Вереснева відпустка. Частина друга - Кіровоградщина.

Привіт Комради!
Продовжую розповідь про вересневу відпустку. Дорогою прямування напівдень, наступна область — Кіровоградська. Ця область не дужебагата на історичні події та пам'ятники, основний дохід області зарахунок сільського господарства, але в землі Кіровоградщиниховається майже вся таблиця Менделєєва, тут виявлено поклади міді, вольфраму, молібдену, вісмуту, срібла, олова, ніобію та багатьохінших металів, загалом в області налічується близько 340 родовищкорисних копалин. Розробляється лише третина.Господарське значеннямають родовища бурого вугілля, горючих сланців, залізняку, графіту, уранової сировини для атомних електростанцій.За останнє десятиліттяна Кіровоградщині відкрито велике родовище золота.За прогнозамигеологів, на території області можливі родовища платини та алмазів.кімберлітових трубок).
Раз історичних місць практично немає, вирішили оглядати якісьродовища, що розробляються. Зрозуміло, до золота нас не допустять, а до урану не дуже й хочеться! На допомогу зазвичай прийшов дідусьГугль. Дорогою показував два вугільні розрізи:Костянтинівський іМорозівський.
Ось тут шнівка нас і радує в черговий раз, добиратися до кар'єрівпотрібно польовими дорогами. Але скрізь натикаємось наперепони:рови, бетонне сміття, залишки наслідків сильних пожеж. Унезрозумілих моментах намагаємося об'їжджати все це просто куди очідивляться. Добираємось до довколишнього села і місцеві намвідкривають правду. Виявляється, кар'єри викупив якийсь олігарх ізбирається пускати під розпил всю техніку кар'єрів. А для того, щобчужі не шастали, його команда і влаштовує перепони на шляхахпід'їзду. Кар'єри ретельно охороняються! Але шнива — це авто дляшпигунів. Відкриваємо гугл і буквально по полях кукурудзи, по ярахне ходіння прориваємося до мети. І ось кар'єр — дух від побаченогозахоплює! Костянтинівський вугільний розріз — перший дорогою врайоні Олександрії, де можна побачити покинуту унікальну кар'єрнутехніку. Це наймолодший вугільний розріз ГХК "олександріявугілля" —введений в експлуатацію у 1987, проте з 2010 року не працює кар'єрпоступово затоплюється. У найкращі часи тут видобували понадмільйон тонн вугілля на рік. Тут можна побачити законсервований16-ківшовий роторний екскаватор ЕРШРД-5250 масою 4100 т, висотоюпонад 30 м з конвеєрною льотною довжиною 190 м. Також доступний дляогляду німецький багатоковшовий ланцюговий екскаватор TAKRAF.
Морозівський вугільний розріз — другий на шляху в районіОлександрії. Введений в експлуатацію у 1970. Був одним ізнайбільших буровугільних кар'єрів країни. У 2004 р. Видобутокзупинився через фінансові проблеми підприємства, яке вирішеноліквідувати. Кар'єр поступово затоплюється ґрунтовими водами.Унікальну гірничодобувну техніку ріжуть на брухт.Зокрема, гігантський крокуючий-рейковий роторний екскаваторЕРШР-1600 масою близько 4 тис. Т. Продуктивністю 1600 кубометрів нагодину. З одного берега кар'єра на інший перекинуто єдиний вУкраїні транспортно-відвальний міст довжиною понад 300 м. Міст ідва екскаватори — довоєнні, німецького виробництва.

Сказати що враження від побаченого переповнювали нас... Вонипросто зашкалювали! Це справжній цвинтар екскаваторів-гігантів.Емоції підкріпилися адреналіном – нас помітила охорона на іншомуберезі. Сигналя і моргаючи фарами нам у наздогін рушили два джипи.Довелося нести ноги, машинка не підвела - відірвалися чи напевно несильно нас і переслідували, так злякали.
От чому б не зробити парк затонулої техніки? Але бабло правитьсвітом і гадаю найближчим часом ці цвинтарі екскаваторів станутьісторією — розпил уже в розпалі!
Ніч нас застала в обласному центрі — Кропивницькому. Booking даврекомендації щодо вибору нічлігу — приватний готель «Орхідея».Рекомендую всім, хто буде у місті у справах чи проїздом. Приємнодбайлива господиня, адекватна ціна, смачний сніданок і навіть єбасейн та сауна. Вранці зі свіжими силами, продовжуємо шлях упошуках дивовижного. Машинка теж відпочивала.

