Як я провів літо, та ні це воно мене провело Л.Долматов

Всім привіт.
Попередній пост (та й цей теж) був навіяний спогадами про періодвесна — літо 2016. Яка була минулого року і тієї яка зараз: (аточніше погодою яка творить цієї весни те, що їй заманеться

Ну а щоб було приємніше читати трохи музички
/p>
Таким чином продовжимо був квітень 2016 машинка продовжувалапіднімати (з незрозумілих навіть зараз для мене причин).Все йшлосвоєю чергою потихеньку намотувалися кілометри, потихенькупідливалася олія : (тут надходить пропозиція від мого тренераз'їздити і поміч з підготовкою тренувального табору до літніхзборів.Я впринципі легкий на підйом, сказано зроблено.Ввечерізавантажили вантажівку всім необхідним і відправили її, а самі (втрьох) вирішили виїжджати в ніч все одно наздоженемо (це я такдумав).
Загалом беру свою кохану, заїжджаємо за товаришем і о 00.00стартуємо за маршрутом Харків — Лазурне.Спочатку маршрут мав бутитаким

Розрахунковий маршрут

карта є, музика закачана, весела компанія що ще для хорошоїподорожі не вистачає? Виїхали та задоволені собою помчали уявляючищо якихось сім годин, і ми на морі. Дорога в принципі спочатку буланепоганою. Десь за 50 км від Дніпропетровська на нічній трасідалеко попереду помічаю аварійку, що моргає. Насторожило подумав щохтось "приїхав" і тут бабах яма і я вже моргаючи аварійкоюзупиняюся від попередньої метрів за сто або менше. Мінус колесопокришку розрубало об край ями. Ну що ж, небіда, буває швидко міняюдокатку цікавлюся у власника машини, що стоїть попереду, чипотрібна йому допомога. І задоволені собою продовжуємо рух далі. Зімною злий жарт. По-перше я поїхав не основною трасою, а якоюсьпаралельною їй, по-друге зробив коло в Дніпропетровськ. Ну Дніпропроскочили швидко вночі місто порожньої вулиці хоч якосьвисвітлюються та й дорога в цьому місті мені більш-меншзнайома.
Виїхали з Дніпра за вказівниками на Запоріжжя і знову в дорогу. Нічі підступний асфальт, а точніше гребаний автодор. Що зробили цімудаки (інакше мову неповертається назвати) вони наколупали ям, такби мовити ямковий ремонт, і половину заасфальтували, а половину такі залишили випиляними "рівними" прямокутниками. Коротше їдеш і херзрозумієш яма перед тобою або свіжий шматок асфальту (бо яма, щоновий шматочок асфальту на старому полотні дороги в нічний часздається однаково). Спочатку об'їжджав потім пару разів проскочиввиявилося що це латки, і ось як тільки розігнався, адже до цьоговсе ж таки норм було, в середньому ряду знову ділянкузаасфальтовано …
Це я так подумав, або мені так захотілося. Але Автодору було виднішеі вони вирішили, що в цьому місці поки не час ремонтувати і простотупо випиляна і залита по краях смолою яма. Втім я як уе ...вдарився колесом лівим в цю яму у мене аж двірники включилися. Тутя зрозумів що це мінус друге колесо: (але поки потрібно триматися ідотягнути хоч кудись ближче до цивілізації. Ось попереду нагоризонті щось світиться, про цивільне заправлення.Заруливаю тудиколесо майже спущене але ще тримається. Спущено. Дістаю компресорнамагаюся накачати і тут розумію що диск від удару лопнув теж :(втричі пІчалька, але їхати потрібно час щось близько 3-ї ночі аботрохи більше. Накачав наскільки це можливо колесо виїхали унапрямку в Запоріжжя.
"їхав до тих пір, поки покришку не розірвало остаточно. Але правдавибору іншого не було. Машин на трасі немає. Час іде, починаєпотихеньку наказати на вулиці ось і перші авто з'являються, зупинятися ніхто не хоче або боїться. Нарешті то пригальмовуєлексус седан" якийсь, грю так і так продай докатку хлопці начебтопогодилися але я походу тупанув з розготівкою сказав що у мененапевно не така побажав їм щасливого шляху. Вони погодилися менепідкинути до Запоріжжя щоб я там знайшов шиномонтаж якийсь. Загаломзалишаю свою машину, товариша і свою другу половинку, а сам стрибаюдо водили в бусик і мчимо в Запоріжжі, як сказав водій я недоїхавкілометрів 15.
Близько п'ятої ранку я в незнайомому місті, без своєї машини знезнайомими, але дуже душевними людьми їздимо по сплячому місту впошуках робочого шиномонтажу, але фіг там, всі сплять. Водилабусика мені каже, давай ми заїдемо на базу розвантажимося спочатку, а потім закинемо тебе на шиномонтаж, де тобі повинні стопудоводопомогти. А що в мене є вибір? ! Поїхав зними вони розвантажилися івідвезли мене на якийсь шиномонтаж який мав відкритися чи то о 7 чио 8 ранку. Дякуємо їм величезне. Довезли висадили грошей ні копійкине взяли сказали чим змогли допомогли, чекай тепер тут поки щовідкриються і тут тобі точно допоможуть. Час близько 6-ї ранку.Чекаю, холодно, замерз сука, чекаю, ходжу туди сюди, оглянувоколиці, знайшов гуму яка теоретично могла б мені підійти, чекаю…близько 7.30 з'являється перший працівник цього шиномонтажу.Пояснюю ситуацію, хлопець бере свій домкрат збирає якесь колесо, стрибаємо до нього в авто і їдемо з усім цим за моєю машиною.Приїхали, мої всі дрімають, а че їм ще робити на задньому сидінні векліпсі особливо не поспіш :) Змінюємо розбите колесо і нашиномонтаж.
