История покупки

про готовність машини.
Сервісна книжка із записом місця покупки.
Документи до машини. Міжсервісний пробіг 15000 км!
Мій друг і товариш з Миколаєва. Як завжди, весь у справах ))< Отже, абсолютно закономірно першим записом у бортовому журналі маєбути історія покупки автомобіля. Так склалося, що Вольво давно іміцно посіли своє місце серед усіх автомобілів, які у мене були. Аїх було чимало... А якщо бути точніше, то 12. 9 із них, включаючининішню, — це Вольво, крім того, це 4-та 740.
Але могло бути все інакше…
Так як класики у мене вже було різною і багато, то хотів щось свіжеі на передньому приводі. Швидкі, зрозумілі з обслуговування іцілком адекватні за ціною.Всерйоз розглядав пару варіантів... Алеоскільки був у відрядженні, то перегляди відкладалися, та й грошейне вистачало. ))
І в один день, знаходжу оголошення про продаж цієї машини. Фотовказували на непоганий стан, мізерний опис практично нічого недавало. Машина знаходилася за 700 км від мого міста, та й сам я за3000 км від дому... Бюджет при цьому був граничний... Але дорогуздолає той, хто йде! Попросив товариша з цього міста, і він поїхавна оглядини. Моя вахта закінчувалася, квитки на літак лежали вкишені… я переживав.
Ну і виходить так. Я прилітаю додому. Наступного дня мчу до Харкована оглядини 850, яку 3 місяці не міг подивитися, попутно дивлюсяS90 Long… і все не те… не те щоб…просто вище за мій бюджет…
Ввечері дзвоню товаришу… а він мені ... "я завдаток залишив ...якщо ти її не забереш, я її викуплю ..." Жопа в жменю і додому.Збираємо сумки, сідаємо всією родиною до батьківського Лачика і напівдень України… Вранці були на місці.
Зустрілися біля хазяйського гаража. Господар — людина у поважномувіці 86 років. Колись був значною фігурою у місті. 91-го поїхав тай замовив собі цю машину прям із заводу. Ось так просто…)))Комплектацію вибирав таку, як хотів. Єдине, каже, не вистачилогрошей на електроприводи скла та електроантену. Ну і пригнав її ...з Москви (бо забирав він її у ЗОВНІШПОСИЛТОРГУ). Т.К. Завжди булислужбові Волги, та й друга машина в сім'ї завжди була, то цювикористовували тільки на дальняк та в теплу пору року. За словами, навіть зимової гуми машина ніколи не бачила. А їздив дідусь багатоза кордон і до Москви, і все на ній. Хоч і накатал всього 134 000км. Ну так воно, чи не так — це вже історія. Я з господарем провівмайже весь день, поки переоформлювали машину на МРЕВ. Але не думаю, що він розповідав би небилиці. А тим часом ми відкрили гараж і я їївперше побачив.Машина стояла під чохлом вся наполірована ...Усередині і зовні все було акуратно, чисто ... Як я люблю)) Дідусьна дотик показав мені машину (зір його підкосив міцно). Завів її зпідлоги... І далі я вже навіть не думав. Мій товариш посміхався іхитав, питаючи, ну? У МРЕВ, чи я її забираю? ))
І ми поїхали до МРЕВ… Машину відправили на експертизу, отрималиХарківські номери та техпаспорт. Все це я забрав із собою, а її підчохол і назад у гараж до господаря… на тиждень, поки я не приїду занею після моря. Через тиждень я її забрав. Хазяїн приїхав іздружиною, такою самою поважною бабусею. Поспілкувавшись хвилин 10, вислухавши напуття, отримавши в подарунок чохол і всі ЗІПи, вислухавши зауваження, що я якось не так включив задню передачу)) Япоїхав додому. Не лили, заправляли лише 95 бензин і зберігатимашину в гаражі під чохлом. ЗІПи ще заводські. Комплектизапобіжників та лампочок у коробках, комплект ременів, заводськийнабір ключів та викруток… все як годиться.
Вночі був вдома, задоволений, що машина пройшла перші 700 км зімною без жодних зауважень.

PS Сергій Іванович! Дякуємо за допомогу та сприяння! Без Вас ніякне вдалося зробити цей захід ))