Погодка шепоче, а довкола краса! цікаву конструкцію водонапірноїбашти. Це унікальна пам'ятка архітектури — одна з перших у світігіперболоїдних конструкцій — сталева ажурна сітчаста водонапірнавежа. Гіперболоїдна вежа в Помічній побудована в 1934 році запроектом великого інженера та вченого Володимира ГригоровичаШухова. Загалом у світі таких веж залишилося 11 із понад двохсот, побудованих В. Г. Шуховим. Найвідоміша — Шуховська вежа наШаболівці в Москві.
Шуховська вежа має висоту приблизно 20 метрів, двоярусна. Нижнявежа має об'єм 300 кубічних метрів, верхня – 90 кубічних метрів.Був там і паровий котел для підігріву води взимку.
Під час відступу у березні 1944 року з міста фашисти хотілипідірвати вежу. Заклали вибухівку симетрично з обох боків. Вибухпролунав водночас. Башта піднялася в повітря (очевидці кажуть, щодесь на метр і ніби на мить зависла), а потім повільно осіла наде-не-де пошкоджені опори. Пізніше було проведено ремонт, алевикористовувати вежу за призначенням було неможливо. Так стоїтьвона і понині.
Спорудження вражає своєю величністю, ажурністю. Кіровоградщині ізсолодкою назвою — Цукроваров (цукор українською — цукор). Інтерес утому, що він існує, але в карті його немає. Місто-примара, ще одинрай для сталкерів. Проїхати повз нього не можливо, цікавість беревгору. Невеликий гак дорогою і вдалині на тлі приватних будинків, гусей, тракторів та решти всіх звичних атрибутів українськогоселища видніються багатоповерхівки. Нам туди. Цілі мікрорайонипокинутих будинків, достаток зелені, постапокаліпсичні пейзажі таабсолютне нерозуміння, де ж ти насправді опинився. Заходиш уперший-ліпший під'їзд, підіймаєшся сходами без поручнів і, прийшовши до тями від легкого запаморочення, довго розглядаєшпокинуті квартири. — ось воно, житло мрії, яке багато хто не можесобі дозволити. Стає ясно, чому люди у 1980-х їхали сюди з усьогоСоюзу. Наприкінці минулого століття у Цукроварові функціонувавцукровий завод, який посідав третє місце за обсягами виробництва вСРСР. А коли він збанкрутував, люди почали масово виїжджати, залишаючи своє житло з речами та меблями. Далі в місто завіталимародери, які все цінне винесли і вивезли, остаточно спустошившийого. Чоловік, хоча колись 920 квартир було розраховано майже натисячу сімей. Місцеві змушені заготовляти дрова на зиму, носитиводу з вуличного стовпчика і жити в квартирах, оточених пусткою.Уявіть, з одного боку, у вас є сусіди, а з іншого — порожняквартира, де гуляє вітер. Звичайно, люди намагаються селитися водному під'їзді, щоби було тепліше і не так страшно, алезустрічаються й поодинокі квартири. На щастя, світло у місті є, тому на деяких вікнах заселених під'їздів можна побачитисупутникові тарілки. Картина контроверсійна:половина будинку чорнієвід запустіння, решта ж — із фіранками та білими тарілками.
На вулицях Цукроварова тихо. Дітлахи, побачивши чужих, одразуховаються у звичні та безпечні для них недобудови та проводжаютьвас поглядом. Бабусі, які сидять на лавках та пеньках, замовкаютьта обережно розглядають новоприбулих. Немає сміху, гучних розмов, шуму машин. Тут немає самого життя.
Бує, проходиш повз будинок — і собака починає шалено гавкати. І всеніби так, як треба, як у селі. З однією різницею собак тримають неу дворі приватного будинку, а в під'їзді. Для охорони.
Подорож до Цукроварів не підніме настрій, не стане приводом длявихваляння. Ви поїдете звідти з негативом, із несприйняттям, ізпорожнечею в душі. Що це та хто ці люди, які там живуть? Інфантиличи жертви неуважності та байдужості своєї країни?
З незрозумілими почуттями поспішаємо покинути це місце.
Наступна зупинка на шляху ще один об'єкт розвалу СРСР, алецікавіший — музей ракетних військ стратегічного призначення .

