На жаль, чи щастя, у нашому житті постійно щось змінюється, от імені з фінансових причин довелося продати Subaru. Благо, оскількибатько пішов на пенсію, він перестав користуватися Славиком, Той восновному припадав пилом у дворі останні півроку і був відтиснутиймною в тимчасове користування.До того, як стати, в ньомунакопичилося потроху косяків, так що разом з підмінною машиною менідісталася і купа роботи з її обслуговування.
> Придбаний Славік був у 2012 році у мого тепер уже дуже хорошогознайомого (машини зводять людей) і за час експлуатації зажадав убатька лише бензонасос і акумулятор, по-хорошому, він зажадав ще подрібниці, але це все не впливало на нього. Можливість пересуватися, відповідно не усувалося.
Комплектація базова, в ній немає нічого, крім життєво необхідногодля пересування, відповідності ПДР та підігріву заднього скла.
Попередній власник доповнив її молдингами, центральним замком, тонуванням, розпіркою передніх склянок, протитуманками, магнітолою, тахометром та підсвічуванням (ноги, бардачки). У цій машиніпідсвічування не для краси, а реально потрібне, оскільки штатнийплафон нічого не висвітлює в салоні.
До моменту переходу до мене машина втратила центральний замок, оскільки механізми останнього почали давати збої, і згодом померблок управління.
Машина (як моя, так і в принципі модель) немає так погана якздається на перший погляд, якщо ще й привести мій екземпляр доідеалу, то можна пересуватися.
> У 2017 я зміг знову собі дозволити іномарку і авто повернувбатькові. За півроку виправивши усі дрібниці. Так як батько напенсії і їздить мало здебільшого машина стояла. А восени 2020-го, япригнав батькові Авео, і щоб воно не стояло як експонат Славутузабрав на продаж.
Дували за неї як за пристойний мобільний телефон. І я вирішив, щотака корова потрібна самому. Вирішив залишити як резервнийавтомобіль. Їсти вона просить небагато, нехай буде.
