Нарешті є час розповісти та показати фото про нові місцяУкраїни.
Відпустку беремо принципово у вересні з кількох причин:1) обожнюємооксамитовий сезон на морі - людей практично немає і школоти теж, нежарко і достаток овочів і фруктів 2) звичайно нас цікавить крутарибалка і вересень для неї саме те 3) саме усвідомлення що вдомалюди одягають вже куртки (живемо на півночі України) ), а ти напівдні ходиш у шортах цілодобово остаточно робить вибір вересня -даруємо собі ще один місяць літа. Цього року вирішили не поспішатита оглядати всі визначні пам'ятки по дорозі, адже все дивовижнепоряд! У складанні маршруту допоміг дідусь Гугл та головнийтуристичний портал України doroga.ua. Ніде ми не мазахісти, простоми її любимо і вона нам платить тим же. У поїздці не виникає питаньоб'їздів з'їздів бродів — просто їдемо куди очі дивляться і часточерез ліси, поля болота тощо.
Недовгі збори, техогляд перед поїздкою несправностей не виявив і мив дорозі.
Перша зупинка — Національний музей-заповідник українськогогончарства в Опішні, заснований 1986 р. Це давнє селище здавнаславилося як найбільший центр майстрів кераміки, гончарна столицяУкраїни.
< /p>
В експозиції просто неба представлені ексклюзивні авторські роботиопішнянських гончарів, серед яких лауреати премії Т. Шевченка, атакож майстрів з інших регіонів, які беруть участь у щорічнихфестивалях монументальної керамічної скульптури. У виставковомузалі представлені особливо цінні експонати, велика колекція книгпро гончарство. У музей-заповідник входить багато підрозділів, кожен із яких займається вивченням феномену українськогогончарства. Ми відвідали лише два, найзначніші. Територія величезнаможна гуляти та милуватися цілий день, а то й два. Це щось! Враження від побаченого просто зашкалювали! Інсталяції всілякоїтематики:сюрреалістичні, гумористичні, з національним колоритом, тварини, інопланетяни, еротичні і т. Д. Кожен знайде своєму окуумиротворення., розкажуть покажуть і навіть дадуть майстер-клас.Чим ми і скористалися! І результат готовий! Пропонували обпалити впечі та забрати на згадку, але час обмежений. Підсумок — Останнємісце залікове, всім рекомендую там побувати, але обов'язково надень чи два. Повірте, і цього часу мало буде. А для вас, мої комрадибільш широку віртуальну екскурсію може провести дідусь Гугл, тадопоможе вам пошуковий рядок.
У гарному настрої та переповнені емоціями від побаченого, рухаємосьдалі — на нас чекають Гоголівські місця!
>
Полтавщина – благодатний край з неповторним українським колоритом, знаменитими галушками та паровими варениками, з найбагатшоюісторичною та культурною спадщиною. Свого часу Микола Гоголь бувзачарований тутешньою природою, самобутністю українського села тайого мешканців. Наразі цей край відомий як «гоголівські місця». Іце цілком закономірно – тут Гоголь народився, минули його юнацькіроки. Будучи ще гімназистом, він почав вести щоденник, у якомузаписував легенди, оповідання, пісні, народні повір'я. Пізніше вонидопомогли в написанні знаменитого циклу повістей «Вечори на хуторіпоблизу Диканьки».
І ось вона Диканька. На одному з в'їздів нас зустрічає Тріумфальнаарка — одна з найвизначніших пам'яток архітектури ансамблю садибиКочубеїв у Диканьці Полтавської області. Арка була побудована в1820 році на честь зустрічі та перебування в Диканьці царяОлександра I. Далі навігатор веде нас за складеним маршрутом доМиколаївської церкви. У цьому храмі зберігалася чудотворна іконасвятителя Миколая, до якої з вірою приступали хворі та знедолені.Серед них – Марія Гоголь-Яновська, яка вимолила у святогонародження дитини, саме на честь чудотворця Миколи батьки і назвалисвого сина Миколою, так народився молитвами своєї матері відомийписьменник — Микола Гоголь.
У Диканській церкві за вівтарем зберігалася закривавлена сорочкаВасиля Леонтійовича Кочубея, в якій його стратили Мазепу. Залегендою, саме в цій церкві відспівував Хома Панночку з йогоповісті "вій". За радянських часів у приміщенні відкрили музейатеїзму. Зараз це діюча церква.
Поруч із церквою зберігся вітряний млин 18-го століття.
Зліва від Миколаївської церкви на відстані 300 м по лісовій.дорогою знаходиться пам'ятка природи, яка з 1964 року охороняєтьсяЗаконом України — Кочубеївські дуби. Це все, що залишилося відвеликої дубової алеї, що колись прикрашала в'їзд у першу садибуКочубеїв з боку Полтави і оспівана Олександром Пушкіним у поемі "полтава". Від неї збереглися лише 4 величезні дерева (одне стоїтьокремо, поряд з дорогою, неподалік лісництва) у віці близько 800років з діаметром ствола 1, 5-1, 8 м і висотою 20-22 м. За легендою, біля одного з гігантських дубів з 14-аршинним охопленням (незберігся), юна Марія (мотрона) Кочубей зустрічалася з ІваномМазепою. Цей дуб так і називався у народі:дуб Марії чи дуб Мазепи.Існує повір'я:якщо притиснутись до будь-якого з цих могутніх дерев, то можна і собі запозичити його здоров'я, міць та довголіття.
