Ранок 5 січня зустріло нас морозцем
Заїхали до Надвірної на заправку, заправилися на повну.Прикольностає, коли залишаєш за балон газу 500 купонів, а товариш за баксаляри — майже 2000)))
Шлях наш лежав через Пнів до Бухтівецького водоспаду, що в селищіБукове. Висота водоспаду ~8 метрів Навпаки розташований ще одиндосить високий крапельний водоспад. >
Нагулявшись і нафотавшись там вдосталь, перекусивши припасенимибутербродами, ми стартували в гори до наступної нашої точки —Манявського водоспаду. Спочатку дорога йшла стерпна:Але як тількиселище скінчилося — ми в'їхали в ліс. Почалася досить пристойнаколія, яку рівнювала заднім мостом Сорента) Я зі своїми ~23 см підпузом їхав після неї без особливих проблем. По дорозі переїжджалиневеликі річечки, де Соренте трохи бракувало геометричноїпрохідності:Хоча в такі моменти я теж особливо не рисачив.
p align="justify"> По дорозі стали траплятися легендарнікарпатські "колобані":Нас не залишало розуміння того, що по суті мипоки що їдемо там, де місцеві катосять на Жигулях. :-) Серйознихпідйомів ще не було, але Туксону потихеньку починало не вистачатитієї самої букви L (читай "зниженої передачі"), яка була уСорент))) Гірки доводилося брати з розгону, і не завжди з першогоразу:
І ось розвилка:ліворуч йшов суворий затяжний кам'янистий підйом, праворуч — більш накатана полога дорога. Трек есессно веде насліворуч, але ми пробуємо спочатку праворуч і виїжджаємо на чийсьхутір:Дороги далі немає. Повертаємося назад до роздоріжжя і йдемона розвідку нагору пішки. Підйом метрів 100, потім крутий поворотліворуч. Чисто теоретично, Тушкан за допомогою "троса, що штовхає"може запхати туди Соренту ... =))) Але робити це доведеться накоксі, щоб хоч якось не глухнути і допомагати колесами, а значитьскакати по каменях, що явно не піде на користь нашим корейськимконям! Однак вище, після лівої шпильки, ситуація незмінюється:кам'янистий підйом, не втрачаючи ні градусу, йде кудисьвгору в туман. Все далі громадянським машинам робити нічого. Зсумом згадую свою Фронтеру, потім згадую різницю залишених намигрошей на заправці — настрій трохи стабілізується)))
Робити нічого:акуратно розвертаємось на лісовій доріжці та встаємона дорогу назад., Аби в об'їзд таки дістатися до мети. І тут, проходячи чергову колобаню, пілот Соренти акуратує і робить прикрупомилку (як і дружина пілота, знімаючи вертикальне відео):Деньперестає бути важким Машина висить на мосту, попереду метрів 5замерзлої калюжі. Відчуваю, Тушкану доведеться ніфіга не просто…Дістаємо припасений у Соренті 10-тонний трос:Розумію, що Сорента впівтора рази важча за мене, тому починаю потихеньку смикати.
>
Справа мало-мало рухається, але 10-тонні гаки 10-тонного тросавиявляються ніфіга не 10-тонними. Після пари ривків вонирозгинаються і починають постійно спадати з буксирувальної петлі, що сильно сповільнює процес. Сам стою насправді в болотці. ПілотСоренти вирішує трохи розім'ятися з лопатою, я всіляко йогопідбадьорюю:
Згадується чудова історія, яка сталася з нами на початку літа, тільки з точністю до навпаки:
Тоді я влип на Фронтері до самих небалуйся! Сорента спасувала, ідіставали мого Опелька вже за допомогою трактора системи Т-40А.по-українськи не говорять) Тому нам треба вибиратися своїмисилами.
Гак, що спадає, сильно вибешує, тому вирішуємо додати ще один трос, а заразом і переставити Тушкана трохи подалі на тверде . Робитицього не хотілося, бо мій трос намотаний на газовий балон, і щоб донього добратися — треба перелопатити половину багажника) Та йузагалі він чистий! Але вибору немає:
Насправді, це навантажувальна стропа, за допомогою якої перевозиливерстати під час переїзду тютюнової фабрики. На табличці значатьсяскромні 3, 5 тонни на розрив, але нею було розірвано вже не один10-тонний трос…
Перечіпляємось. Пілот Соренти турботливо намотує якусь ганчірку яктросогасник на місце скріплення двох тросів. Допомагає це несильно:звертаємо увагу на ліву туманку.
Витрачено) Біда мого троса — він сцуко як лом! Тобто, не тягнетьсяні на сантиметр! Гачок "10"-тонного троса, що полетів, ми так і незнайшли) Робимо останню спробу:чіпляємося моїм тросомбезпосередньо.
