Привіт, милий гість! Залиш свій слід.
Не кожному під силу... Я сам їжджу на Таврії 2003 року, карбюратор (принципово не інжектор). Їжджу, ламплю її, влагоджую силу і душу. Коли набридає вигляд, міняю його і їжджу далі. У ремонтах (т.к. там хрін що зрозумієш) я краще крутитиму свою ластівку і радіти життю. Давно мріяв про автомобіль. Серед усіх варіантів розглянули саме Таврійку як перший автомобіль. За порадами багатьох моїх друзів - відмінна машина для того, щоб вчитися їздити і колупати її зсередини.
І так, пішов я на авторинок, і ось вона - моя ластівка, виділялася своїм відблиском у порівнянні з іншими Таврегами, характерним для металіка. Залізли, подивилися, подергали. І все… До вечора вона вже була моєю. Наступного дня - зняття, довідка про рахунок та постановка на облік, страховка, есстесно, і в бій. Поле для фантазії відкрито.
Відразу захотів переробити салон, оскільки купівля торпедо від Опель Астра Ф поки відкладена в довгу скриньку, обмежився накладкою. Насамперед поставив ксенон (рідне світло, ну його нах…). Замінював усі розхідники, патрубки, ремінь ГРМ, водяний насос, відрегулював запалення. Ну і, природно, почав легкий колгосп:
- переробив панель приладів;
- поставлена музика;
- сигналізація + центральний замок;
- ковпаки;
- накладки на педалі;
- чохол на КПП;
- обшивка на кермо (потім спортивний поставив);
- злампічив задні акустичні коробки (полиця сильно гримить);
- замінив магнітолу;
- природно, прапорець ВДВ на скло (куди ж без нього) і наклейка на заднє скло (взагалі не від'ємний атрибут).



























