Навесні 2012 року в мене раптом виникло бажання купити ЗАЗ. Як і більшість власників авто цієї марки, вибір упав саме на НЬОГО! Пошуки почалися зі складання списку покинутих і не дуже доглянутих автомобілів, які мешкали у дворах, провулках мого рідного міста. Скажу прямо, гідних машин не було, хоч на той момент у мене були відсутні особливі вимоги до стану авто, рівно як і гроші. Бюджет покупки становив приблизно 1 000 грн, що суттєво соромило мої можливості і стримало мою вимогливість. Хотілося взяти і їхати, їхати, їхати, хоч якось, аби на ньому… Ех, як маленький, слово честі.
Автомобіль був придбаний за допомогою друзів (за що їм окреме спасибі!) у жінки-водія. Дай їй Бог здоров'я за обслуговування машинки у фахівців та відсутність бажання заощадити на ремонтах! ЗАЗ стояв у гаражі-черепашці близько двох років без руху. Коли відкривали контейнер, я думав, що збожеволію від щастя, яке впало мені на голову. У міських сутінках, коли я його побачив уперше, він був просто в казковому стані. Наступного ранку, після практично безсонної ночі, я з братом помчав до свого дива, яке господиня наважилася мені продати за ту смішну суму, що в мене була. Я знав, що з машиною не все гаразд, що вона не заведеться і не поїде, але мені було байдуже! Я так хвилювався, що вона може передумати, що просто сунув їй гроші і покотив машину до друга у двір.
Прийшла черга викликати допомогу! Я надзвонив старшого братика, який повозився з такою технікою свого часу, подарував йому кілька хвилин сміху, за що він зглянувся і приїхав розібратися, що та як. Коротше кажучи, поломок було дві: згорів діодний міст і відкрутився маховик. Згодом я і бригада товаришів котили машину містом (у тому числі і тротуарах) із включеними габаритами та періодичною подачею звукового сигналу дівчатам, яких ми наздоганяли, штовхаючи мою сталеву сорока-кінь. Було весело, важко, незатишно. Жаль, фото не залишилося. Після ЗАЗ пережив ще одну подорож на краватці додому до брата, де грудневою негодою мене вчили "крутити гайки".
Перший старт двигуна залишився в пам'яті назавжди, як і перші кілометри. Досі я не пошкодував ні дня, що придбав цю машину, незважаючи на глузування друзів, батьків тощо. Мені, моїм братам, дівчині машина як рідна. За такий недовгий рядок і мала кількість пробігу вона подарувала нам виключно позитивні емоції, чого бажаю всім зазобрати. Автомобіль проходить періодичні ремонтні роботи, про які я збираюся вам розповідати. Скажу відразу, освіта в мене юридична.