Звуковий сигнал на третьому ривку я видав шляхом натискання накермо безпосередньо носом) Шакли після такого випробування важковідкрутилися за допомогою плоскогубців і якоїсь матері… В черговийраз подумки записую собі в хотілки якісну динаміку, хе-хе)
Прикро, звичайно, що ми не здолали короткої дороги. Але туман всеодно не дав би нам розглянути всієї карпатської краси! У об'їзддорога довга, нудна і в мотлох розбита. Їдемо якимись полями, чиполонинами.
Їжачок! — Конячка! Останні 7 км проходять уздовж річки каньйоном, чергуючи броди, каміння і голий лід. Травлю колеса до 1.8 атм, іГудіари вивозять цілком впевнено! До речі, Сорента, взута вшипування Ультрагрип 500, їде взагалі як по асфальту. ДоМанявського водоспаду потрапляємо вже в сутінках.
> Висота водоспаду ~20 метрів
Що мені подобається в цій поїздці — так це відсутність когось нанастільки популярних у сезон туристичних об'єктах! Ходімо-блукаємо, фотографуємося у всіх ракурсах — нам ніхто не заважає!
Зворотний шлях проходив у непроглядній темряві впереміш із туманом— таке собі задоволення, звичайно! Гугл знову плутав по всіхКарпатах, приводячи нас то до зламаного мосту, то до військовоїчастини) В Яремче повернулися якраз до вечері) Вечір, що плавнопереходить у ніч, ми проводили в шикарній колибі Ведмежої Гори, від'їдаючись-відпиваючись і згадуючи наші сьогоднішні пригоди. Тапоїздка до підніжжя Говерли у пошуках снігу.
"в об'їзд дорога довга, нудна і в мотлох розбита. Їдемо якимисьполями, чи полонинами.
Їжачок! — Конячка! Останні 7 км проходять уздовж річки каньйоном, чергуючи броди, каміння і голий лід. Травлю колеса до 1.8 атм, іГудіари вивозять цілком впевнено! До речі, Сорента, взута вшипування Ультрагрип 500, їде взагалі як по асфальту. ДоМанявського водоспаду потрапляємо вже в сутінках.
> Висота водоспаду ~20 метрів
Що мені подобається в цій поїздці — так це відсутність когось нанастільки популярних у сезон туристичних об'єктах! Ходімо-блукаємо, фотографуємося у всіх ракурсах — нам ніхто не заважає!
Зворотний шлях проходив у непроглядній темряві впереміш із туманом— таке собі задоволення, звичайно! Гугл знову плутав по всіхКарпатах, приводячи нас то до зламаного мосту, то до військовоїчастини) В Яремче повернулися якраз до вечері) Вечір, що плавнопереходить у ніч, ми проводили в шикарній колибі Ведмежої Гори, від'їдаючись-відпиваючись і згадуючи наші сьогоднішні пригоди. Тапоїздка до підніжжя Говерли у пошуках снігу.
"в об'їзд дорога довга, нудна і в мотлох розбита. Їдемо якимисьполями, чи полонинами.
Їжачок! — Конячка! Останні 7 км проходять уздовж річки каньйоном, чергуючи броди, каміння і голий лід. Травлю колеса до 1.8 атм, іГудіари вивозять цілком впевнено! До речі, Сорента, взута вшипування Ультрагрип 500, їде взагалі як по асфальту. ДоМанявського водоспаду потрапляємо вже в сутінках.
> Висота водоспаду ~20 метрів
Що мені подобається в цій поїздці — так це відсутність когось нанастільки популярних у сезон туристичних об'єктах! Ходімо-блукаємо, фотографуємося у всіх ракурсах — нам ніхто не заважає!
Зворотний шлях проходив у непроглядній темряві впереміш із туманом— таке собі задоволення, звичайно! Гугл знову плутав по всіхКарпатах, приводячи нас то до зламаного мосту, то до військовоїчастини) В Яремче повернулися якраз до вечері) Вечір, що плавнопереходить у ніч, ми проводили в шикарній колибі Ведмежої Гори, від'їдаючись-відпиваючись і згадуючи наші сьогоднішні пригоди. Тапоїздка до підніжжя Говерли у пошуках снігу.
Коментарі9
Зрозуміло, че ти до мене не доїхав)))
Я намагався як міг)
Клас!
Як можна з такими нахилами не мати динаміки? )
Риторичне питання) За наявності суворого троса нічого іншого купувати не хочеться) А ось мій товариш на Соренто всерйоз задумався про купівлю чогось ривкового, тому що його типу 10-тонний трос я таки розірвав! =)
Добре покаталися)
Це тобі не на АТшке взимку катосити)
Одразу згадалося, що я писав про гаки на десятитонних тросах)
Так, було справа) Краще шакле ще ніщо не придумали!