Автомобіль шукався не дуже довго. Близько тижня.
Знаючи, на що йду, кинувся за кермо мотика (добре що є, на чомуоб'їжджати кола), і поїхав шукати.
Спочатку обшукав спочатку довколишні села, але не виявивши того, чого шукав, почав розчаруватися, але тут підвернувся цікавийваріант у селі Федорівка, кіровоградського району.
Ниби нічого, і подивилися, цілий, і не битий, і повинен працювати, єдине, весь у бруді, років 10 стоїть без руху. Ну це все можнавиправити. .
По приїзду, чоловіка було не впізнати, він був злий, не в собі, чий відразу сказав, що документи оформлені на матір, якої немає вживих років десь з 25, їздив батько, довірці, якого немає в живихроків десь 15, і ще є сестра, яка в праві претендувати на нього, спадок не оформлено, і оформляти він навідріз відмовився. Україніживуть*, поїхав шукати далі.
Поїхав по гаражних кооперативах, будучи впевненим, що там точнознайду що шукаю.
Під'їхавши до чергового кооперативу, проїхавши всі ряди, і виявившищо і тут ні, вирішив у пориві відчаю кинутися до охоронця, зпитаннями "де, Хто, Почем", і про диво, неймовірно чуйна людина, років 50 тут же сказав:* Сідай, я знаю у кого є те, що тобіпотрібно *, І почав хаотично гортати журнал відвідувань\списоквласників гаражів.
Знайшовши когось, набрав з міського телефону номер, пояснившиситуацію чоловікові, що висів на іншому кінці дроту, передав менітрубку, зі словами:* Едуард Міхалич, питай що потрібно *.Поговоривши з не менш приємною людиною, домовилися зустрітися тогож дня, і оглянути диво Радянського автопрому.
По приїзду на місце, познайомився з колишнім господаремособисто,
Він відкрив ворота гаража, і я вже в той момент вирішив, що йогозаберу. Лекго! *,
З півоберта він завівся, і я ще раз переконався, що це він, тойкого я так довго шукав)
Погазувати не вийшло, бо карбюратор забезпечував тільки хорошийзапуск.І з'ясувалося, що зчеплення також не робоче, тобто їхатибудемо на тросі.
Гальма начебто працюють, домовляємося, зустрічаємося, гроші наруки, ключі у мене, і поїхали додому, малюк)