Як думаєте на цьому пригоди сколесами закінчилися? Барабаннийдріб…
Хрін там:)
Взагалі хлопець з шиномонтажу попереду на своїй машині я за ним насвоїй, телефон не взяв у нього. Він відривається трохи вперед бознає кожну ямку, а я ... Тадаммммм праве переднє (докатка моя) вямку і пшшшшшшшшш спустило я знову на узбіччі ось уже Запоріжжявидніється, у мене чуже колесо зліва, а хлопець кудись то дужедалеко відірвався і. Пробую відстукати обід підручними засобами, хрін там, знову знімаю колесо, тут уже і хлопець повернувсядивиться на мене грит а ти фартовий сміємося, котимо на найближчесто відстукуємо обід кувалдою і потужним компресором накачуємоколесо знову. Повертаємося, ставимо, їдемо до нього на шиномонтажнеспішно.
Поки варили диск і шукали хоч якусь пару гуми приміряв (попросивщоб притулили) інші диски, також хлопці розпитали де мене такпопало, я розповів, вони сказали ах так знаємо це місце нам всюзиму звідти машини привозили з побитими дисками, так зиму іпережили :)
, Запоріжжя, Запорізька область, Україна, впринципі непоганийсервіс.
Так я про пташку, за словами працівників сервісу випав десь ізгнізда і вони підібрали його до себе тепер живе у них, практично нелітає, і тирит блискучі колісні гайки, сказали що б стежив засвоїми:). Ну взагалі диск мені заварили, знайшли два ушлепанных досмерті колеса з грижами і саморізом (умовив що б на місце грижі ісаморіза латки поставили бо мені ще видувати і видувати і ще назадповертатися треба. Поставили їх (ці колеса) назад. Запитавподальший маршрут і Природно наш маршрут підкоректувався, хотілиїхати через Мелітополь як планували раніше але нас відмовилисказавши що там погана дорога, і через якісь села все набагатокраще, на тому і розпрощалися.Час близько 12.00 довго петляли і помісту не розуміючи як виїхати на дорогу.Вибрали маршрут як намздалося найкращий, нам сазали що через Енергодар їхати не вартомаршрут збудували такий як ми подумали хороший але мабуть де то бувповорот не туди, або як я б сказав ВНИКУДИ, пам'ятайте дорогу навідео з попереднього посту? Так ось нас попередили що дорога буде зприколами типу не розганяйся будуть ділянки хорошої дороги а потімбац і ні, ні, знову ні і потім хороша, так ось спочатку такприблизно і було, тільки навпаки, режим 5 км/год об'їзди узбіччям, полями, потім місцями розганявся аж до 80 і потім знову все поновій, але благо вже день у розпалі і в принципі видно. А осьдалі…
Автодорога Т 0403, Херсонська область, Україна (47.013031, 33).578111 координати на карті) десь між Нікополем і Каховкою
з подіями, що відбуваються зараз на сході нашої країни. Але тутКарл! що тут відбувалося? Як це можна назвати дорогою взагалі? Аякби я тут опинився вночі? На одній з таких ділянок, порівнявшисьіз зустрічкою, я запитав у них, а що там далі дорога є? Відповілищо кіл. Через 30 почне з'являтися.
Приблизно так воно і було на горизонті з'явився асфальт, а потімасфальт і цивілізація. Каховку (або Нову Каховку не так важливо)проскочили швидко, на одному з постів ДАІ мене зупинили запитали якя доїхав сюди і чому в мене очі червоні, пояснив ти ситуацію, пробили машину по базі (номерато Луганської обл.) кудись їїзаписали і побажали щасливого шляху. Я ж поцікавився у них як меніїхати далі і що чекає на мене по трасі, на що отримав відповідь, неси в порівнянні з тим звідки (з якого боку) ти приїхав дорогапросто ЗБС. Так воно й було. Вирішив наздоганяти втрачений час іпочав потихеньку наступати на педальку місцями розганяючись до 180.Машина летіла, дорога радувала, відстань до місця прибуття вже нездавалася вічністю. Настрій почав підніматися, але після того як нашвидкості близько 150 пролетів Т-подібне перехрестя на якому яповинен був поступитися дорогою (благо дорога була порожня), зрозумів що втома і безсонна ніч починає брати своє. Швидко всепереосмислив і вирішив поспішати вже нікуди і 100 -120 цього цілкомдостатньо. Так ми проїхали ще скільки то км. Поки я не ставпомічати що тяга як то почала падати, щоб не сіяти паніку, невидавав вигляду і ось приблизно о 16.00 ми дісталися місцяпризначення. Доброго дня Лазурне, вітай прохолодний піщаний пляж, вітай море. З обладнанням ми не наздогнали вона вже розвантажиласята поїхала назад. Зате приблизно через приїхав наш тренер, і щебагато друзів з Харкова які виїжджали рано-вранці але поїхали іншоюдорогою. Такою дружною компанією ми сіли вечеряти, і весь цей західплавно переріс у святкування Великодня. Забігаючи трохи впередрозповім, що готувати майданчик для обладнання до літніх зборів немало ніякого значення. Керівництво бази ще не підготувало накриття, і нам потім довелося приїжджати ще раз через місяць 1.06.16 але вжене на машині. Поплескатися.Але настав час повертатися додому

