Дніпропетровськ Україна — Софія Болгарія. Частина 2: Кам'янець-Подільський — Софія

Дніпропетровськ Україна — Софія Болгарія. Частина 1:Дніпро —Кам'янець-Подільський
Ранком ми прокинулися о 5 годині ранку, прогріли машину і поїхали унапрямку Чернівців, а потім наш шлях лежав у напрямку кордону зРумунією через пропускний пункт Порубне. Перед Порубним є заправкаWOG – там заливаємо повний бак. br/>
Потрібно впхнути якнайбільше українського бензину, оскільки вРумунії бензин коштує близько 30 грн за літр. Там трохи румунськихлей.

Оффтоп:румунські леї дуже кумедні — на деяких купюрах є прозоревіконце :)

<
Кордон пройшли приблизно за 30 хвилин.Пройшли без проблем.
Перед виїздом на КПП нас попросили зняти відеореєстратор, потімперевірили наші паспорти та техпаспорт на машину.

У черзі перед румунським кордоном

Після проїхали на наступне румунське КПП, де румуни заглянули всалон, попросили відкрити багажник, поставили кілька стандартнихпитань про алкоголь/зброю/наркотики і все — дорога вільна.

Оффтоп:машина у мене тонована навколо (крім лобового) — дужехотілося зберегти тонування, тому перед КПП я повністю опустивпереднє скло і так пройшов кордон. Ну і намагався не світити своївікна перед гайцями :) Відразу ж за КПП зліва є заправка Petrom тампотрібно обов'язково купити віньєтку - це податок на використаннядоріг. Взагалі купуємо цю віньєтку - вона дається на різний термін, я взяв мінімальний 7 днів. Вартість здається 3 євро.
Працює наступним чином:ти сплачуєш податок, твій реєстраційнийномер автомобіля вносять у базу і дають чек (дуже важливо зберегтичек і правильно продиктувати свій номерний знак! ) на дорогахРумунії стоять камери, які фотографують машину і перевіряють, чи євона в базі, якщо в базі машини немає — потрапиш на великий штраф! Дороги Румунії це казка і жах одночасно! /p>
Самі собою дороги просто відмінні — скло! Дуже рівні, із розміткою, знаками тощо. Найчастіше по дві смуги в кожну сторону. Якщопокриття погане то його вже ремонтують. Але є одне великеАЛЕ:постійно стоять швидкісні обмеження 70, 50 або 30 км на годину! Це просто неможливо! причому не можна перевищувати ні на кілометр.І скрізь стоять камери та гайці. Перші 250 км Румунією я поїхавдотримуючись правил у результаті витратив 5 годин часу! Потім язрозумів, що далі не може так продовжуватися, психонув, примостивсяза місцевим автомобілем-спонсором і погнав 100 - 150 км/год абонавіть більше не звертаючи уваги на обмеження - ось так їздитиможна! Хороша швидкість, чудова дорога і страх потрапитигайцям)))

Взагалі все стало просто, як кажуть:дуй та натискай)))

<
ПРО ЗАПРАВКИ:перед поїздкою закордон слід дізнатися про ціни набензин і якість місцевих брендів. Я з'ясував, що якість паливанайкраще на заправках Petrom та OMV - це одні з найдорожчихбрендів, але якість палива точно хороша. Для себе виробивправило:заправляю повний бак, коли бак стає на половину порожнімшукаю наступну заправку — таким чином можна бути на 100% впевненим, що бензину завжди вистачить до наступної гарної заправки. Колибільше половини шляху по Румунії було подолано посталопитання:їхати без відпочинку до самої Софії або зупинятися в районіБухареста на ночівлю.
Після недовгих роздумів вирішили не зупинятися на ночівлю та їхатидо Софії.
Оффтоп:румуни трохи дивний народ. Мова абсолютно незрозуміла і непіддається ніякій логіці) Часом було навіть складно запитати протуалет або замовити їжу. Всі люди, які нам траплялися, були якимисьтрохи шаленими =) Тому враження від країни подвійне.

Загалом Румунію ми подолали досить швидко і без пригод. Найбільшоюневдачею було те, що перед Бухарестом не побачив з'їзд на об'їзну, тому довелося проїхати через Бухарест. У місті нічого примітного мине побачили — звичайне місто, чимось схоже на українців. Насвітлофорах чіпляються пацанята з проханням помити лобове — інодібуло дуже складно від них відмахатися. Але все ж таки вдалося вмісті побачити пару красивих місць, тому не шкодую про скоєне)

Десь посеред Румунії — зупинилися перепочити і перекусити
Оффтоп:як завзятого автомобіліста, в Румунії вразили автомобільнібазари - це дуже великі майданчики (напевно площею в кількагектарів) всі заставлені машинами. Складно навіть уявити такукількість машин, не те що побачити. Це один з найменшихавтобазарів) Ми почали наближатися до кордону з Болгарією. КордонБолгарія-Румунія проходить річкою Дунай і є лише два мости через цюрічку один у районі селища Відін, а другий у Русі. Тому потрібноїхати до цих мостів або користуватися послугами порома, але цедодаткові витрати, а головне додатковий час.

