Продовжую розповідь про вересневу відпустку. Вибачте, за такі довгіперерви в публікаціях — бракує часу катастрофічно. Зима тількипочалася, думаю до весни встигну закінчити… :)
Рибаківка, Очаков Але є ще безліч найцікавіших історичних іприродних пам'яток Практично всі ці пам'ятки розташовані поблизурічки Південний Буг — одна з небагатьох річок у Європі, на якій щезбереглися пороги.
емігія! ", що в перекладі "млинець це ж моя земля" (місцева версія).Мігея – це справжня родзинка України, маленька Швейцарія на річціПівденний Буг. Це гірська країна серед безмежних степів. Гранітнівиходи кристалічного щита утворюють красиві скелі по берегах іруслі річки. У 2009 році тут був створений національний природнийпарк "бузький Гард"./p>
Місцеві аборигени швидко адаптувалися під природні особливостісвоєї місцевості. Тури вихідного дня з доставкою з будь-якогокуточка України, прокати спорядження і т. Д. Молодці!
Великий млин у Мігії побудував місцевий поміщик Йосип Скаржинськийу 1888 році. П'ятиповерхова будівля, збудована серед велетенськихбрил з каменю та цегли, нагадувала палац-замок. У свій час це булодосить потужне промислове підприємство, яке виробляло до 3 тисячпудів борошна на день. За радянських часів млин переобладнали нагідроелектростанцію, яка працює і зараз. Потихеньку зовнішнійвигляд упорядковують.
На території парку "бузький Гард" є ще одна визначна пам'ятка —Мігійське радонове озеро, з неймовірно блакитним відтінком води.Очевидці розповідають, що в озеро можна пірнати зі скель – йогоглибина сягає 42 м, а дно – безпечне, не кам'янисте. Екзотичнеозеро знаходиться у занедбаному гранітному кар'єрі. За радянськихчасів там добували камінь. Грунтові води наповнили кар'єр – так іутворилося це водоймище. Вода неймовірно блакитного кольору.Спустилися на авто прямо до води по старих дорогах, накатанимиколись вантажівками, що возять камінь. Ще той драйв! По дорозівисмикнули відчайдушну пузотерку, що зависла на камінні. Ну разз'їхали вниз, треба ж забратися нагору гірською дорогою. Ух нелегко машинці було, люди на верху дивилися з подивом на нас — мизмогли дістатися тільки до верхнього уступу над озером. Бізнес ісюди дістався:прокат аквалангів, туристичного спорядження, наметовікемпінги, громадське харчування тощо. Але особливо відзначу зрозваг:Тролей - це швидкісний спуск на ролику по круто похиломутросу. Їдеш собі такий на висоті, довкола краса - адреналінзашкалює, "цеглини" випадають. Раз спробувати можна. Ну і гойдалкадля космонавтів присутня. Взагалі відпочити тут можна в компаніїкруто! Зараз Мігея — це частина ландшафтного паркуГранітно-степове Побужжя, Мекка для істориків та етнографів, художників та поетів, скелелазів та туристів водників. А мирухаємося далі. Дідусь Гугл підказав, що поряд є страусина ферма«Кременівський страус» с. Кременівка. Забавні вони все ж такиптахи, але чесно кажучи коли стоїш поряд з такою пташкою у свійзріст — якось не по собі. Є в них щось від динозаврів.
Тут нас нагодували чудовим борщем на страусиному бульйоні і подалижарке зі страусового м'яса з салатом, омлет зі страусового яйця, узвар, домашня випічку. Є й інші послуги страусиної ферми "кременівський страус":коваля, пейнбол, прокат баггі, стрілянина зпневматичної гвинтівки, луків, арбалетів. Каньйон, каньйон на річціМертвовід поблизу села Актово Вознесенського району Миколаївськоїобласті.
