Бабуся, працюючи на заводі, стояла на черзі за здобуткомвітчизняного автомобіля! Завдяки хабарам у далекому 1992 роціотримала вона машину… Віддала на користування нашій родині…
Вона нам служила як могла.Правді жили ми в сільській місцевості, товона нам була за трактора))) У міру навчання в школі вчився їздитина машинці і дружити з нею! Після розлучення батьків потрапила вонадо Кременчука, і чекала поки я відучуся ... Після навчання я все жтаки перебрався в рідне місто-там де була ВОНА-Таврюха ...
Роки для неї вже були не ті що раніше, але все одно як ні як машина... Після поїздки до бабусі за 600км-старість вітчизняногоавтомобіля дала про себе знати ... Доїхав додому нормально (непідвела), але коли заганяв в гараж почув підозрілий удар-заднябалка від гнила від кузова і відірвалася…
Було вирішено залишити її на поїдання іржі, і потихеньку збиратигроші на ремонт…Але дитяча любов до техніки та одна вдалашабашка-дали ривок до процесу реставрації мого автомобіля ЗАЗ-11021992 року випуску…
Отже почалося наше з нею кохання)))))