прощавай море, але ми знову незабаром зустрінемося.
Назад домовилися їхати колоною було 4 машини LX, Nissan Pathfinder, Skoda Octavia ну і мій Eclips я пояснив, що з машиною у мененегаразди і "відкинувся" один циліндр було вирішено що ятриматимуся посередині і якщо раптом чогось на шнурок і додому. Такі поїхали, але тим маршрутом як мали їхати спочатку, тобто. ЗЛазурного у напрямку Цюрюпінська потім на Мелітополь - Запоріжжя -Харків. Я намагався не відставати. Ще перед виїздом викрутив свічку2-го рого циліндра вона була вся в згорілому маслі, електродзаліплений нагаром, абияк почистив подумав що через це і тягазникла, взагалі не сильно те і допомогло. Коли в'їхали в містохолостий не тримав взагалі при скиданні газу глухла, це було те щезадоволення в незнайомому місті на кожному світлофорі: (прийняврішення для самозаспокоєння знайти СТО і типу дізнатися че змашиною.Сказали не знаємо таких не робили діагностувати нічим, (алеми те й самі з вусами) попросив поміряти компресію в 2 циліндрі і... Ви правильно здогадалися компресі 0, в решті все норм.Ну кудиподітися їхати треба тим більше, що від колони вже відстав.Довелося наздоганяти. Дорога була ну не сказати що відмінна, але натлі того, що я проїхав по дорозі до моря, це просто небо і земля...Була гидка ділянка між Мелеїтополь і Запоріжжям кілометрів в 70, але по ньому можна було спокійно їхати.
Далі вискочили на трасу і по прямій до Харкова, тримаючись усерединці, їхали 120-140 і це на трьох циліндрах. Загаломповернулися додому без пригод. Приїхали близько першої години ночі, втомився трохи.
Трохи відпочивши від поїздки зняв "голову" в результаті мінусвипускні клапани в другому циліндрі, на одному згорів пристойнийсегмент, на іншому тільки все починалося. Поміняв клапан притер, знову замінив сальники клапанів, знову розмірковую звідки ж масло вциліндрі? ! Катаюсь далі думки в голові не дають спокою. Холостогоходу немає :( димимо як і раніше.
Підсумок поїздки мінус диск, мінус дві покришки, потрібнопрокатувати докатку, + до всього заміна двох випускних клапанів, знову заміна 4ех сальників клапанів на 2 ром циліндрі, схоже щомотор Продовжуємо диміти і під'їдати масло
Через місяць у перших числах червня знову помчали в Лазурне але вжебез машини, цього разу зробили все що планували перед минулоюпоїздкою зібрали ринг, підготували базу, знову купувалися море,

трудимося
в процесі складання
і знову море 4.06.16
У липні з 14го почалися навчально-тренувальні збори,
УТС липень 2016.Доросла команда
на два тижні забув про машину було не до цього, та й голова трохивідійшла.

По поверненні зі зборів продовжував їздити як є.
Одного вечора повертаючись додому вирішив навернути пару гуртків порайону, насолоджуючись прекрасним осіннім вечором, і ось тутнаступаючи на газ я почув ТУК ТУК ТУК. Печаль. Потихенькуповертаюся в гараж ставлю машину і в засмучених почуттях вирушаюдодому.
Розбір двигуна показав чому причина, а втім це вже зовсім іншаісторія.

Хто подужав до кінця молодець. До нових зустрічей, неперемикайтесь.

Всім добра.

To be continued…
< /p>