Карпати-2017. Частина №9

Наприкінці минулої частини ми поверталися з Манявського водоспаду інавіть зафільмували всю цю справу на відео:
Покупавшись у гірській річці, ми вирушили далі, але перед в'їздомдо Маняви на вулиці раптом різко потемніло, і почалося таке! .. Нажаль, відео того гірського дощу, який нас накрив, кануло влітку. 60км/ч! Опускаючи всі подробиці, скажу, що Тушкан з честю виніс такевипробування природою і дорогою:ні нових звуків у підвісці, нівм'ятин на кузові після не виявилося. Далі.

Хмара пішла далі на північний захід, а ми вирішили все-такивідвідати останню пам'ятку на нашому шляху:Манявський Скит (17століття).
< /p>
Православний монастир, заснований у 1611 році і діючий до 1785року, а також чинний православний (київського Патріархату)Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, відкритий на тому ж місціу 1990-х. Між схилами гір, вкритих вічнозеленою ялицею, з трьохсторін територія монастиря омивається річковими водами. Колись цебуло місце для молитви, очищення, сповіді та причастя, а водночаснадійний притулок за часів нападів кримських татар та турків. УЯремчі повернулися без пригод, хоча дорогою спостерігали купуповалених ураганом дерев. Останній день ми присвятили покупкамусіляких алко-сувенірів, на кшталт медовухи, хріновухи, а такожпрогулянок місцевими пам'ятками. Відпочиваючим у Яремчі раджувідвідати водоспад Пробій, комплекс Ведмежа Гора із зоопарком ташикарною колибою, місцевий сувенірний ринок; з питних закладіврекомендую Червону Садибу, У Якова, Квітучу Долину та пивнушкуГанок. >

У зворотний шлях ми вирушили вранці у четвер 27 липня, щоб надвечірдістатися до селища Толокунь, що на Київському Морі, і тамувірватися в стрункі лави Туксон-клубу на знаменитому позашляховомуфестивалі OFF-ROAD FREE FEST. :-) Маршрут, звичайно, я пропрацювавяк завжди:Першою точкою нашого зворотного доїздингу став Костелсвятого Антонія, або Бернардинський Монастир (18 століття) у селищіз мелозвучною назвою Гвіздець.

Костел намагаються реставрувати, вже не знаю наскільки вдало. Затена території є невеликий садок, де ми зірвали собі трохи слив удорогу. :-)

Така погода супроводжувала нас усі дні, що залишилися
Наступною точкою на моїй карті був Червоногродський Замок (14століття) біля селища Нирків.> Вигляд дорогою до Замку простошикарний!
За в'їзд в урочище стягується плата (знову не пам'ятаю скільки, алене багато), дорога непогана. І тут у мене вперше за всю поїздкустався прокол:я тупо не зрозумів, як дістатися цього замку! Навігатор вів нас однією-єдиною дорогою до нього, але ми вперлися уворота дитячого табору, який примудрилися побудувати просто напроїзді до Замку. Спробували в об'їзд, але в результаті знайшлилише напівзруйнований Костел.
Костел вознесіння діви Марії
Стрімке занедбане місце. Ми поблукали довкола, пошукали прохід далідо Замку, але нормальної доріжки до нього так і не знайшли.Вирішили їхати далі, до водоспаду на річці Джурін. Ось декраса!
Фотка з мережі, на моїх надто багато народу)

Найцікавіше місце, гарний повноводний водоспад, навколо купаякихось старовинних руїн.

Вигляд зверху водоспаду

Часу на все про все в нас було небагато, тому довелося їхати далі, хоча видно, що народ там відпочиває дикунами і за боргом. Місця тамвистачає, хоча доріжка так собі, особливо після дощу. ).

Вигляд на внутрішній двір

Замок реставрується, хоча швидше це просто спроби зберегти те, щозалишилося.

В'їзні ворота та вагончик будівельників
Багато підземель, але все вже закинуто та завалено.
До наших днів Замка залишилося небагато

Час був близько 14.00, а доїхати до Толокуні хотілося засвітло.Навігатор малював час прибуття близько 9-ї вечора, але це якщо беззупинок. Та й дощ, що мрячить, не мав до прогулянок пам'ятками.Загалом, решта точок на моїй карті довелося пройти ходом.Зупинялися тільки на заправках і перекусити. Відмінна придорожнякафешка, де ми пообідали і затарилися смачними пиріжками О пів надесяту вечора ми дісталися Толокуні до місця проведення Фестивалю.Там нас привітно зустріли одноклубники, які приїхали тудизаздалегідь і застовпили під Туксон-клуб чудове місце. Смачнонагодували, напоїли та спати поклали. А вночі почала стягуватисявся позашляхова спільнота, так що сон був тривожний)))

Перший день Фестивалю розпочався для нас рано, годині о 7 ранку)Дощ пішов годині о 9 і брав цілий день! Ми були абсолютно не готовідо такої погоди:ні закритого взуття, ні теплого одягу, нідощовиків. Загалом, на пам'яті старожилів фестивалю, за 13 роківОффРоадФріФесту така погода була вперше! Але весела компанія, новізнайомства та покотушки територією на клубному бойовому Паджерікузробили цей день! :-)

Основні змагання розпочиналися в суботу, однак у нас на них вже небуло ні сил, ні сухого одягу. Все-таки ми були в дорозі вже дватижні, а в понеділок треба було бути на роботі. Тому як би це небуло прикро, вдень ми вирішили висуватися на Харків, щоб у неділювиспатися та відпочити. Наступного року обов'язково треба будевідвідати цей захід цілком!

До Харкова поливало всю дорогу, з рідкісними перервами.

Ось таке нас видалося літо

До вечора були вдома.

Даним моєї подорожі я присвячую наступний запис.

>