Почалося все з того моменту, як одного разу по ящику показали когось мужика з Вінницької області, який зробив з батьківського Запорожця амфібію, яка може як їздити по дорозі, так і плавати по воді. Ідея мені дуже сподобалася, і я почав її виношувати в голові. Потім, все зваживши, я вирішив, що це безглузда витівка, і навіть якщо у мене все вийде, то користі з такого транспорту буде мені особисто мало. Я зробив ще масу логічних висновків, які були проти будівництва даного проекту, і не одного, крім того, що це цікаво, доводу "за" у мене не було.
Але натура романтика переважила всі логічні міркування, і всупереч здоровому глузду я почав займатися пошуком донора. Дівчина Наташа з Борисполя… Як з'ясувалося, машина належала її дідусеві, а після його смерті просто кілька років простояла в гаражі. Мене в машині все влаштувало, і я відразу ж залишив завдаток.
Тут стала проблема, як машину забрати додому, а це кілька десятків км. На буксир машину не потягнути, так як і гальм не було, і колеса вже потрухли. Загалом, вихід знайшовся наступний: я позичив у сусіда газель бортову, взяв із собою ще з десяток молодих міцних хлопців, і ми виїхали за жужем. Втім, хлопці фактично занесли машину на газель, і вже вдома так само обережно її зняли.
На подив, машина дуже швидко прийшла до тями після сплячки. Двигун завівся, як тільки отримав бензин і новий акумулятор, прокачали гальма, і Запорожець у строю. Потім почалося перетворення на амфібію. Було зрізано дах, герметично заварено днище, двері та моторний відсік. Після кількох місяців роботи це диво попливло.