Розташований він на засекреченій раніше ракетній базі, дезбереглася відповідна атмосфера, озброєння, обстановка та унікальнеобладнання. У радянські часи це була точка дислокації штабу дивізіїРакетних військ стратегічного призначення. Фактично місце єповноцінною фортецею із замаскованими численними підземнимикомандними пунктами, шахтами для запуску сучасних ядерних ракет.Після оголошення незалежності країни Україна розпочала процесядерного роззброєння. Незважаючи на це, вдалося зберегти незайманимкомандний пункт із усім наземним обладнанням. Сьогодні він єчастиною музею, екскурсоводами якого є кадрові колишні військовіофіцери, які проходили службу в цій частині.
Головний експонат музею – РС-20 «Воєвода». У натовськійкласифікації - SS-18 "Satan". Красуня.
Трохи цифр. Ракета важить 211 тонн, 34 метри в довжину та 3 метри вколі. Максимальна дальність стрілянини – 15000 км. Усередині – 10бойових блоків із вибуховим еквівалентом 750 кілотонн тротилукожен. Ракета Р-12. Виглядає не дуже страшно, але саме через них у1962 р. Почалася Карибська криза. Такі ракети цілком могли статиголовною зброєю Третьої світової.

На території ще багато всяких ракет, часу не вистачить вивчати.Знищувати ракетні бази почали в 1994. Частину підірвали, частину -просто завалили будівельним сміттям і залили бетоном. Останнюшахтно-пускову установку підірвали 2001 року. Ця шахтно-пусковаустановка — єдина у всій країні, яка частково збереглася. Шахтазалита бетоном приблизно на дві третини, усередині звили гніздоластівки. Кришка важить 120 тонн, вона повністю відкидається всьогоза 8 секунд. Поряд із шахтою – транспортувальники. Їхвикористовували рівно два рази – коли 1985-го привозили нову ракетуі 1994-го, коли відвозили. Так зверху виглядає підземний команднийпункт. Витримує пряме влучення ядерної боєголовки.

По території бази ніхто не ходив, всі пересування – лише підземлею. Підземні тунелі тут називають терни. Глибина – 3 метри. Постінах прокладено всякі дроти та інші комунікації. Майже як уметро. Усі системи у робочому стані. На радість туристам включаютьсистему вентиляції. Гуде страшно. Пройшовши 155 метрів по потерні, потрапляємо на верхній поверх командного пункту. По суті коженповерх – це маленька кругла кімната. Усередині тісно - діаметртрохи більше трьох метрів. Спускаємося вниз. Туристів пускають лишена 11 рівень (другий знизу) – до самого командного пункту.Звідсиможна було запустити десять ракет. Сам командний пункт можевитримати пряме влучення ядерної боєголовки. Тут стоять авіаційнікрісла – щоб чергових від ударної хвилі не розплющило об стіни, вони пристібалися ременями. Та сама «червона» кнопка. Насправді –сіра та непоказна. Щоб запустити ракету, потрібно на двох пультаходночасно натиснути кнопки і повернути ключі. Чергували тут лишеофіцери у званні не молодші за майора. У мирний час по двоє, у разізагрози війни – по троє. За словами екскурсовода, відставногоракетника, на посилену службу за весь час їх переводили лише дварази – 1962 року під час Карибської кризи та 1968 року післяПразької весни.

Крім ракет та тягачів на території багато іншої військової техніки— танки, гармати, літаки та інші. Але ця техніка привезена тавстановлена ​​для антуражу музею і до самої ракетної частинивідношення щодо застосування не має. Але все одно цікаво ідопитливо. Коли виходиш з такого музею розумієш, що світ тендітнийі одна кнопка може знищити все, чим ми живемо і дихаємо. Про всяквипадок три "воєводи" може стерти з лиця землі територію таку якУкраїна.
Так, комради — всім миру і добра!
А ми продовжуємо подорож по області з депресивними залишкамиспадщини СРСР. Досить, потрібен позитив — скоріше на природу!
Урочище "каскади" — одне з найкрасивіших місць на Кіровоградщині, —знаходиться в каньйоні річки Буки. Це одне з небагатьох місцьрозповсюдження природних водоспадів на Наддніпрянській височині тарівнинній частині України в цілому. Тут знаходиться місце виходу наповерхню масивної брили нижньопротерозойських гранітів тамигматитів — елементів найдавнішої тектонічної структуриУкраїни.

