Почалося все з того моменту, як одного разу по ящику показаликогось мужика з вінницької області, який зробив з батьківськогозапорожця амфібію, яка може як їздити по дорозі так і по водіплавати. Ідея мені дуже сподобалася і я почав її виношувати вголові, потім все зваживши я вирішив що це безглузда витівка інавіть якщо у мене все вийде то користі з такого транспорту будемені особисто мало ... Я зробив ще масу логічних висновків, якібули проти будівництва даного проекту і не одного, крім того що цецікаво, доводу "за" у мене не було ... Але натура романтикапереважила всі логічні міркування і всупереч здоровому глузду япочав займатися пошуком донора. Дівчина Наташа з Борисполя… Якз'ясувалося, машина належала її дідусеві, а після його смертіпросто кілька років простояла в гаражі… Мене в машині всевлаштувало і я відразу ж залишив завдаток… Тут стала проблема якмашину забрати додому, а це кілька десятків км. На буксир машину непотягнути, так як і гальм не було і колеса вже потрухли. Загаломвихід знайшовся наступний:я позичив у сусіда газель бортову, взявіз собою ще з десяток молодих міцних хлопців і ми виїхали за жужем.Втім хлопці фактично занесли машину на газель і вже вдома так самообережно її зняли. На подив машина дуже швидко прийшла до тямипісля сплячки. Двигун завівся як тільки отримав бензин і новийаккамулятор, прокачали гальма та всі запорожець у строю. Потімпочалося перетворення на амфібію. Було зрізано дах, герметичнозаварено днище, двері та моторний відсік… після кількох місяцівроботи це диво попливло
