Гучно і з виєм крадемося через кущі до точки :)
Передісторія.
> Мені дуже хотілося поїхати на ці змагання.Неважливо, що вонидалеко, неважливо, що виникла купа проблем.Мені цікаво, мені цікаво ізі мною погодився поїхати досвідчена людина, яка взяла на себеобов'язки з виховання криволапої водія/починку машинки/штурманстваі іншим проблемам змагань Що ще потрібно для повного щастя участіта отримання кайфу від процесу?
Наявність спорядження Не питання — протягом одного вечора обдзвон іоб'їзд усіх друзів і знайомих з проханнями позичитистропи/шакли/корозахист та інші дрібні, але необхідні вгосподарстві речі.
І, звичайно ж, не буває пригод без пригод У середу ввечерівиявляємо, що машина не може їхати на змагання — нова гума затираєвсе, що тільки можна.У четвер радую цю обставину найдорожче СТО.СТО морозиться та намагається з'їхати поясненнями "так і має бути".Розумію, що так бути не повинно, але для аргументованого пояснення, чому те, що вони зробили, таки є х…й некоректною реалізацієюпоставленого завдання, досвіду не вистачає. Викликаю підкріплення увигляді важкої артилерії — Ларса, який є мультизадачним штурманомбідної Тидри. Після чого тихесенько відходжу вбік, з тихоюзловтіхою і милою посмішкою схожою на оскал спостерігаю зарозмазуванням механіків СТО рівним тонким шаром по дрібних деталяхнавколишнього рельєфу. О 17:30 лунає дзвінок "здрастуйте, машинаготова, ми все-все перевірили, вона точно в порядку". Стрибаю втаксі, за півгодини забираю машину, за годину забираю Ларса, міткуємося до найближчого супермаркету за продуктами. 8-ї вечора —ми викочуємося на Обухівську трасу.
Ніч, злива, всередині Тидри затишно, грає музика, блищить усвітлі фар дорога… Здається, весь світ зник. Є тільки ти й машина, що мчить уперед. І здається, що так завжди буде. Ніч, злива тадорога.
Пригоди починаються!
Пригоди у нас почалися ще на під'їзді до табору. 12-й годині ночі.Ми крутимося в радіусі 500м-1км від табору оргів і не можемо знайтипроїзд. Моє в'якання на тему "а давай подзвонимо і запитаємо якпроїхати" відкидається не дивлячись "ганьба, приїхали на трофі, ане можемо знайти старт."
Півдругої ночі.Ми, як і раніше, шукаємо старт, але в повітрі витаєідея поставити намет прямо посеред поля, куди ми заїхали. І вжевранці розбиратися, де цей злий чий хитрий старт. Але, втех.Регламенті до змагань вимоги до мозку учасників прописані небули, і ми їх явно залишили в Києві. Пошуки продовжуються. Задеякий час бажання поспати бере своє. Приймається рішення "йдемо поазимуту". Якщо застрягнемо — заночуємо, а вранці попросимо насвиловити з того місця, куди забралися. Ми на дорозі. І начебто — напотрібній дорозі! Піднімаючи купу бризків з говень, вкочуємося настартовий майданчик. Ідемо знайомитися з рештою, ставимо намет іспати-спати-спати! Вранці — сніданок, брифінг, спускаємо колеса, одягаємо жилети і біжимо фотографувати крапку 0.
Хе, поки що чистенькі!
Мимо з ревом проносяться екіпажі класів ТР-1 — ТР-3. У класу "туризм" з ними різниця в півгодини, щоби під нігтями не плуталися; ) Саме таке пояснення дали орги. Ми з ними абсолютно згодні.Зрештою, лунає постріл — наш старт! Каски на голову і вперед! Раз, калюжа, два, калюжа, три калюжі аж через капот бризки і… раптомелектрика закінчується. У самому прямому сенсі цього слова. Першаідея — надто сильні бризки, чи залило дроти, чи ще щось. Стоїмо, сохнемо. Повз проїжджав екіпаж ТР-1, прикурили нас. Наче завелися.2 хвилини роботи - і знову глухнемо. Стоимо далі. Приїжджаютьхлопці з нашого класу, пораються з нами, заряджають. Начебто можемоїхати і не глухнемо. А, не — знову затихли.
Допитливий огляд всього підкапотного відкриває причинунеприємностей. А клема генератора в нас на соплях висить. І навколоаж дроти оплавлені! (тут було багато нецензурних виразів, щохарактеризують тих майстрів, хто збирав машинку в купку). У тихійнадії, що причину знайдено та усунено, прикручуємо клему на місце, прикурюємося — вау, їдемо далі!
Продовжуємо спробу взяти нашу першу точку — №7.