Природа тут дивовижна! Незліченні водоспади та дивовижний світфлори створюють унікальний ансамбль стихій:води, повітря та землі.Настає умиротворення, природа та краса лікують.
Після індустріальної подорожі пострадянською Кіровоградщиною зусіма залишками минулого СРСР, в'їжджаємо до Миколаївської області.Але це буде третина подорожі…
"на посилену службу за весь час їх переводили лише два рази – у1962 під час Карибської кризи та у 1968 після Празької весни. Крімракет і тягачів на території багато іншої військової техніки -танки, гармати, літаки та інша. Але ця техніка привезена тавстановлена ​​для антуражу музею і до самої ракетної частинивідношення щодо застосування не має. Але все одно цікаво ідопитливо. Коли виходиш з такого музею розумієш, що світ тендітнийі одна кнопка може знищити все, чим ми живемо і дихаємо. Про всяквипадок три "воєводи" може стерти з лиця землі територію таку якУкраїна.
Так, комради — всім миру і добра!
А ми продовжуємо подорож по області з депресивними залишкамиспадщини СРСР. Досить, потрібен позитив — скоріше на природу!
Урочище "каскади" — одне з найкрасивіших місць на Кіровоградщині, —знаходиться в каньйоні річки Буки. Це одне з небагатьох місцьрозповсюдження природних водоспадів на Наддніпрянській височині тарівнинній частині України в цілому. Тут знаходиться місце виходу наповерхню масивної брили нижньопротерозойських гранітів тамигматитів — елементів найдавнішої тектонічної структуриУкраїни.
Природа тут дивовижна! Незліченні водоспади та дивовижний світфлори створюють унікальний ансамбль стихій:води, повітря та землі.Настає умиротворення, природа та краса лікують.
Після індустріальної подорожі пострадянською Кіровоградщиною зусіма залишками минулого СРСР, в'їжджаємо до Миколаївської області.Але це буде третина подорожі…
"на посилену службу за весь час їх переводили лише два рази – у1962 під час Карибської кризи та у 1968 після Празької весни. Крімракет і тягачів на території багато іншої військової техніки -танки, гармати, літаки та інша. Але ця техніка привезена тавстановлена ​​для антуражу музею і до самої ракетної частинивідношення щодо застосування не має. Але все одно цікаво ідопитливо. Коли виходиш з такого музею розумієш, що світ тендітнийі одна кнопка може знищити все, чим ми живемо і дихаємо. Про всяквипадок три "воєводи" може стерти з лиця землі територію таку якУкраїна.
Так, комради — всім миру і добра!
А ми продовжуємо подорож по області з депресивними залишкамиспадщини СРСР. Досить, потрібен позитив — скоріше на природу!
Урочище "каскади" — одне з найкрасивіших місць на Кіровоградщині, —знаходиться в каньйоні річки Буки. Це одне з небагатьох місцьрозповсюдження природних водоспадів на Наддніпрянській височині тарівнинній частині України в цілому. Тут знаходиться місце виходу наповерхню масивної брили нижньопротерозойських гранітів тамигматитів — елементів найдавнішої тектонічної структуриУкраїни.
Природа тут дивовижна! Незліченні водоспади та дивовижний світфлори створюють унікальний ансамбль стихій:води, повітря та землі.Настає умиротворення, природа та краса лікують.
Після індустріальної подорожі пострадянською Кіровоградщиною зусіма залишками минулого СРСР, в'їжджаємо до Миколаївської області.Але це буде третина подорожі…
"тут знаходиться місце виходу на поверхню масивної брилинижньопротерозойських гранітів та мигматитів — елементівнайдавнішої тектонічної структури України.
Природа тут дивовижна! Незліченні водоспади та дивовижний світфлори створюють унікальний ансамбль стихій:води, повітря та землі.Настає умиротворення, природа та краса лікують.
Після індустріальної подорожі пострадянською Кіровоградщиною зусіма залишками минулого СРСР, в'їжджаємо до Миколаївської області.Але це буде третина подорожі…
"тут знаходиться місце виходу на поверхню масивної брилинижньопротерозойських гранітів та мигматитів — елементівнайдавнішої тектонічної структури України.
Природа тут дивовижна! Незліченні водоспади та дивовижний світфлори створюють унікальний ансамбль стихій:води, повітря та землі.Настає умиротворення, природа та краса лікують.
Після індустріальної подорожі пострадянською Кіровоградщиною зусіма залишками минулого СРСР, в'їжджаємо до Миколаївської області.Але це буде третина подорожі…