Це одне з найкрасивіших та найнезвичайніших місць в Україні, де ябув. Актовський каньйон часто називають "долиною Диявола". Міжвисоких скель звивається невелика річка Мертвовод. За легендою, стародавні скіфи відправляли її перебігом в останній шлях своїхцарів. Скелі навколо височать на 50 метрів. Як і чому серед рівногостепу виникло таке місце незрозуміло. Такий собі американськийГранд Каньйон у мініатюрі. Пейзажі тут неймовірно красиві, особливовдосвіта і особливо восени — з першими променями сонця скелі стаютьперсиково-рожевими. Якову Вінницькому — він же Мишко Япончик, дужеспірна та легендарна особистість початку ХХ-го століття. Цезнаменитий одеський бандит і грабіжник, про його особистість ходитьбагато історій та міфів, і відрізнити правду від вигадки вженеможливо. . Пам'ятник знаменитому злочинцю, анархістові тачервоному командиру (це була його смертна помилка) встановили намісці його загибелі біля входу в парк "мар'їн гай". Саме від рукчервоних він і загинув, зрозумівши, що помилився із вибором інамагаючись тікати з Одеси. Япончика наздогнали у Вознесенську тавбили пострілом у спину. Поховали його на тому самому місці, недалеко від парку Мар'їна гай. Після недавнього перегляду серіалу "життя та пригоди Ведмедика Япончика (одного разу в Одесі)" ну якне заїхати. До речі, серіал рекомендую до перегляду.
Так з невеликими зупинками дісталися обласного центру —Миколаєва. Заскочили до Миколаївського зоопарку, але й тут ковиднийкарантин у багатьох закритих вольєрах. Привіт передали лише слонамі бегемотам та жирафам. До проміжної точки нашої подорожі м.Очакову залишається 80 км. Дорогою заскакуємо ще в одне історичнемісце – Національний історико-археологічний заповідник “Ольвія”біля села Парутине. Тут на кількох гектарах збереглися залишкидавньогрецької держави, заснованої понад 2, 5 тисячі років тому.Ольвія існувала протягом 10 століть з 6 століття до нашої ери. Уперекладі з давньогрецької означає "щаслива". У період свогорозквіту, приблизно в 4 столітті до нашої ери, площа Ольвії булаблизько 50 га, а чисельність населення сягала 15 тисяч. Це буввеликий центр Причорномор'я, який спеціалізувався на торгівлівином, оливковою олією та пшеницею. Розкопки стародавньогопоселення ведуться вже понад 100 років. І ось ми в Очакові.Попереду цілий тиждень нічого не робити! Тут на нас чекає привітнийі теплий прийом друзів із шикарними застіллями та душевнимибесідами вечорами до глибокої ночі. Боже, бережи нашу печінку! Ласкаве та тепле море зі своїми піщаними пляжами. Додам —пустельними, пандемія зробила свою справу:майже всі бази відпочинкута санаторії так і не відкривалися з весни. Пушкін зобразив у«Казці про царя Салтана», назвавши островом Буяном. 1906 року наострові було розстріляно керівника повстання на крейсері «Очаків»лейтенанта П. Шмідта. І звичайно ж улюблене заняття — рибалка набичка. Попадалися й гідні екземпляри. Як завжди вночі на запахалкоголю приходили Їжачки, дякувати богові не білочки!
І звичайно ж чекало нас відвідування ферми устриць, відмовити собіскуштувати такий дивний продукт ми не в змозі. Звіт про виконануроботу над устрицями (працювали не ми одні).
Ну звичайно ж відпочивала, наша ластівка! Прямий шлях від Сум доОчакова складає 680 км, ми ж з нашими відвідуваннями визначнихпам'яток накатали 1200 км. Шнівка нас не підвела в дорозі жодногоразу, хай відпочине тиждень. Адже попереду чекає:для нас —найцікавіше і найдикіше продовження нашої подорожі, а для машинки —найскладніше випробування.
Чекайте на звіт …
< br>
Коментарі2
Молодці!)
Круть!