Наш КПП був у Русі.Були навіть трохи збентежені — це зовсім несхоже на прикордонний контроль:спочатку просто шлагбауми на яких типлатиш за проїзд мостом.
Проїжджаєш міст — міст дуже високий і на даний момент у ремонті, тому стоять семафори і по черзі пропускають машини в обохнапрямках. Через те, що міст нереально високий, то на ньому здоровохитає від вітру, особливо відчуваються коливання, коли проїжджаєфура — аж страшно небагато)))

З'їжджаємо з мосту. Ці прапори дуже великі - приблизна довжинаполотна метрів 20 або 30. Після мосту невеликий пропускний пункт -при цьому ніхрена не зрозуміло куди їхати і кого чекати. У насзабрали документи та сказали проїхати вперед. Ми проїхали. Авиявилося, що потрібно було стояти там же. У результаті вони саміне знали, де нам потрібно чекати свої документи :) Але благо, всеобійшлося добре! Ми швидко забрали свої документи та поїхали далі.Звичайно ж я не забув опустити шибки, щоб не змушували здиратитонування.
Довгоочікувана табличка! ближнім світлом.

Після "прикордонного контролю" ми вперлися в заправку, тамкупили місцевої валюти — болгарських левів і купили віньєтку дляБолгарії. Але схема трохи не та — у Болгарії просто купуєш наклейкуна певний термін та клеїш її на лобове. Я купив віньєтку на 1 рік –вартість 35 євро. Взяв відразу на тривалий термін, тому що я тепермандрівник на дуже довгий термін) Болгарія зустріла нас неймовірносвіжим і вологим повітрям! Це неможливо описати словами — відчуттясвіжості та легкості, незважаючи на проїхані 700 км позаду.

Дороги в Болгарії хороші. В основному це стандартна двосмуговатраса – по одній смузі у кожну сторону. Траса періодично петляє міжгорами і пагорбами. Іноді відкриваються гарні види.
Швидкісний ліміт 100 км/год. Але я набрався сміливості і їхав100-120-130 іноді більше - хотілося вже швидше приїхати. Намагавсязнайти спонсора та їхати за кимось. Періодично стоять радари, якіможуть сфотографувати тебе та надіслати листа щастя або якіперевіряють наклейку на лобовому — чесно зізнатися слабо віритися вте, що камера може перевірити наклейку на склі, але так кажуть)
Загалом дороги Болгарії нам сподобалися.

Десь на трасі в Болгарії

Але далі було цікавіше! Звичайна траса змінилася намагістраль.
Магістраль це по дві-три смуги в кожну сторону з роздільником імаксимально дозволена швидкість 140 км/год! Але радарів та гайцівпрактично немає, тому можна топити і більше.Коли шукав собіхорошого спонсора на магістралі зачепився з новим мерседосом 6.3biturbo і новенькою audi А7. Ці хлопці просто мабуть поїхалипоганяти в горах магістраллю, так як часто один одного обганяли, знімали на відео і здорово гарчали своїми двигунами в тунелях. Умене звичайно ж машина набагато слабша, але я все ж таки зачепивсяза них і магістраль подолали разом, причому досить гідно завждитримався поряд з ними. Це була незабутня поїздка! Вже було темно.Відмінна звивиста магістраль серед високих гір, яка петляє міжгірами, піднімається вгору або опускається вниз або періодичноховається у довгих тунелях! Висока швидкість та відмінні швидкідрузі))) Поганяли ми дуже здорово! Залишилося багато вражень! Потімпісля одного великого підйому і повороту нам відкривсяприголомшливий вид на всю нічну Софію! Велике місто, все у вогнях іперед нами, як на долоні!
Ми спустилися з цього підйому і в'їхали в нічне місто — вже булоблизько 23:30. У місті досить легко орієнтуватися, зрозумілірозв'язки, дорога переважно хорошої якості. Ми швидко знайшлиготель, сховали нашу машину-герой на підземному паркінгу тазадоволені добрими результатами нашої подорожі вирушиливідпочивати!

Відпочиває після довгої дороги!

Після цього було знайомство з Софією, з новим робочим місцем тапошуки постійного житла. Відгук про Софію:місто досить хороше. Цене те ідеальне європейське містечко, яке ми звикли бачити наблакитних екранах телевізорів. Але дороги хороші, комунальні службипрацюють добре, багато торгових центрів, багато нових будівель, досить непоганий міський транспорт. А головний плюс це звичайномісце та розмір містечка. Він не мегаполіс, але при цьому доситьсучасний. Навколо міста гори та краса! Досить зовсім недалековиїхати з-за міста і можна знайти сотні чудових місць! У самомумісті дуже багато красивих і чистих парків. Такий вид з вікнаготелю зустрів нас ранком) Таксисти. 50% таксистів це цигани) Алезавжди таксі з лічильником та чеками. Можна оплачувати карткоюПриклад хорошої дороги Багато таких новеньких автобусів. Щоправдачасто вони не люблять включати кондиціонери — заощаджують щось…
Метро
Один із численних парків-скверів
На окрему увагу заслуговує автомобільне життя Софії.
Почнемо з того, що вживані машини коштують дуже дешево! Старийфольцваген можна купити за 200-300 євро, а гарну свіженьку машину2004-2007 років можна взяти за 2000 євро. Ну а якщо отримати 6000євро то можна взяти якийсь фарширований мерс Е-класу або ауді а4або а6.Тому машин тут багато. У центрі міста є проблема зпарковками і трохи пробок.
Більшість болгар абсолютно не паряться з приводу своїх машин, оскільки вони можуть купити собі нормальну машину за 1000 євро, відкатати на ній поки вона не розвалиться і просто взяти іншумашину.
Також у Софії багато гонщиків! Багато молодиків люблять навалитибоком на старенькому бумері з прямострумом. Або принизити старухонду. З головою вистачає і колгосп-тюнерів і досить гарнихекземплярів — про це буде окрема посада. Ось якось так. На цьомурозповідь про переїзд закінчена.
Якщо є якісь питання — ставте, з радістю відповім чим зможу.

Пізніше я напишу про те, чого ми побачили в Болгарії і куди потімще подорожували.