Притискалися до дубів чим тільки можна і кору гризли. :)
Колись у цьому місці стояли густі дикі дубові ліси. У їхні заростіне потрапляв сонячний промінь, там водилися русалки та лісовики, але вже значно розріджені сокирою, вони все одно лякали своєютаємничою темрявою та глибиною. Є в цьому місці щось містичне, недарма ж Гоголь під побаченим творив свої містичні шедеври. Вечорина хуторі біля Диканки”. Але щось пішло не так… Гугль нас звів зтраси і повів через поля, луки та бруд — але ж ми на шниві нам по…Нарешті Гугль привів у крапку, але замість шинку там були якісьдачі. І тут в одній з них, відчинилася брама і з'явивсягосподар-дідусь і запросив нас у гості. Містика! Все виявилосяпросто, смішно та геніально! Дід, лукаво посміхаючись, спитав:синивас сюди завів інтернет? Так, а де шинок – відповіли ми. А купіть умене медок, і я вам розповім! Виявляється, цей старий богмаркетингу попросив онука щоб той в інтернеті завдав координатидіда житла як шинок і всі хто шукає крапку в інеті по координатахприїжджають до нього. А він під розмову пригощає чаєм із медом іпотім пропонує купити медок. Ну що сказати, красуня! Купили і ми унього літр, до речі медок хороший і в правду.
Повернувшись на трасу, буквально через 3 км знайшли поворот дошинку — був вказівник. Згадали діда — ось хитра, стара ж…
Прибувши на місце зрозуміли, що це не просто шинок, аісторико-культурний розважальний комплекс «Хутір Проні поблизуДиканьки» було засновано 2003 року. На хуторі, за легендою, проживав пасічник Рудий Панько, описаний М.В.Гоголем у повісті«Вечори на хуторі біля Диканьки». Гоголівському стилі.
Тут вирішили і пообідати, аж надто господиня вмовляла смачнимборщем і знатними варениками. І не обдурила, це було дуже смачно тане дорого. Ціни навіть дуже лояльні, хоча в таких екзотичних місцяхдехто намагається нажитися на повну. Приємного і вам!
Для бажаючих організовуються театралізовані заходи за участюгоголівських героїв, виступи виконавців українських народнихпісень, кінні прогулянки мальовничими околицями, риболовля умісцевому ставку. Взагалі, якщо я буду коли-небудь ще проїжджатиповз, вже не зможу собі відмовити в задоволення побувати тут. Тутбула битва - генеральна битва Північної війни між російськимивійськами під командуванням Петра I та шведською армією Карла XII.І це одразу відчувається при в'їзді, де встановлено пам'ятникшведським воїнам, загиблим під час Полтавської битви відкрито 1909р. З ініціативи російської громадськості на знак визнання доблестіта відваги солдатів армії Карла XII. На місці пам'ятника на другомуетапі битви знаходився правий фланг шведської армії.
Братська могила російських воїнів — курган поблизу селища Яківцінині в межах міста Полтава.
> 8 червня 1709 року за наказом Петра I відбулося похованнязагиблих російських воїнів, які загинули у Полтавському бою. Післяпанахиди цар власноруч встановив над могильним пагорбом хрест ізнаступним написом:«Воїни благочестиві, за благочестя кров'юувінчані, літа від втілення Бога Слова 1709, червня 27 дня».
Пам'ятник Петру I на тлі музею Полтавської битви.
Особливістю пам'ятника є те, що скульптурне зображення Петра Iвиконано відповідно до реального зростання монарха, за твердженнямбагатьох джерел становив не менше 200 см (відомо, що він був саметакого зростання).
Редути.
Петро I застосував редути на полі Полтавської битви як передовіопорні пункти для руйнування бойового порядку наступної шведськоїармії Карла XII. За його розпорядженням, перед укріпленим таборомросійської армії біля села Яківці було побудовано шість поперечнихі чотири поздовжніх редути.; суші було остаточно зламано. Згідно з«Грунтовою реляцією» (донесення) Петру I, 8619 шведів було вбито.Російських солдатів і офіцерів загинуло 1345, а поранено 3290. Уполон здалося близько 17 тисяч шведів. Неймовірно раді що побувалив цих місцях, але просто побувати і подивитися мало. Реальнорозумієш важливість цих пам'яток, коли читаєш про події тих часів ізіставляєш різні цифри. > Музей хороший тим, що можна обійтилітаки з усіх боків і в них можна ще потрапити всередину, все цезнімати на фото-відео, а також отримати про все інформацію з першихвуст — екскурсії ведуть колишні військові льотчики.
Усі літаки в минулому — носії ядерної зброї. Музей знаходиться натериторії військової частини.
Музей з одного боку вразив дивовижними апаратами, а з іншого навівна роздуми про ту смертоносність, яку вони перевозили. Усім вамсвіту, комради!
Полтавщину залишаємо у Світловодську, переїжджаючи Дніпро черездамбу Кременчуцької ГЕС потужністю 625 МВт.
Масштаб будівлі вражає! Споруди гідровузла утворюють найбільше вУкраїні водосховище з корисною ємністю близько 9 млрд. М3 та іззахисними спорудами. >
Далі на нас чекає Кіровоградська область зі своїми промисловимигігантами гірничодобувної промисловості, залишками гонки озброєннята слідами розвалу СРСР… Але це анонс, чекайте на другу частинузвіту — часу катастрофічно не вистачає!
Коментарі1
Класна подорож!