.Скулбус був у хорошій формі та кадри могли бутивидовищні.
На подив, на фото теж є тільки БТР і жодного разу Скулбус.
Продовження: https://megadriver.org…urnal/288230376151846087/
"зніс я чимало берізок і сосонок на поворотах, мало не закопав напагорбі восьмиколісне чудовисько, яке ніяк не хотіло одночаснопідніматися на пагорб і повертати. Треба сказати, що за 20-хвилиннупоїздку я почав уже дуже непогано перемикатися величезною мішалкою, не плутати педалі і навіть намагався дивитися не через люк, а увікно. Проте, приїхали.
Пізніше служиві зізналися, що за задумом телевізійників вониповинні були включити якесь блокування, щоб я взагалі не міг рушитиз місця. "але, - кажуть, "бачимо, що мужики нормальні і не сталивключати". А потім на БТР покатався мій штурман:
Хлопці виявились відмінними мужиками - оскільки ми в них були вгостях, нагодували нас юшкою, картоплею з тушонкою, поговорили зажиття... Втім, так і день минув. І тій же дорозі.Тільки БТР усупроводі ДАІ.
Минув рік.Ні передачі, ні фільму для власного архіву я так і недочекався.А шкода.Скулбус був у хорошій формі та кадри могли бутивидовищні.
На подив, на фото теж є тільки БТР і жодного разу Скулбус.
Продовження: https://megadriver.org…urnal/288230376151846087/
"зніс я чимало берізок і сосонок на поворотах, мало не закопав напагорбі восьмиколісне чудовисько, яке ніяк не хотіло одночаснопідніматися на пагорб і повертати. Треба сказати, що за 20-хвилиннупоїздку я почав уже дуже непогано перемикатися величезною мішалкою, не плутати педалі і навіть намагався дивитися не через люк, а увікно. Проте, приїхали.
Пізніше служиві зізналися, що за задумом телевізійників вониповинні були включити якесь блокування, щоб я взагалі не міг рушитиз місця. "але, - кажуть, "бачимо, що мужики нормальні і не сталивключати". А потім на БТР покатався мій штурман:
Хлопці виявились відмінними мужиками - оскільки ми в них були вгостях, нагодували нас юшкою, картоплею з тушонкою, поговорили зажиття... Втім, так і день минув. І тій же дорозі.Тільки БТР усупроводі ДАІ.
Минув рік.Ні передачі, ні фільму для власного архіву я так і недочекався.А шкода.Скулбус був у хорошій формі та кадри могли бутивидовищні.
На подив, на фото теж є тільки БТР і жодного разу Скулбус.
Продовження: https://megadriver.org…urnal/288230376151846087/
"що десь зберігатиметься відео зняте нашою людиною…
Продовження: https://megadriver.org…urnal/288230376151846087/
< /i>
Запчастини на фото:5610471
"що десь зберігатиметься відео зняте нашою людиною…
Продовження: https://megadriver.org …urnal/288230376151846087/
< /i>
Запчастини на фото:5610471
Коментарі18
Головне, що самому сподобалося і поспілкувалися... Розповідь сподобалася. Відсипала зірок.
Так, ніколи не знаєш де втратиш, а де знайдеш ...
Прекрасна і смачна розповідь, отримала величезне задоволення!
Краще пізно, ніж ніколи. Це я до того, що тільки зараз прочитав цю статтю. Дуже сподобалося. Цікаво. Емоційно (всередині), але стримано формою. Втім, у Богдана всі матеріали такі. Чудові фотографії, без них важко зрозуміти ту атмосферу, що склалася н...
Зате у тебе всі три частини цієї трилогії одразу доступні -)
ntn.ua/uk/video/pravda/2010/10/28/2709
Дякую! Оперативно виклали, зараз викладу
Сьогодні вранці на каналі НТН, у передачі Правила життя був показаний репортаж про цю покатушку!
Ага. Тільки від початкового задуму одні обкладинки
Я пам'ятаю багато разів мучив субарик для телевізійників і те ж гади не разу копію не надіслали!з.и. Відмінна розповідь
Дякую! Творчі люди вони такі…
Давно переконався, що заради них годуватись не варто =) ну нічого, хоча б отримали якийсь досвід і позитив від поїздки на БТРі та спілкування з його екіпажем =)
Як завжди! Читається на одному диханні! Пиши і СЧо ;)
Ех, якби ще відео знайти…
На танку доводилося покататися за важелями, а ось на бетері тільки на броні, але досить багато, ) Розповідь хороша!
Ооооо, який танчегг) Мені такий жип потрібний, на дачу їздити!)
Так, прикро напевно мучити машину в нікуди ... Без результату ...
Так, який результат?! Досвід я отримав, життя дізнався ще з одного боку. Тепер ніколи не маневруватиму перед носом БТРа - оглядовість дуже скромна. А до телевізійників у мене ставлення не змінилося ... Хіба, що до дівчинки Каті (в кадрі у формі), яка...