Полтава. Весна.

Це має бути розповідь про чергову одноденну поїздку, але…
Не дивлячись на всю красу, яку вдалося побачити за ці півдня — длямене всі враження затьмарилися. І виною цьому був обраний мноютранспорт, чи то мені не щастить, чи то руки з дупи…
А може, все ж таки, у автомобілів є душа і душа цього автомобілявідчуває, що нам не по дорозі…<
Я знаю, що сам вирішив заощадити на поїздці, адже витрата у Каддікарівно в 2 рази менша, ніж на моєму Форестері, але вже не вперше моєбажання заощаджувати саме таким чином обертається вкладеннями времонт. Щоразу сума ремонту виходить більше 150$.
Минулого разу був пробитий картер, цього разу…
Спочатку нічого не віщувало біди, всього лише лопнула скобакріплення втулки переднього стабілізатора.< Я вже змирився зістукотом об кузов з боку дна автомобіля протягом 200 км шляху. Натижні віджену Каддіка на сервіс. Там всього-то скоба кріплення, нухай навіть 4$, та пара втулок стабілізатора, ще на 10$… Як же япомилявся… Як виявилося пізніше, окремо скоби не продаютьсявзагалі, хоч і мають свій каталожний номер, та й втулки, абоFebest, або місцевого виробництва, або оригінал, але лише у зборізі стабілізатором!
Що за нахер? ! Невже стабілізатор ходить рівно стільки, скількивтулки стабілізатора? Невже немає жодного виходу із ситуації? Знашими дорогами втулки ходитимуть 15-20 тиць! і щоразу віддавати по150$ за новий стабілізатор? Ну добре, це мій біль, це явідволікся.
За цей короткий вихідний ми відвідали Співаючі тераси, Опішнянськиймузей гончарства,

Будинковий гай у Диканьці,
та й саму Полтаву.
Як видно по фото — стабілізатор був не єдиною проблемою в ційпоїздці, у скарбничці ще й пробите колесо.
Висновок можна зробити лише один — не заощаджуйте наавто-подорожах.