Проселочна дорога, польова дорога, лісова дорога, скочуємося майжев русло річки якоюсь вимоїною і... Глухнемо. Електрика зновузакінчується. Стоїмо намертво в якійсь .Опі світу, довкола — лишезлі комарі. Шансів вибратися самим ще менше, ніж зустрітидинозавра. Напевно, світобудова просто вирішила ткнути носом у те, як багато довкола хороших людей, готових прийти на допомогуабсолютно незнайомим, брудним. До чортиків громадянам, схожим напомісь бомжа та болотного щура. Чи не за гроші, а просто так. Томущо люди, якщо вони люди, завжди допомагають один одному. А останнімчасом стало здаватися, що ми забули, як це — допомогти комусь простотому, що ти можеш це зробити. З 8-ї години гонки на те, щобвитягнути нас з промоїни і відбуксирувати на трасу. А такождопомогли розібратися, що сталося. Генератор, за фактом, спалив самсебе — здохнув діодний міст.
Номер два. Орги, які були готові зняти з чиїхось машинтабору акумулятор, щоб ми могли доїхати до автомайстерні вСмілі.
Номер три. Хлопці на Ниві, які побачили нас на узбіччітраси, зупинилися і відбуксували нас до Сміли. А також залишалися знами весь час, поки ми не знайшли допомоги. Раптом нас кудись далітягнути треба буде?
Номер чотири. Автоелектрик Сергій Сергійович Ляшенко. Якийпісля нашого дзвінка зі слізним проханням сказав, що робочий деньзакінчено, і він уже поїхав додому. А через 10 хвилин передзвонивіз ом "ех, чекайте, хто вам ще допоможе у суботу після обіду."Приїхав, провозився з нами купу часу і таки полагодив померлийгенератор. До того часу, як Тидра стала здатна завестися сама і незаглохнути через півхвилини, більшість часу гонки пройшла. Мизрозуміли, що нічого в спортивному плані нам уже не світить. Але -і фіг з ним! Місця ж найкрасивіші! Через 4, 5 години після початкугонки борт №7 повертається на дистанцію! І ми ні секунди непошкодували про прийняте рішення. Корова-корова, ти навіщо наберезу лізеш? Черкаські джипери суворі. Мені іноді було вкрай важкозрозуміти ЯК автомобіль у стоку може взяти деякі точки. А на березіцукерки ростуть! І ось під таким кутом машині потрібно забратисябез лободи ще метра на 3 вище, щоб була можливість взятикрапку…
При спробі заїхати траверсом на чергову точку Тидра з'їхала бокомуниз і майже лягла на дерева. Йде процес вивільнення колеса. Осьнавіщо орги в тех.Регламенті прописали наявність сокири вобов'язковому спорядженні!
До речі, з усього переліку спорядження ми не використовували хібащо лопату. Навіть ручна лебідка і корозахист знадобилися! Порося іболото :) Все щасливі. На фініш ми приїхали за 10 хвилин дозакінчення КВ безмірно задоволені собою і тими точками., яківийшло взяти, злегка очманілі від тих точок, до яких нам навітьпід'їхати до ладу не вдалося. Віддали на реєстрацію знайденийЛарсом у лісі Гармін, одержали за нього пляшку пива. :) Потім трохиотримали по шиї за те, що налякали оргів дзвінком з .Опи світу іпотім не з'явилися в таборі і не вийшли на зв'язок. Довелосярозповісти нашу сагу про ремонт.Орги захопилися.
Найбільший сюрприз чекав на нагородження, коли борт №7 викликали танагородили "за волю до перемоги"!
>
Велике спасибі OFF-ROAD Cherkassy club Клуб 4х4 за ці приголомшливівихідні, цікаві точки, найсмачніший бограч, вечірній концерт іпросто чудову душевну компанію чудових людей! І дякую моємутерплячому напарнику, я б себе вже разів 10-ть убила і закопала зате, що витворяю іноді за кермом. Дорога, дорога, веде відпорога
Веде від порога, до мрії блакитний.
Нехай світ неосяжний, але все ж приємно
Коли ти крокуєш назад додому.
По дорозі додому
По дорозі додому
Коментарі4
і це пише дівчина ...) навіть не усвідомив досі, як таке може бути))))) Відмінний захід!
) ) )Хлопці-організатори просто молодці. У них вийшло дуже-дуже душевно і приємно провести змагання. Особливо радувала загальна готовність допомагати один одному. Це дійсно здорово, коли тобі допомагають або ти допомагаєш. беруть крапку і змотуються ...
Просто немає слів! Я захоплений!
Дякую ) Ми з усіх сил намагалися знайти пригоди! Пригодам сховатися не вдалося )